WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Неоміфологічні елементи та національний характер в кіноповістях О. Довженка “Україна в огні” та “Зачарована Десна” - Дипломна робота

Неоміфологічні елементи та національний характер в кіноповістях О. Довженка “Україна в огні” та “Зачарована Десна” - Дипломна робота

Погляди автора, його сміливе державне розуміння пекучих проблем не відповідали тодішній офіційній точці зору, що й стало причиною заборони твору. Нині твір допомагає народові глибше зрозуміти лихоліття війни і післявоєнних років, щоб оновити наше життя.

Розділ 4

Національний характер у кіноповістях "Україна в огні"

та "Зачарована Десна"О. Довженка

Однією з найскладніших художніх і теоретичних проблем літератури соціалістичного реалізму була і залишається проблема створення характеру сучасника. Саме через характер, що у творі виступає як форма виявлення ідейно-художнього змісту, як діалектична єдність загального і конкретного, письменник розкриває складні взаємовідносини особи і суспільства, естетичну сутність "концепції людини".

Все складнішим і багатограннішим стає життя і діяльність людини. Безмірно збагатився її духовний світ, інтелект, світ почуттів і роздумів про долю людини і планети, яка у вік атома і космосу ніби прискорила рух і час, стала "тіснішою" і неспокійнішою. У процесі перетворення суспільства людина змінює і "саму себе".

Зазнав суттєвих змін соціальний, психічний і національний склад характеру людини. Змінилося її ставлення до праці, до особистого і суспільного. Щоб відтворити всю багатогранність і складність нового героя і часу, митець, закономірно, не зможе не шукати і нових форм для нових художніх ідей і образів. Це вимагає від нього уміння глибокого психологічного аналізу. Художник має зображати героя в усій його цільності і складності, з усіма душевними порухами; створювати людську індивідуальність. У житті і літературі характери можуть розкритися через інші характери, через взаємовідносини людей. Для художника характер – засіб відображення картин життя.

Поняття "літературного характеру" (персонаж, герой, дійова особа – не завжди характери) і поняття характеру в житті - не тотожні. Яким би не був він у житті "повноцінним", "яскравим", письменник його не "списує". Він його створює. Врешті, не кожна особистість – характер, хоч кожний характер – це завжди людська індивідуальність. Характер має ту особливість, що він як специфічна форма виявлення ідейно-естетичного змісту твору може втілювати риси не лише людини сучасності чи минулого, а й людини майбутнього.

Характер як складова частина змісту і форми завжди виступає мірою художньої майстерності і таланту. Характер як центр зіткнення складних, часом трагедійних відносин, може виступати носієм не лише позитивного, а й негативного. Визначальним тут є його соціально-естетична наповненість. Звичайно, зміст, функція, роль характеру як виду літературного образу змінювались зі зміною суспільних формацій, відносин. Ця зміна збігається з перетворенням обставин, бо людина завжди формується в певних обставинах. У художньому творі вся суть "в індивідуальних обставинах", в аналізі характерів даних типів, що конкретна людська індивідуальність завжди існує в конкретних обставинах і що одні і ті ж обставини формують різні характери. Нові суспільні умови формують нову людську сутність, характер, який завжди індивідуальний. Історія людини – це її характер. І не кожному письменникові вдається за людською історією побачити цей індивідуальний характер.

Отже, характер – категорія історична. Людина живе "історичним життям". І в цьому її величезна перевага перед іншими створіннями природи. Якісною рисою героя є те, що він не тільки формується в нових обставинах, а й сам своєю діяльністю впливає на оновлення і перетворення цих обставин. Між характером і обставинами діє діалектичний зв'язок. Не всі характери є національними, не всі характери можуть достатньо повно надавати образ почуттів даного народу. Зв'язок героя з життям народу може бути активним чи пасивним. Характери, що символізують моральні норми, існують у будь-якій літературі.

Під характером ми розуміємо все: і духовний світ героя, і зовнішній його портрет, фізичні і психологічні властивості, особисту вдачу, ідеали, прагнення, звички, нахили. Найбільших успіхів досягають ті автори, які ставлять своїх героїв у відповідні життєві обставини, зображують їх в активній дії, в боротьбі, сутичках, зіткненнях, тривогах, переживаннях. Характери яскраві там, де герої представлені у багатьох своїх духовних і фізичних якостях, де діють живі, індивідуалізовані образи. Якнайглибше проникати у внутрішній світ людини, розкривати всю хвилюючу складність, красу і психіку, висвітлювати діалектику душі, становлення і розвиток характеру – ось одне з найважливіших завдань письменників і одна із специфічних рис літератури як мистецтва. Формування "людського образу" в людині – одне з основних завдань літератури. Людина – найскладніший об'єкт дослідження і суть її – багатогранна.

Художня література не лише відображає життєві людські типи, характери, а й створює нові типи й характери.

Формування світогляду О. Довженка відбувалося в процесі пізнання народних основ життя. Творчість письменника відбиває ідеали, прагнення народу, дух народу, нації. Це пояснюється тим, що типові риси народної психології й характеру самого письменника формувалися з дитячих років життя в народному середовищі під впливом безпосереднього спілкування з природою, родиною, сільською громадою, пізнання і засвоєння мелодій народних пісень, національних звичаїв та обрядів, літературних традицій тощо. Саме ці народні першоджерела живили цілющою життєвою снагою серце і душу О. Довженка. Своєрідне світовідчуття і світосприйняття письменника формувалися на ґрунті моралі, етики, естетики, психології, філософії нашого народу. Народні ідеали благородства, добра й справедливості, гідності, честі засвоювалися

О. Довженком у процесі праці, спілкування зі старшими, життя серед розкішної природи Придесення. Прилучаючись до традицій, звичаїв, обрядів, казок, легенд, переказів, повір'їв народ, письменник вбирав у себе їхній філософський, ідейно-моральний, психологічний і естетичний зміст. Саме у них автор кіноповістей вбачав джерела духовного світу українця, високість і виняткове благородство його життєвих принципів та ідеалів, а саме любов і повагу до батьків, рідної мови, вірність у дружбі, побратимстві, у ставленні до Батьківщини – України; відданість ідеям, принципам народної моралі, духовності (правдивість, працьовитість, скромність тощо), захист свободи й незалежності свого народу, бережливе ставлення до рідної природи, землі, турботу про розвиток національних традицій і т.ін. Саме в цьому О. Довженко вбачав своєрідність національної психології. З дитинства виніс О. Довженко велику повагу до людей праці: "Цить, Сашко, не плач, - приказував мені прадід Тарас, коли я починав чогось там ревти, - не плач, дурачок. Приклепаємо косу та поїдемо на сінокіс на Десну, та накосимо сіна, та наловимо риби, та наваримо каші" [25; c.30].

Loading...

 
 

Цікаве