WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Неоміфологічні елементи та національний характер в кіноповістях О. Довженка “Україна в огні” та “Зачарована Десна” - Дипломна робота

Неоміфологічні елементи та національний характер в кіноповістях О. Довженка “Україна в огні” та “Зачарована Десна” - Дипломна робота

Жінка-мати відіграє провідну роль як у реальному житті українця, так і в українській культурі. У суспільній свідомості формуються цінності, властиві жіночій свідомості, жінці. Таким чином, мова йде про перевагу жіночого елементу в українській національній психології, про українське начало в українському національному характері.

У кожного з героїв О. Довженко знаходить "свій талант". Серед працьовитих, сильних фізично, обдарованих життєлюбів виділяється дядько Самійло. Серед розкішної природи на берегах Десни, серед мудрих хліборобів з натрудженими руками і гіркою долею і формується світогляд митця. Допитливий хлопчина жадібно вбирає перші життєві враження – надзвичайно суперечливі. По-дитячому наївне розуміння картини Божого суду, "що на неї боявсь дивитись навіть Пірат" [25; c.23], "перший гріх" за вирвану моркву: "Більш за все чомусь любив я моркву...Вириваю одну – мала. Гичка велика, а сама морквина дрібненька, біла і зовсім не солодка. Я за другу – ще тонша. Третя – тонка. А моркви захотілось, аж тремчу весь" [25; c.20]; прокльони прабаби:

"- Куди ж тютюн ламаєш, бодай тобі руки і ноги поламало! А бодай би ти не виліз з того тютюну до другого пришестя. Щоб ти зів'яв був, невігласе, як ота морковочка зів'яла від твоїх шибенних рук!

- Мати Божа, Царице Небесна, - гукала баба в саме небо, - голубонько моя, святая великомученице, побий його, невігласа, святим твоїм омофором! Царице Небесна, заступнице моя милостива, щоб ріс він не вгору, а вниз, щоб не почув він ні зозулі святої, ні Божого грому...та бодай його пранці та болячки з'їли, та бодай його шашіль поточила" [25; c.21]; страх перед слизькою, прудкою гадюкою в гущавині смородини та інші печалі якнайтісніше переплетались з дитячими радощами. Хлопчик спостережливий, сприйняття його свіже, у нього буйна фантазія. З дитинства у майбутнього письменника склалося переконання, що в світі немає нічого прекраснішого за людину праці. Клепання коси – найчарівніша музика: "Часом і досі ще здається мені, що й зараз поклепай хто-небудь косу під моїм вікном, я зразу помолодшав би, подобрішав би і кинувсь до роботи. Високий, чистий дзвін коси передвіщав мені радість і втіху - косовицю" [25; c.29-30].

Отже, Сашковому серцю наймиліші люди праці, мудрість трудівників, їхня духовна велич, краса природи – все те, що становить основу естетики

О. Довженка. Образ автора у повісті "Зачарована Десна" є центральним. У ньому зливаються почуття й враження малого Сашка й думки збагаченого життєвим досвідом митця. Разом з тим О. Довженко відзначає покірність долі та безмежну терплячість своїх земляків, у житті яких було "багато неладу, плачу, темряви і жалю".

Відчуття й розуміння краси в О. Довженка також має національний характер. Виходячи з народних уявлень про неї, письменник змальовує українське житло. О. Довженко підкреслює простоту, естетичність і природність народного житла. Письменник називає її архітектурною праматір'ю пристановища людського, бо вона була незамкнена, відкрита для всіх: "Одне, що не подобалося в ній, і то не нам, а матері, - вікна повростали в землю і не було замків. У ній ніщо не замикалось. Заходьте, будь ласка, не питаючись, - можна?" [25; c.22-23]. Цим

О. Довженко підкреслює відкритість і щирість душі свого народу. Хата виступає тут своєрідною візитною карткою українця з його одвічною працьовитістю, потягом до краси, бо українські хати завжди потопали у зелені і квітах, вишневих садах, немовби створені були не людськими руками, а самою природою: "Хто й коли збудував нашу хату, які майстри – невідомо. Здавалось нам, ніби її зовсім ніхто й не будував, а виросла вона сама, як печериця, між грушею і погребом, і схожа була також на стареньку білу печерицю. Дуже мальовнича була хата" [25; c.22].

Отже, письменник підкреслює, що українське селянство завжди визначалося красою у побуті. Тому і привносив у картини українського житла традиційний національний естетичний колорит.

На почуттєвість як рису української духовності впливає така властивість національного характеру українців, як релігійність. Перевага почуття і панівна роль любові творять перехід до дальшого основного елементу українського світогляду – глибокої релігійності, що є в усіх слов'ян головною складовою частиною їх національно-психічної структури [63; c.240]. Українець у своєму релігійному житті ніколи не звертає увагу на зверхні прикмети, а намагається увійти в глибину, збагнути суть і вагу віри. Народна творчість відображає боротьбу людей за краще майбутнє, у ній дістають відбиття риси, властиві певним народам, їхнє прагнення до опанування стихійних сил природи. Герої творів наділяються тими кращими рисами, які властиві трудящим масам. Разом з героями творів народні маси виражають почуття радості, святкуючи перемогу добра над злом. Поряд із релігійними світобаченнями у надрах народної свідомості формувалися антирелігійні, антицерковні настрої. Релігійність можна вважати однією із найістотніших рис українського світогляду.

Найбільш вичерпну характеристику релігійності дав В. Янів у дослідженні "Релігійність українця з етнопсихологічного погляду" [107; c.12]. у ньому автор звернувся до витоків цього явища і довів, що селянською нацією ми були не тільки у результаті історичного процесу, але й психологічного (із вдачі), а для психіки селянина, зв'язаного з природою та землею, саме релігійність дуже своєрідна та властива [107; c.41].

Кожний художник по-своєму бачить світ, і це індивідуальне вже починається з матеріалу, воно в манері, стилі, характері. Одні говорять пошепки, інші - на повний голос; одні формувались у кабінетній тиші, де пахне старими меблями й одеколоном, а інші – де пахне пороховим димом, вугіллям. Є й різна міра людей, подій. Довженко у своїй творчості, наприклад, обрав велику міру. Він говорив, що масштабність подій примушувала його і матеріал стискувати під тиском багатьох атмосфер. Відповідно звертався він до "високих" слів, глибоких філософських узагальнень. Масштабність подій вимагає від художника відповідних, масштабних слів, форм, засобів. Великі проблеми, масштаби нашого життя породжують і великі естетичні проблеми. Художність – це завжди проблемність і масштабність. Герой, який мислить масштабами свого власного "мікросвіту", не може представляти суспільство. Він представляє самого себе. Хоч і масштабність матеріалу життєвого – не завжди відповідає масштабності художній.

Вивчення творчої спадщини О. Довженка становить одну з важливих проблем сучасної філологічної науки, оскільки потребує докорінного перегляду давно вироблених у літературознавстві стереотипів і стандартів, у межах яких розглядається творчість письменника.

"Україна в огні" – це твір, який розповідає про найтрагічніші дні війни. Довженкові вдалося виписати колоритні характери численної родини Лавріна Запорожця. У центрі кіноповісті – жорстокі будні війни, драматичні переживання людей.

У творах О. Довженка про війну всебічно розкрито національний характер українців. І хоча чимало дослідників вивчали воєнну прозу письменника

(М. Жулинський [34], М. Наєнко [65], В. Коваль [37]) у радянські часи за умов ідеологічного тиску, проблеми національного характеру не знайшли повноцінного відтворення: аналізувалася переважно проблематика, жанрово-стильові особливості, своєрідність творчої манери.

Завдяки ґрунтовним розвідкам М. Костомарова [39], Д. Чижевського [98], можна по-новому осмислити особливості у формуванні національної культури, глибше зрозуміти національне буття (як синтез народних звичаїв, традицій, філософії, моралі, вірувань тощо), зокрема у творах О. Довженка. Для О. Довженка виміряти життя, діяння і смерть своїх героїв – представників народу великою мірою було основною естетичною настановою. Героїчні народні характери Лавріна Запорожця, Мини Товченика, Василя Кравчини – чи не найбільш яскраве підтвердження того. У великий і грізний для рідної країни час вони піднеслися до здійснення подвигу надзвичайного, розцінюваного митцем на рівні історичному. Джерела цього подвигу він шукає і знаходить у своїх героях, тобто, перш за все, в новому змісті, кращих людських якостях.

Кіноповість "Україна в огні" з'явилася під час війни. Головний ідейний зміст – увічнення подвигу українського солдата. Письменник не замикається в межах вузько національних, малюючи характери своїх героїв; він багатонаціональний у зображенні Червоної Армії, проте його інтернаціоналізм базується на глибоко національному ґрунті (описувати характери героїв повісті). Кіноповість О. Довженка "Україна в огні" назавжди збереже ідею любові до рідної землі, відчуття глибокої пошани до постаті українського солдата, який ціною свого життя зберіг її незалежність. "Україна в огні" визначає напрямок української літератури про війну. Було створено книжку про духовне буття народу в нелегких умовах військового лихоліття. О. Довженко повернув людям віру в незнищенність доброти у найтрагічніший період затемнення розуму, втрати гуманних цінностей цілими народами. Спадщина О. Довженка відіграє важливу роль у розумінні українських народних характерів. Саме час великих політичних занепокоєнь слугував широким художнім полотном, на якому письменник певною мірою зміг відобразити національний характер, внутрішній світ своїх персонажів.

Loading...

 
 

Цікаве