WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Національно-культурні товариства Одещини:етапи формування - Реферат

Національно-культурні товариства Одещини:етапи формування - Реферат

Перший період можна охарактеризувати слабкою організацією в роботі, майже відсутністю допомоги з боку органів обласної ради в діяльності новостворених національно-культурних товариств.

Для усунення цих недоліків, 21 жовтня 1993 р. була створена обласна Асоціація національно-культурних та культурно-освітницьких товариств області, яка включала 23 товариства. В січні 1994 р., проаналізувавши стан розвитку національної ситуації в області, правління Асоціації виступило з заявою про відсутність допомоги з боку органів влади в організації її діяльності. У відповідь на це, в березні 1994 р., у складі обласної адміністрації була створена Комісія по міжнаціональному та етнонаціональному відродженню (8;144).

Наступним кроком була аналітична записка Міністра України з справ національностей, міграції та культів, про стан виконання в Одеській області Закону України „Про національні меншості в Україні", видана у квітні 1995 р. В ній давалася позитивна оцінка роботи органів місцевої влади та Асоціації національно-культурних та культурно-освітницьких товариств області. У відповідь на це, 13 листопада 1995 р. Президент України Л. Д. Кучма зустрівся з керівниками національно-культурних товариств та асоціацій, були обговорені існуючи проблеми в етнонаціональному питанні регіону:

- відсутність приміщень, необхідних для роботи національно-культурних осередків;

 складнощі у відкритті недільних шкіл, які повинні стати першоджерелами національного відродження через мову, культуру, звичаї;

- відсутність коштів на підручники, освітні програми, видавничу базу для видання літератури для меншинств на їх рідній мові;

- відсутність кваліфікованих спеціалістів, які б могли навчати рідною мовою;

- відсутність коштів на різного роду культурні заходи: конкурси, концерти, фестивалі (8;151).

Вихід з даної ситуації Л.Д. Кучма бачив у створенні Ради національних меншин при Президентові України. Вирішення цього питання в Одеському регіоні було покладено на голову Одеської обласної адміністрації Р. Боделана (8;159).

28 червня 1996 р. прийнято нову Конституцію України, у статті 11 якої зазначалося, що „.... держава сприяє розвиткові, етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України". Таким чином Конституція Української держави гарантує захист прав та свобод національних меншин (9;5).

ІІ етап 1998-1999 рр. – характеризується бурхливим розвитком існуючих національно-культурних товариств та створенням нових товариств народів колишнього СРСР, наприклад: товариства татарської та башкирської культур Одеської області, Всеукраїнської національно-культурної молдавської Асоціації, обласного гагаузького національно-культурного товариства "Бірлік", обласного ромського конгресу "Бахтало дром", Асоціації Ромів м. Кілії та району, Руської національної громади "Русич", національно-культурного об'єднання громадян "Білорусь", Асоціації Ромів м. Татарбунари та Татарбунарського району, відділення Всеукраїнської громадської організації "Руський рух України", обласної організації "Узбекське земляцтво" (8;152). У 1999 р. була створена Рада представників національно-культурних товариств Одеської області при управлінні у справах національностей та міграцій Одеської облдержадміністрації, до складу якої на той час ввійшла 21 організація. Основною метою Ради була координація спільних дій всіх національно-культурних товариств (10;99).

ІІІ етап 2000-2003 рр. – період стабілізації розвитку та діяльності національно-культурних товариств, їх підтримка з боку держави та Ради представників національно-культурних товариств, створення нових осередків національних меншин на Одещині. У 2000-2001 рр. були відкриті: Румелійське національно-культурне товариство „Малий Буялик", земляцтво "Чже-Цзян", Китайське земляцтво, міського чеське товариство "Чеська родина", громадське об'єднання "Німецька молодь в Одеському регіоні", болгарський культурно-просвітницький клуб "Огнище", обласна спілка болгарської молоді, обласна об'єднана єврейська громада, обласна регіональна організація Конгресу Азербайджанців України, обласна китайська громада, національно-культурне об'єднання "Афганська община" (8).

За 2002-2003 рр. було зареєстровано ще 13 організацій: Товариство польської культури "Полонія", асоціація африканських біженців, обласне товариство "Україна-Індія", обласне товариство ромської культури "Романі збора", центр німецької культури "Центр зустрічей", Російська рада Одеської області, Громадська організація "Общинний дім єврейських знань "Морія"", обласна громадська організація "Культурний фонд ім. Христо Ботєва", обласна громадська організація сприяння дружбі індійського та українського народів "Четак", обласне товариство голландсько-української дружби, Білгород-Дністровське молдавське культурно-освітнє товариство, Південноукраїнське товариство національної курдської історії та культури, обласна громадська організація "Союз Греківка" (8).

З 1988 по 2003 рр. на території Одеської області, було створено понад 50 товариств, члени яких, розуміючи свою приналежність до окремого народу, самоорганізувалися та етнічно ідентифікувалися. Важливу роль в цьому процесі відіграла держава. Облдержадміністрація Одеської області виважено віднеслася до ситуації, направила свою діяльність на підтримку національно-культурних товариств, які стали осередками не тільки національної самобутності окремих народів, що проживають на території Одеської області, а й місцем, де сформувалося толерантне відношення як до своєї нації, так і до інших. А це є великим здобутком для будь-якої держави, метою якої є створення здорового клімату для розвитку громадян своєї країни і запобігання виникненню конфліктів на міжетнічному ґрунті.

Література:

  1. П'ять років Раді представників національно-культурних товариств Одеської області. – Одеса: Управління у справах національностей та міграції Одеської облдержадміністрації, 2004. – С. 3-42.

  2. Етнічні спільноти України: етнографічні особливості. Культура і побут народу України Вип. 3. - Київ, 2000. С. 22-52.

  3. Етнічна карта півдня України (соціокультурний та етнополітичний аспекти). Випуск 1. Одеська область. Під заг. ред. О.П. Якубовського. – Одеса, 1996. – С. 49-56.

  4. Н. Атанасова. Многонациональный одесский край // ДНК Информационно-аналитический журнал. – 2004. - №5 (8). - С. 88-89.

  5. Супруновський І.П. Представники національних меншин Одещини – рівноправні громадяни вільної України. // Духовність і культура у формуванні особистості та відродженні національної самосвідомості. Матеріали міжнародної наукової конференції. – Одесса, 1999. – С. 19-24.

  6. Одеська обласна державна адміністрація. Одещина 10 років незалежності України. – м. Одеса, 2001 р. – С. 5-10; 222-236.

  7. www.odessa.ua/acts/council/2452/.

  8. Многонациональный Одесский край. – М., 1997. – Т.1. – С. 144-159.

  9. Конституція України. – Київ, 1996 р. – С.5.

  10. Національні меншини в Україні. (Інформаційно-бібліографічний покажчик) Київ, 2003. С. 98-100.

Loading...

 
 

Цікаве