WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Універсалії як елемент культури - Реферат

Універсалії як елемент культури - Реферат

Реферат на тему:

Універсалії як елемент культури

Соціалізація молодої людини і включення її в певний тип культури за допомогою системи освіти можлива лише за умов створення умов для засвоєння світоглядних універсалій. Включення індивіда в культуру, формування особистості припускає засвоєння цілісної картини світу, цілісного образу людини в світі. Система освіти транслює світоглядні універсалії у вигляді своєрідних матриць, котрі людина використовує для оригінальної творчої діяльності, залишаючись при цьому у сфері певного типу культури, не пориваючи зв'язків із суспільством навіть за умови глибокої індивідуалізації особистісного розвитку. Створені на основі універсалій, матриці виявляються основою для різноманітних конкретних зразків діяльності, знань, розпоряджень, норм, ідеалів, що регулюють соціальне життя в рамках даного тину культури. У цьому відношенні система універсалій культури виявляється своєрідним "геномом соціального життя".

Система світоглядних універсалій містить категорії, котрі найбільш загально характеризують світ. Вони відносяться як до об'єктів природи, так і до соціальних об'єктів, до неживої природи і до живого - в тому числі й до людини та її життя в суспільстві, моральності, свідомості. Універсальними категоріям притаманна універсальна застосовуваність. Вони фіксують у найбільш загальній формі включеність індивіда, що накопичує історичний досвід, у систему соціальних відносин і комунікацій, його визначеність як суб'єкта діяльності. Це, зокрема, такі категорії, як простір, час, рух, кількість, якість, причинність, випадковість, особистість, людина, суспільство, індивідуальність, "Я", інші особистості, свідомість, чеснота, краса, віра, надія, справедливість, воля і т.д.

Реальна свідомість людини кожної епохи містить усі універсальні категорії у формі єдиного цілого. До її складу входять характерні для різних, історично змінюючих одним одного типів і видів суспільства, інваріанти. В той же час, індивіду належать особливі, специфічні риси конкретного історичного й культурного змісту - відносного й історично мінливого.

У змісті освіти, розділеної на предмети, універсалії мають пронизувати всі його дисципліни. Інтегруюча роль універсалій виявляється в тому, що вони не локалізовані в якійсь одній галузі культури, а інтегрально пронизують її наскрізь. Будь-яке перетворення категоріальних змістів, що можливе під впливом нових соціальних потреб та інших соціальних змін в одних сегментах культури, у результаті соціокультурної динаміки згодом поширюється на інші. Так виявляється можливим засвоєння універсалій під час вивчення будь-якого предметного курсу, основ будь-якої фундаментальної науки.

Як наслідок - універсалії культури забезпечують структурування, сортування накопиченого в них різноманітного соціального досвіду, трансляцію і трансформацію його в зміст освіти. Завдяки універсаліям культури стає можливою передача культури, соціального досвіду від людини до людини, від одного покоління до іншого.

Універсалії культури в даній моделі виступають елементом, невід'ємною складовою частиною структури людської свідомості. Особливого змісту набуває категоріальний апарат як реальна основа свідомості. Система універсалій творить узагальнену картину світу людини, світогляд епохи, що включає загальні уявлення про людину і світ, містить певну шкалу цінностей і емоційне переживання людиною світу. Смисли універсалій культури повинні бути засвоєні індивідом у процесі його освіти, особистісного становлення, в результаті навчання, виховання і життя в суспільстві.

Вони стають своєрідним будівельним матеріалом внутрішнього інтелектуального світу, світу свідомості - тією духовною основою, завдяки якій індивід здійснює інтерактивний обмін із зовнішнім світом.Культура охоплює всі засоби і механізми діяльності, цінності і творчі потенціали людини. В найширшому, абстрактному сенсі культура є способом реалізації сутнісних сил людини, формою і змістом соціокультурного розвитку людини, збагачення духовного світу, реалізації здібностей і ціннісних орієнтації. Культура не лише твориться людиною, а й сама творить духовний формат індивіда. Гуманістичний зміст культури полягає не тільки у створенні цінностей, що поповнюють скарбницю культури, а й у тих змінах, що супроводжують особистість у процесі їхнього освоєння й перетворення.

Культура має рельєфні ознаки способу й технології діяльності, професійної майстерності, норми і форми організації культурного життя. Розкрити технологію і мову культури - значить наблизитися до її розуміння, опанувати її способом діяльності. Культура виступає в якості фактору регуляції діяльності людини, координації її зусиль і здібностей, знань і умінь, керування суспільними процесами й особистим способом життя.

Процес філософського засвоєння універсалій культури в первинних формах може здійснюватися в різних соціокультурних сферах. Філософія освіти - це та сфера духовного освоєння світу, у якій здійснюється складний процес духовного виробництва й осмислення універсалій. Відмінність полягає в тому, що у філософії освіти цей процес відбувається на професійному рівні, тобто ця діяльність є осмисленою, цілеспрямованою і оснащеною методологічно. Повсякденне мислення і моральна свідомість, зіштовхуючись із проблемними ситуаціями світоглядного формату, рефлектуючи з їхньої нагоди, породжують філософські універсалії культури у їхній первинній формі. Далі в процесі аналітичної роботи, використовуючи методи мислення, зміст універсальних категорій ускладнюється. "В принципі, на цій основі можуть розвиватися досить складні й оригінальні комплекси філософських ідей" [1, с.281].

Опинившись у полі зору філософії, категорії стають об'єктом світу свідомості. Зв'язки між ними значною мірою починають нести на собі відбиток особливостей використовуваного методу мислення, а також особливостей мислення самого дослідника. "Універсалії культури перетворюються в рамках філософського аналізу у своєрідні ідеальні об'єкти (поєднані в систему), з якими вже можна проводити особливі уявні експерименти. Внаслідок цього відкривається можливість для внутрішнього теоретичного оперування філософськими категоріями як особливими ідеальними об'єктами, що дозволяє за рахунок "внутрішнього руху" у полі філософських проблем і виявлення зв'язків між категоріями сформулювати їхні нові дефініції" [1,с.281].

Необхідність працювати з ідеальними об'єктами для осмисленого аналізу реального світу природи, суспільства і самої людини призводить до того, що у результаті об'єкт, досліджуваний свідомістю, стає багато в чому залежним від методів мислення. Універсальні категорії, що пройшли шлях від їхнього виділення в актах реального життя до філософської категоріальної рефлексії і систематизації, піддаються продуктивному впливу в процесі усвідомлення. Категоріальна сітка, що утворюється, складає основу світогляду і віддзеркалює не тільки ту реальність, вплив якої призвів до виявлення універсальної категорії, а й ідеальний хід мислення, що несе в собі провідну, парадигмальну ідею.

На рівні формування категоріальної сітки здійснюється процес пізнання незалежного від дослідника об'єктивно існуючого світу і зворотний йому процес гуманізації пізнання, симбіозу набутого знання та особистості самого дослідника. В результаті запроектоване людиною майбутнє не є відображенням динамічної логіки об'єктивної дійсності, а містить артефакти творчої, духовної діяльності індивіда. "Генеруючи теоретичне ядро нового світогляду, філософія тим самим вводить нові уявлення про бажаний спосіб життя, що пропонує людству. Обґрунтовуючи ці уявлення як цінності, вона функціонує як ідеологія" [1, с.284].

Філософські підстави освіти не слід ототожнювати із загальним масивом філософського знання. З великого поля філософської проблематики і варіантів її рішень, що виникають в культурі кожної історичної епохи, дидактика використовує як пояснюючі структури лише деякі ідеї і принципи.

Література:

  1. Степин В.С. Теоретическое знание: структура, историческая эволюция. - М.: Прогресс-Традиция, 2000. - 743 с.

  2. Савченко О.Я. Цілі й цінності реформування сучасної школи // Філософія освіти в сучасній Україні. Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції "Філософія сучасної освіти та стан її розробки в Україні" (1-3 лютого 1996 року). - К.: Знання України, 1997. - С. 47-54.

  3. Образование и культура: история и современность (методологический аспект). / Под ред. Ю.В.Ляхович. - Томск: Изд-во Том. ун-та, 1989. - 218с.

Loading...

 
 

Цікаве