WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Неоміфологічні елементи та національний характер в кіноповістях О. Довженка “Україна в огні” та “Зачарована Десна” - Дипломна робота

Неоміфологічні елементи та національний характер в кіноповістях О. Довженка “Україна в огні” та “Зачарована Десна” - Дипломна робота

Міф – універсальний культурний феномен, значення якого виходить поза конкретні часові виміри (проте в кожну епоху інсталюється в духовних координатах часу) як первісний код символів, смислів, світоглядних уявлень.

Теорії міфу запропоновані Н. Фраєм, він зауважує, що міф завжди був і є інтегральним елементом літератури [94; с.36]. тобто можна сказати, що митець, працюючи з міфологічним матеріалом, пробуджує в літературі генетично закладені функції – виражати особливий, міфологічний, одвічний зміст, пов'язувати об'єктивно історичний час із міфологічним часом, - виходити на універсальний рівень осмислення буття. Найкращі пояснення пропонують

В. Пивоєв [72], О. Лосев [55], Є. Мелетинський [60], Я. Поліщук [75], знаходять спростування в розвідці Д. Пашиніної, де дослідниця так підсумовує свій критичний огляд: "Одна з основних властивостей міфу – його принципова невизначуваність. Тому що визначення передбачає певну зупинку на обмеження визначуваного. Міф же живе постійною зміною, переродженням і перетіканням." [71; с.95].

Без осмислення міфологічного шару уявлення про текст буде неповним. Неоміфологічні складові присутні в кіноповісті О. Довженка "Зачарована Десна", вони організують текст. Вже на самому початку кіноповісті змальовані спогади про дитячі роки, це стало сповіддю змученого митця й виправдання перед Україною та самим собою. Романтичне світовідчуття дістало вільне втілення в тексті. Складний і суперечливий процес формування особистості показано у двох вимірах (романтичне роздвоєння свідомості особистості): через психологію героя - допитливого сільського хлопчика – і з позицій зрілого художника-мислителя (тоталітарний міф) реалізується в ряді опозицій: дитина - художник-мислитель. Романтичним є і сприйняття дійсності, намагання заховатися від жорстоких реалій у спогадах про дитинство. Є тут і своя особливість – дитинство героя постає через призму людини дорослої, що зумовило в підтексті повісті добру й мудру усмішку. У творі передано глибинні переживання автора і його постійне підсвідоме бажання довести людям чистоту й святість своєї душі. Її символізує невеликий клаптик землі біля Десни – справжній земний рай на противагу лицемірству й жорстокості реального світу.

О. Довженко щиро відкриває світ "Зачарованої Десни" – глибокий, невичерпний, такий же широкий та безмежний, як і людське пізнання. Джерела повісті автобіографічні. Спогади про дитячі роки – це зустріч з поетичною душею дитини, що у мріях усе в житті здатна перетворювати на казку. Все незвичайне у цьому сні: "Човен наче захитався піді мною і поплив з клуні в сад...Дід чомусь став маленький, меншенький від мене. Він сидів у баби на руках у білій сорочці і лагідно всміхався мені вслід. А човен понесло і понесло в сад." [26, т.1; с.54] У кіноповісті автор стає цікавим оповідачем, що бачить свого читача, кличе в країну спогадів про прекрасне. Письменник у повісті виступав у двох іпостасях – як автор, зрілий митець, що міркує про майбутнє у зіставленні з автобіографічним досвідом, і як герой кіноповісті – маленький Сашко, на внутрішньому світі якого і було зосереджено основну увагу. Саме тому і розповідь має двоплановий характер. На першому плані світ відтворюється у дитячій свідомості, а на другому спостерігаємо роздуми митця про сенс людської екзистенції, про місце дитинства у подальшому становленні людини як особистості. Міф реалізується у ряді опозицій, як зовнішніх ("свій" – "чужий", "товариш" – "ворог"), так і внутрішніх ("центр" – "периферія"). У кіноповісті "Зачарована Десна" теж виступає така опозиція – "дитина" – "художник-мислитель", "минуле" – "сучасне", сучасне переходить у майбутнє, а майбутнє виступає як ідеал, як мрія. Таким чином О. Довженко, використовуючи в кіноповісті неоміфологічні елементи, розширює змістове поле тексту. Художня модель світу набуває тут справжньої універсальності, стає співвідносною з началами людського існування. Саме звернення О. Довженка до неоміфологізму може пояснюватися як певними архетипічними причинами, так і соціокультурними обставинами XX ст. Це був час, коли через соціальний переворот стара система зруйнувалася, а формування нової відбувалося болісно і суперечливо. Саме таке багатство твору робить його особливо виразним і поліфонічним.

Митець не був байдужий до проблем дитячого світовідчуття, дитячої психіки. Через образ дитини він нерідко зазирав у такі глибини людської душі, до яких мистецтво не спроможне дістатися ніякими іншими шляхами. Особисте життя О. Довженка багато в чому визначало й характер дитячої тематики в його творчості. Малюючи образи дітей, він завжди тримав в уяві, в пам'яті своє дитинство, свої давно минулі, але невмирущі маленькі болі, маленькі радощі. Дитячі літа митця минали в скруті і нестатках. Єдину втіху малий Сашко знаходив тоді у спілкуванні з природою та у мріях, які розцвітали в уяві хлопчика. Мрійливість і уява були такими сильними, що іноді життя, здавалось, існувало в двох аспектах, які змагались між собою, - реальному і уявному, що, проте, здавався нібито здійсненним.

Мрійливість Сашка, дивовижна здатність його уявно переноситись у фантастичні світи присутні майже в кожній картині кіноповісті. Чого тільки не народжувала його бурхлива уява: то він почув розмову коней, то побачив на березі Десни лева, то уявив на мить всіх своїх рідних на місці грішників, що зображені на картині страшного суду.

Болючі спогади в Сашковій душі залишилися про коней. То були завжди худі, некрасиві коні. І тільки у мріях та у сні хлопчик бачив красивих коней, Сашкова уява малювала чудового сивого коня в яблуках, з вигнутою шиєю. Сашко ніби підслуховує розмову коней (справжній міфічний елемент), які осмислюють своє героїчне минуле й нещасливі сьогодні, говорять про людей, теперішніх своїх хазяїв. Щира розповідь стала для дитини одкровенням і приводом для серйозних висновків, автор говорить: "Від того часу я ні разу не вдарив коня" [13, с.58]. Якщо порівняти уяву дитини та міфологію, коні – священні тварини в давніх українців. (Старовинний міф оповідає про те, що бог дужості і війни Тур заходився будувати земляні вали проти диких кочових племен і примусив панів звозити землю влітку на санях. Тур перетворив неслухняних людей у коней.) [74; с.30]

Найкращий міфічний образ твору – то намальований багатою дитячою уявою образ лева, що блукає берегами Десни. Сашко з глибин своєї фантазії сам викликає його: "Дивлюсь на чарівний, залитий світом берег: "Явися на березі, лев", - появляється лев. Голова велична, кудлата грива і довгий з китицею хвіст. Іде поволі вздовж висипу над самою водою" [25; с.53]. Є у творі й пояснення, чому з'являється такий екзотичний звір у звичайному українському селі – то забаганка героя: "Перед сном мені так палко захотілось розвести львів і слонів, щоб було красиво скрізь і не зовсім спокійно. Мені набридлі одні телята і коні" [25; с.54]. Лев в міфології та фольклорі – символ найвищої божественної сили, влади та величі. З образом лева пов'язують також ум, шляхетність, велич душі, справедливість, хоробрість. У давніх культурних традиціях Лева називали цар, герой. Міфологічний символ лева присутній у фольклорі, літературі, мистецтві. Лев символізує стійкість, спокій, розсудливість. Перед усім Лев – цар тварин (у фольклорних міфопоетичних джерелах) - не тільки переважаючий усіх силою та сміливістю володар ,але й мудрий, розсудливий, величний заступник усіх тварин і навіть людей. Лев – один з найулюбленіших тварин християнської символіки, він символізує ідею майбутнього воскресіння, хоч може символізувати також ідею зла і смерті [93; с.396].

За принципами міфу сприймає малий Сашко й собаку Пірата, який загубився на ярмарку й через багато тижнів усе ж повернувся додому – заморений і худорлявий. Побачивши свою оселю, пес "повз до нас кроків, може, сто на животі, перекидаючись на спину і голосно плачучи від повноти щастя, мов блудний син у Святому письмі. – Це я, ваш Пірат, впізнаєте? – гавкав він крізь сльози. – О, який я щасливий! Як тяжко було мені без вас!" [25; с.55]. Казково хвилюючий світ дитинства дарував спогади. Так, Пірат був наділений явно екзотичними якостями: " з двома волохатими хвостами і з двома парами очей, з яких верхня пара, коли придивишся ближче, виявлялася парою рудих плям на темному лобі" [25; с.56]. Це був пес-трудяга, що носив у зубах з власної ініціативи огірки з городу, складав в одну купу і випивав "зайві" курячі яйця. Пірат з молодшим псом (теж Піратом, його сином, як вважав Сашко) дивували і тішили всіх артистичним талантом. Вони навіть сміялись. Реальне переплелося з уявним, поетичним, що йшло від щедрої натури майбутнього митця. Світ був сповнений надзвичайних таємниць [25; с.56].

Багатим естетичним змістом сповнені картини весняної поводі на Десні та літнього сінокосу на луках понад річкою під час одної бурхливої повені на околиці села виникла трагічна ситуація – вода затопила городи, хати, люди повилазили на покрівлі хат. "Як ми з батьком і дідом рятували людей, корів і коней, про це можна написати цілу книгу" [25; с.38]. З великою майстерністю О. Довженко розповідає про придеснянські поводі. "Якось напередодні великодня (Великдень – це символ воскресіння, що лежить в основі християнської історії, використовується письменником як знак майбутнього воскресіння, відродження України. Подібний символ можна розглядати як уособлення й символ України, символ народного руху.) раптом розгулялася повідь і поліцейський справник змусив батька, незважаючи на те, що почалися великодні свята, лаштувати човна та відпливати до затопленого водою села Загребелля. Всупереч традиції та встановленому звичаю, не страхаючись гріха, батько розговівся несвяченою паскою, добре нахристосувався з горілкою і, вдосвіта, разом з Сашком і дідом, став підпливати туди, де "вся загребельська парафія сиділа на стріхах з несвяченими пасками". Ми гребли з усіх сил під керівництвом нашого батька. Було нам жарко од труда і весело. Батько сидів з веслом на кормі – веселий і дужий. Він почував себе спасителем потопаючих, героєм-мореплавателем, Васко – де Гамою" [25; с.39]. Сприйняття весняної повені на Десні письменник передає через дитячу психологію: радість і від незвичайної картини, і від праці. Сашко глибоко вірив, що прийде повінь і знесе весь бруд з душі українського народу. Такий символічний зміст (образ води – за поглядами давніх українців – один з прадавніх образів – символів очищення, оновлення) [74; с.18] передає картина поводі: "Осяяний сонцем, перед нами розкрився зовсім новий світ. Нічого не можна було впізнати. Все було інше, все краще, могутніше, веселіше. Вода, хмари, плав – все пливло, все неслося вперед, шуміло, блищало на сонці" [25; с.41]. Письменник підкреслює, що українське селянство завжди визначалося красою у побуті. Тому і привносив у картини українського житла традиційний національний колорит. О. Довженко показує це житло, тісне, по вікна вгрузле в землю, він ідеалізує інше – звичаї, що вироблялися віками, висока мораль її мешканців, що жили в ній чесні, працьовиті люди, що вирощували хліб і збирали мед, хоча самі через злидні були нещасливі [25; с.23]. Цій же меті підпорядковані й згадування О. Довженка про тополю як дерево краси, родинного затишку. Тополя - міфічний образ – тотем давніх українців. Тополя вважалася священним деревом, один з найпоширеніших образів-символів у народній творчості. Звичай шанувати це дерево став складовою ментальності українців [74; с.50]. Змальовуючи хату родини митця, автор не обминає опису ікон, що прикрашали житло: "Над лаврами трималися в повітрі Божі Матері з рушниками і білі ангели" [25; с.23]. Письменник не випадково вводить такі деталі у кіноповість. Уособленням високої краси, символом найвищої божественної сили для українців завжди були покуття, картини іконопису. В них родина вбачала Божу все присутність, внутрішнє спілкування з Богом. Отже, релігійність, як одна з найістотніших рис українського світогляду, відігравала важливу роль у формуванні духовного світу героїв.

Loading...

 
 

Цікаве