WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Неоміфологічні елементи та національний характер в кіноповістях О. Довженка “Україна в огні” та “Зачарована Десна” - Дипломна робота

Неоміфологічні елементи та національний характер в кіноповістях О. Довженка “Україна в огні” та “Зачарована Десна” - Дипломна робота

Дипломна робота

Неоміфологічні елементи та національний характерв кіноповістях О. Довженка "Україна в огні" та "Зачарована Десна"

Зміст

Вступ 3

Розділ 1 Проблеми і теоретичні засади

вивчення творчості О. Довженка

Підрозділ 1.1 Рецепція творчості О. Довженка 11

в українському літературознавстві

Підрозділ 1.2 Теоретичні та методологічні основи 25

дослідження

Розділ 2 Міфопоетичний аспект кіноповісті 35

"Зачарована Десна"

Розділ 3 Міфологічні елементи в кіноповісті 46

О. Довженка "Україна в огні"

Розділ 4 Національний характер у кіноповістях 55

"Україна в огні" та "Зачарована Десна" О. Довженка

Висновки 74

Список використаної літератури 80

Вступ

Актуальність дослідження: Перша третина минулого століття – переломний етап у розвитку української літератури. У цей час відбувалися зміни у принципах художнього осмислення буття, руйнувалися старі канони і формувалися нові уявлення про естетичні пріоритети, роль і завдання мистецтва. Особливе місце в цьому періоді посідають 20 рр., коли в українську літературу прийшло чимало талановитих письменників, доля більшості з яких склалася трагічно: вони стали жертвами брутального втручання тоталітарної держави в літературу.

Проблема трансформації національної ментальності українського селянства в XX ст. різною мірою відбилась у творчості багатьох українських митців. Проте навіть на тлі звичних злетів і падінь обдарованих художників слова феномен О. Довженка – явище унікальне. Саме в творах О. Довженка ця проблема виявилася найбільш повно, адже авторові не лише був близький від походження ментальний тип українського хлібороба, але йому, на відміну від репресованого в 1930-ті роки М. Куліша, була відома й постколективізаційна доля духовно близького авторові селянства. Як ранній П. Тичина в поезії, М. Куліш у драматургії, Л. Курбас у театрі, М. Хвильовий у прозі, - О. Довженко в кіноповістях намагався зруйнувати стереотипи й вийти на магістральні шляхи розвитку.

Унікальність творів О. Довженка трагічного періоду колективізації полягає у тому, що в них, з одного боку, віддзеркалилася "інерція" модерністських тенденцій Розстріляного Відродження, а з іншого – відчутний рух до канонів соцреалізму. На перший план виходять переважно соціальні проблеми, а водночас простежується й тяжіння до психологізму, з'являються нові типи характерів, висвітлюються фактори впливу на їх формування.

Творчість О. Довженка вивчалась непослідовно, але спільними зусиллями вітчизняних і зарубіжних критиків і літературознавців удалося (особливо останнім часом) у загальних рисах окреслити літературний портрет видатного митця О. Довженка, здійснені спроби визначити місце його творчості в літературі I-ї третини XX ст., зокрема в історії української літератури. Та при всьому цьому відчувається потреба у всебічній, внутрішньо несуперечливій характеристиці художньої системи письма, її зв'язків із явищами і тенденціями розвитку сучасної літератури.

Актуальним для дослідження є питання реалізації авторських естетичних концепцій, еволюції класичних форм мистецтва драматургії. Суттєвим аспектом виступає вивчення авторської інтерпретації соцреалістичних сюжетів, гри з текстом, функціонування родово-жанрових моделей, мотивів, композицій, тобто компонентів художніх структур та їх естетичних функцій.

У центрі уваги дослідження поставлено духовно-естетичний феномен генія національної культури О. Довженка. Поруч із М. Хвильовим, М. Кулішем, В. Підмогильним, Л. Курбасом О. Довженко і нині виступає як одна з "домінантних постатей" тієї бурхливої доби. Він – кінорежисер світового рівня, блискучий новеліст і публіцист, талановитий повістяр і неповторний драматург. Світ художника розгортається в багатьох площинах і втіленнях.

Для осмислення ознак феномену О. Довженка доцільно звернутися до такого поняття, як "міфопоетичний аспект" творчості. Міфопоетичний аспект має свою структуру, зумовлену особливостями взаємодії автора з героями, символів і образів, понять і порівнянь, специфікою форм оповіді, часу і простору.

Міфопоетичний аспект творчості О. Довженка – складне і багатогранне явище, що відзначається філософсько-естетичною, фольклорно-народною скомплектованістю.

Творчість О. Довженка протягом останніх десятиріч стала предметом багатьох досліджень. Серед праць, присвячених О. Довженку, слід визначити книги С. П. Плачинди [73], Ю. Барабаша [3], І. А. Рачука [81], Р. Соболєва [87], статті К. Волинського [14], Л. М. Новиченка [67]. Увага до творчості О. Довженка не випадкова. Письменник приваблює активною позицією, що знайшла вияв у неповторних образах його своєрідного художнього світу. Характер художнього синтезу митця настільки неповторний, багатий ідейним і естетичним змістом, що він хвилює й сьогодні, даючи відповідь на чисельні питання сучасності. Дослідження його художнього світу потребує висвітлення як особливостей творчості О. Довженка, так і її зв'язку з загальними тенденціями літературного розвитку XX ст. У зв'язку з цим постать і творчість О. Довженка набувають особливої значущості, оскільки митець вирізняється на загальному тлі тодішньої літератури. Цей письменник найяскравіше втілив ознаки романтизму. Необхідність цілісного дослідження міфопоетики О. Довженка зумовлюється потребою визначити етапи становлення і розвитку романтизму.

Вже в кінці 50-х років, слідом за першими загальними статтями, передмовами до творів О. Довженка, почали з'являтися й окремі дослідження (Р. Юренева [104], І. Білодіда [8]), присвячені літературним творам письменника, короткому огляду його творчості, своєрідності поетичного стилю.

За останні десятиліття вивчення літературної спадщини О. Довженка значно зросло. З'явився ряд цікавих та значних досліджень критико-біографічного плану С. Плачинди [73], К. Волинського [14]. Праці О. Килимника, В. Фащенка [92], Л. Слобожанінової, М. Коваленка продовжують лінію тематичного вивчення тих чи інших спеціальних проблем творчості та окремих творів письменника.

Своєю творчістю О. Довженко допомагав мільйонам читачів усвідомити невичерпне багатство духовної сили народу.

Однак при всій увазі дослідників до літературної творчості О. Довженка багато питань теоретичного характеру, пов'язані зі своєрідністю його художнього мислення як письменника-романтика, специфікою епічних жанрів в його творчості (які розвинулися на стику літератури і кіно), а також відмінною якістю суб'єктивно-ліричного початку в його прозі, міфологічних елементів, і деякі інші все ще виявляються розробленими недостатньо глибоко або ж зовсім не потрапили до уваги.

Вся організація художнього матеріалу у О. Довженка була спрямована на розкриття характеру персонажів. Проблеми характеру митець підпорядковував композицію, сюжет, стильові особливості твору. Важливу роль у перетворенні об'єктивного світу в світ художній відігравали проблеми міри, вибору – важливі внутрішні закони мистецтва, які письменник завжди тонко відчував і втілював у конкретних образах своєї творчості. Правильно і успішно розв'язати проблему вибору здатен лише письменник з чітко визначеною світоглядною позицією у житті, який володіє неповторним талантом глибоко й схвильовано відгукуватись на суттєві вияви життя, адже талант митця – це здатність відчувати і бачити те, що залишається непомітним для інших. О. Довженко як неповторна індивідуальність у мистецтві вмів по-своєму бачити і сприймати життя. Бачене і відображене ним цілком відповідало об'єктивній природі цих речей.

Дослідження національного характеру в українській літературі XX ст. набуває сьогодні особливої актуальності. Адже в українському літературознавстві з об'єктивних причин ця проблема досі фундаментально не досліджувалася. У зв'язку з цим необхідно розглянути літературу XX ст., зокрема кіноповісті О. Довженка, з позицій національних ідеалів, досліджуючи її у плані відображення дійсності на основі генетичного укладу українського народу. Оскільки для художнього твору визначальним компонентом є характер, то доцільно проаналізувати його як національну своєрідність.

Відшукування національного колориту, творення національних характерів в українській літературі завжди було великою проблемою. Дуже багато причин – об'єктивних і суб'єктивних – виключали можливість появи образу свідомого українця. Українці – єдина, можливо, нація, яка своїх національних героїв – Івана Мазепу, Михайла Грушевського та багатьох інших – за вимогами офіційної радянської методології трактувала як зрадників народу. Тому сьогодні дуже важливо об'єктивно підійти до аналізу образів – характерів, виходячи з усвідомленого розуміння основних національних засад українського народу. Постановка проблем з позиції національно-суспільних ідеалів вимагає нових методологічних підходів, зумовлених традиціями, звичаями і способом життя українського народу. Тут не можна обійтись без народної моралі українця, який перебував під впливом християнства і має своє уявлення про людину-творця, господаря, сім'янина, громадянина, патріота тощо. Тому для висвітлення українського національного характеру – надзвичайно складного і суперечливого явища – варто послугуватися спеціальними літературознавчими працями Н. Кузякіної [44], Ю. Шереха [101]. Це дає змогу об'єктивно підійти до проблеми українського національного характеру, яка набуває сьогодні актуальності не тільки в естетичному плані, а й політичному, соціальному, історичному, психологічному аспектах.

Loading...

 
 

Цікаве