WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Неоміфологічні елементи та національний характер в кіноповістях О. Довженка “Україна в огні” та “Зачарована Десна” - Дипломна робота

Неоміфологічні елементи та національний характер в кіноповістях О. Довженка “Україна в огні” та “Зачарована Десна” - Дипломна робота

Змальовуючи побут в кіноповісті, письменник не лише подає інформацію про саме явище як факт повсякденного буття героїв, а й вказує на гармонію внутрішнього світу людини з природою, розкриває зв'язки з минулим, історією, народними традиціями. У свідомості хлопця залишили слід і глибокі знання його предками народного календаря, зафіксовані в ньому прикмети, а звідси – життя за законами природи у повній гармонії з нею: "Жили ми в певній гармонії з силами природи. Зимою мерзли, літом смажились на сонці, восени місили грязь, а весною нас заливало водою, і хто цього не знає, не знає тієї радості і повноти життя" [25; с.38].

З дитинства Сашко прилучився до праці і пісні. Любив усе живе – тварин, цвіт яблуні, трави; переселявся у світ казкових героїв, яких нерідко створювала його дитяча фантазія. На все життя запам'яталися запашні сіножаті на придеснянських луках, рибалки з батьком, осіннє збирання грибів, перші мозолі на дитячих руках від коси і ціпа, зачарована Десна, вся щедра на барви природа Чернігівщини. Все це породжувало у хлопця почуття захоплення красою, впливало на формування його світобачення. Деталі побуту винесені

О. Довженком ще з раннього дитинства, з гущі народного життя. Вони дають матеріал для пізнання народної естетики, етики, психології, філософії, передають багатство, гармонію і благородство духовного світу героїв.такі деталі у змалюванні, наприклад, образу старого діда Семена, що лежав "на білому стародавньому рядні, в білій сорочці" мають виразне фольклорне походження. Письменник віддає перевагу білому кольорові, змальовуючи образ діда Семена, його останню постіль. Адже білий колір символізував завжди духовну красу і багатство. У давньому народному замовлянні сказано: "Якою білою є сорочка на тілі, таким би чоловік світлим був." Білий колір сорочки діда підкреслює чистоту, доброту і душевне багатство цієї людини і усієї її родини. Він пробуджує чисті і світлі почуття. Старе помирає, а краса буття вічна.

У кіноповісті письменник звертається до фольклору. З ним пов'язане вивчення певних аспектів народності, ідейності, національної самобутності. Фольклор протягом століть був специфічною формою вияву світогляду, етичних, педагогічних та естетичних поглядів трудящих людей. У ньому завжди світилась душа і мудрість народу, його волелюбні прагнення, віра в торжество правди. Митець завжди звертався до казок, пісень, дум, легенд. Неначе з них зіткана кіноповість "Зачарована Десна". Духом пісень, оптимізмом віє від опису весняного дня, немов чарівна казка, звучать розповіді про коней, про улюблену природу, про те, як за велінням Сашка падали зорі з неба, скидалася риба в Десні, подавали голос трави. Повноту Сашкового життя не можна було б уявити цілком, якщо не згадати, з якою любов'ю і насолодою він сприймав у дитинстві пісні. Співи матері, односельців, новорічні колядки дівчат – усе це знаходило теплий притулок і відгук у чистій душі здивованої дитини, щоб у майбутньому відбитись на характері й самобутності творчого обличчя великого художника. Пісня з дитинства, як дивосвіт, - пісня, що відтворювала живописні картини життя і боротьби цього народу. Митець збереже її, і вона вірно супроводжуватиме і письменника, і його героїв. Пісня поглиблює ідейний зміст твору, його романтичний підтекст. Найглибше западали в душу хлопця ті пісні, що супроводжували людську працю, оспівували вирощене і здобуте людськими руками. Українська пісня – це бездонна душа українського народу, це його слава. Фольклор допомагав авторові глибше зрозуміти і відобразити душу народу, його світобачення. Народ звеличував трудівника, ідеалізував його, він бачив своє щастя у праці. Чудовим зразком таких творів, у центрі яких стоїть простий трудівник, є багата українська календарно-обрядова поезія (колядки, щедрівки і казки, герої яких показані чесними, працьовитими, вродливими). Так, у казках народ змальовував прекрасними тих героїв, що стояли за простий люд, виступали проти злих сил. Жанр фольклорної казки походить від міфу. У таких казках змальовано багато ситуацій, коли людина потрапляє у безвихідь, можна сказати, що в казках відтворюється життя світу природи очима людини (дитини) крізь призму її свідомості, уявлень та вірувань. Основним моральним і етичним критерієм для народу є праця, в якій розкривається духовна велич. Най сильніше і найкраще поняття про моральну красу і духовну велич трудівника втілилось в образі батька – людини надзвичайної талановитості. Його змальовано з епічним розмахом, як зображують народних героїв, і з ліричним щемом синівської любові. Батько для О. Довженка – ідеал трудівника землі: "Багато бачив я гарних людей, але такого, як батько, не бачив" [25; с.33]. Образ батька письменник підносить до вселюдського ідеалу: "Одне, що в батька було некрасиве, - одяг. Ну такий носив одяг негарний, такий безбарвний, убогий, аж плакать хотілося мені. І все одно був красивий – стільки крилося в ньому багатства. Косив він чи сіяв, гукав на матір чи на діда, чи посміхався до дітей, чи бив коня, чи самого нещадно били поліцаї – однаково" [25; с.33]. У

О. Довженка до батька таке шанобливе ставлення, як це було заведено на Україні з давніх-давен, бо хто шанує свого батька, той шанує свій рід і свій народ. У фольклорі працьовита людина завжди чесна, гуманна, справедлива. Пісні почали уславляти колективну працю. У радянському фольклорі вільна праця на благо суспільства – це радість, справжнє щастя. Народ оспівує усіх, хто будує нове життя чи стоїть на варті його завоювань. Важливе місце в творчості О. Довженка займає образ жінки, в нього він вкладає душу, ніжність. Внаслідок цього постав узагальнений, багатогранний образ жінки – матері, борця, патріота. Митець завжди широко використовував фольклор, де цей образ овіяний поезією, ніжністю, любов'ю. Адже носієм народного пісенного начала є насамперед жінка. Красивою постає і мати письменника – жінка, яка поховала дванадцять дітей, яка все життя кляла батька і бабу, що занапастили її долю, і все-таки вона – людина тонкої натури і внутрішньої вроди, яка знала багато пісень, казок, легенд, яка більш за все любила саджати в городі всяку рослину, "щоб проізростала" [25; с.16]. Довженко розкриває багатство материнської душі. Образ матері порівнюється із самотньою зозулею, і біль прощання, пережитий і вистражданий не раз. (Зозуля – один з найстародавніших персонажів української міфології.) За поетичною уявою давніх українців – це образ жінки, що втратила своїх дітей. Зозуля пророкує весну і літо, а також – кількість літ життя тому, хто питає в неї про це [74; с.28].

Loading...

 
 

Цікаве