WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Неоміфологічні елементи та національний характер в кіноповістях О. Довженка “Україна в огні” та “Зачарована Десна” - Дипломна робота

Неоміфологічні елементи та національний характер в кіноповістях О. Довженка “Україна в огні” та “Зачарована Десна” - Дипломна робота

Характер – особистість в літературному творі, чиїми відрізняючими особливостями виявляються легко розпізнані моральні, інтелектуальні та етичні якості. В широкому значенні цього слова, усі образи та обличчя будь-якого художнього твору носять типовий характер, є літературними типами, "під поняття літературного типу підійдуть не всі персонажі твору, а лише образи героїв із здійсненою художністю, тобто ті, які володіють великою узагальнюючою силою, крім типових образів, ми знаходимо в літературному творі образи-символи і образи-портрети" [1; c.413-414].

Створення характерів – таємничий процес, більш таємничий для тго, хто створює характери. Коли говоримо про літературного героя, маємо на увазі характер цього героя у сукупності рис і якостей, які визначають його людську особистість у ставленні до людей, характер героя лежить в основі художнього образу героя.

Зміст поняття "художній образ, герой" складається з:

  1. значення тих уявлень, які визначили формування і розвиток характеру героя;

  2. відбору типових обставин, в яких розкривається характер героя;

  3. визначних ідей твору;

  4. ступеня авторської майстерності.

Створюючи художній образ, письменник у змалюванні героя намагається чітко передати риси і особливості тих явищ, які його вразили. Його увагу привертає сторона життєвих явищ, які відбилися на характері людини.

Типові обставини, які подають певне коло загальних явищ, які показані автором у творі, складає вагому сторону художнього образу. Типові обставини не тільки формують характер героя, але також є засобом розкриття художнього образу. Типові обставини – це не лише поле дії героя, це складова частина художнього образу. Перераховуючи поняття "тип", "герой", "характер", ми ми встановлюємо естетичне підпорядкування за ступенем художнього узагальнення. Тип – художній образ максимально підпорядкованої сили; герой – дійова особа твору; характер – конкретизація образу героя, яка дозволяє говорити про нього як про повноцінного літературного персонажа (в цьому сенсі не кожен герой та характер – тип, але кожний тип і герой – індивідуальний характер).

Характер героя – це комплекс філософських, соціальних, психологічних, естетичних рис. Коли письменник звертається до сюжету чи мотиву війни, створює образ революції, тобто соціальний тип, який притаманний кожному народу, він вкладає у твір не тільки специфічне художнє мислення, але й риси свого національного характеру.

Говорячи про "конкретність" образу, наголошуючи на "картинах людського життя", дослідники нерідко випускають з поля зору "людський характер". Чи не найближче до визначення образу і специфічного предмета літератури підходить Л. Тимофєєв, який івважає, що "образ" – це картина людського життя, маючи на увазі перш за все зображення певного характеру людської особи, що стоїть у центрі життєвої картини. Предмет людського пізнання у письменника – дійсність, предмет зображення – людина [80; c.28]. Безперечно, центральним для художника є зображення характеру, конкретної людської індивідуальності. Художній образ у творі постає у всій конкретності і "олюдненості", несе філософський і емоційно-чуттєвий "заряд" (навіть коли письменник зображає не людину, а, наприклад, життя тварин, природи). Правдиво зображувати людину в літературі – не значить показувати тільки таку її красу, як оптимізм. Розкриваючи характер, письменник прагне до відображення широкого діапазону життя, діяльності, роздумів, почуттів, пристрастей. У душі героя має звучати не одна струна, і не в одній тональності, не в одному ритмі. Характер втілює кращі життєві й естетичні ідеали. Коли говоримо про ідеал героя, не маємо на увазі героя "ідеального".

Якщо характер є формою виявлення ідейно-естетичного змісту, тоді виникає запитання, яке для дослідника (і для читача) становить неабиякий інтерес: що спочатку народжується у художника – характер чи ідея? Ідею твору може "підказати" помічений художником у житті типовий характер, а життєва ідея – вилитись у конкретний образ, людський характер. Для О. Довженка ідея – це зображення "прекрасної людини", яка розкривається "у вигляді героя". Отже, головне завдання – характер. Характер у дії. Але для того, щоб привабливіше виставити характер, потрібна фабула, необхідно "вигадати" для героя відповідне поле діяльності (обставини). Проблема ідеї і характеру у творі є двоєдиною. Не можна жити в суспільстві і бути вільним від суспільства. Коли ж ідеться про художника, то він життя суспільства не просто відображає, а й втручається у нього, завжди виявляючи своє, індивідуальне ставлення до тих чи інших явищ. У творчості наявні як об'єктивні, так і суб'єктивні фактори. Це значить, що в "суб'єктивних враженнях художника є загальнозначиме; перед людиною ставиться завдання: знайти себе, своє суб'єктивне ставлення до життя, до людей, до даного факту і втілити це ставлення в "свої форми", в свої слова" [22; c.252].

Один з найбільших співців природи і краси – О. Довженко – до свого щоденника заносить важливу думку про те, що найбільш оптимістичний пейзаж сучасності – це "пейзаж з людьми". "Оптимізм і поетизація. У багатьох творах про людей праці завжди є оптимізм і немає цієї поетизації" [25]. І саме

О. Довженко, який побачив поезію в людях, помітив і поезію на селі, там, де до нього її не змогли побачити інші письменники. Для глибшого розуміння того, якого історичного значення смисл, яку морально-естетичну значимість бачив і розкрив О. Довженко, маємо враховувати основні характеристики його концепції життя і людини. Головне в ній – епохальне, глобально-всесвітнє значення соціалістичної революції, визначальний її вплив на докорінні переміни у народному житті, усьому внутрішньому складі людини-трудівника. Народ, природа, людина, завжди були для митця істинними носіями прекрасного. Трудовий народ для О. Довженка – невичерпне джерело, втілення морального здоров'я, душевної щедрості і чистоти, життєтворчих начал, носій краси і добра. Твори О. Довженка стали оригінальним художнім втіленням цієї концепції. Адже головне, провідне в них – розкриття, мистецьке осмислення та відображення того, як у міру розвитку процесу перебудови життя росте життєтворча активність "людини маси" – представника народу, підвищується ступінь її особистої причетності до сучасних історичних процесів, як вирішальнішими для долі країни, світової цивілізації взагалі стають діяння, почуття, думки, весь духовно-моральний досвід народного героя.

Розділ 2

Міфопоетичний аспект кіноповісті "Зачарована Десна"

Міф супроводжував людину ще з прачасів і своєю синкретичністю сприяв цілісному сприйманню людиною світу та по-своєму пояснював його. У сучасній літературі питання міфу – одне з найбільш цікавих і непростих. Філософський словник орієнтує на "класичну" полісемію цього поняття [93;с.402], акцентуючи на генетичному зв'язку за стихією міфологічного мислення словесних та пластичних мистецтв, чий "головний будівельний засіб" - художній образ – уявляється, по суті, сучасним буттям міфу.

Loading...

 
 

Цікаве