WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Культурний розвиток Месопотамії та Сирії (Реферат) - Реферат

Культурний розвиток Месопотамії та Сирії (Реферат) - Реферат

Різьба пройшла значний розвиток. Спочатку, постаті є важкі, незугарні, потім різьбарі навчилися старанніше моделювати тіло, особливо ж уміло зображували мускулатуру. Багато заховалося статуй князя Гудеа з Лагаша, Шумерські майстри залюбки зображували постаті звірів — биків, левів, котів, а також птахів.

Розвинулася також релігія. У найдавніші часи кожна оселя мала своє окреме божество. Пізніше постала ціла релігійна система. Згідно з нею, спочатку існувала сама вода, потім вона поділилася на два єства — океан із солодкими водами й солоне море. З цих двох праелементів постали і боги, і люди. Боги мають людську постать і людські почування та пристрасті, але є безсмертні. Всі боги є добрі; зло спричинюють злідухи, що творять нижчу категорію божеських істот. Світ ділиться на небо, де панує Ан, на повітря й землю, де паном є Енліль, та на океан, на якому царює Енкі. Другу трійцю творив бог Місяця Енцу зі своїми дітьми — Сонцем (Баббар) і планетою Венерою — Нанаї, або Іштар. Окрім тих головних богів шанували дуже багато менших, бо кожна людина мала

свого бога-опікуна, та й кожна інша істота має при боці своє божество. Богів зображували звичайно у людському вигляді, тільки на голові приміщували їм пару рогів, деколи прибраних зіллям. Духи-опікуни мали деколи інші постаті, наприклад, орла з головою лева, лева з людським погруддям та ін.

Богів шанували піснями й жертвами. Від найдавніших часів зустрічаємо різнорідні релігійні обряди, процесії, свята. Здавна був також окремий клас жерців — "шангу". Пророцтвом і замовляннями займалися також жінки. Щоб поконати силу лихих духів, треба було знати чародійні формули та закляття. Були окремі жерці — "бару", що ворожили про майбутнє на основі всяких знаків, наприклад, печінки жертовного звіра або краплі олії, киненої на воду.

Шумери мали віру в життя на другому світі. Люди постали з болота на подобу богів і продовжують життя по смерті. Своїх мерців шумери ховали в землі в солом'яних матах або домовинах; тіло клали на боці. До могили давали всякі домашні предмети, яких небіжчик уживав за життя, часто також з глини вироблену модель човна, яким він мав переправитися на той світ. У могилах королів найдавнішої доби зустрічаємо жертви людей. Так, у гробниці одної королеви в Урі поховані її позабивані служники: прибічна сторожа в шоломах і зі списами, двірські дами з пишними прикрасами, музиканти з музичними інструментами, погоничі з волами, кіньми й возами...

Шумери вживали письмо, яке називаємо клиновим, бо слова означуються клинцями, укладеними в різнорідні комбінації. Це письмо важке до читання, бо ті самі знаки означають різні слова.

3. Опис культурного розвитку Сирії

Між Месопотамією та Середземним морем лежить Сирія. Природа її ділить на дві частини: північну, родючу, з гарною, багатою рістнею, та полудневу, степово-пустельну. Перші сліди культури зустрічаємо тут у палеоліті. Сирію замешкувало тоді якесь плем'я невідомого походження, що відзначалося великим зростом і сильною будовою. Історики називають його праханаанцями. Коло 2500 року до вперше з'явилися семіти й поволі опанували

всю країну. Пізніше напливали ще малоазійські племена, а також "люди з-за моря" — європейці.

Сирія лежала на перехресті торговельних шляхів, що йшли з Месопотамії, Малої Азії, від Середземного моря та Єгипту, і як посередник між різними народами скоро дійшла добробуту і значення. Суходолом головна дорога йшла від Каркемиша над Євфратом до Кадеша над Фронтом. Над морем постало кілька визначних портів: Біблос, Сидон, Тір та ін. Через сирійські міста проходив безнастанно живий торговельний обмін між Азією, Африкою та Європою і перехрещувалися тут різні культурні впливи.

Сирія дійшла до великого господарського розвитку, але ніколи не змогла об'єднатися в одну державу. На перешкоді тому стояли інтереси й амбіції окремих міст, що одне перед іншим не хотіли поступитися першістю, а ще більше сусідство великих держав, що намагалися завоювати багату країну. Від полудня Єгипет, від сходу Вавилоні й Ассирія, від півночі — держава хеттів безнастанно надсилали свої війська в Сирію, стараючись відбити її з рук суперників. На родючих сирійських долинах відбувалися найкривавіші бої стародавнього світу. Ніяка країна не перебула стільки наїздів, набігів і грабунків.

Серед багатьох сирійських державок визначніше місце здобула держава М і т а н н і. В часи найбільшого зросту вона займала Північну Сирію і простягалася до Горішнього Євфрату. Народ, що створив цю державу, був, здається, індоіранського походження і шанував індійські божества Індру, Мітру та ін. Мітанці мали чудову кінноту, воєнні вози й добре озброєне військо, завдяки чому довгий час утримувалися як самостійна держава. Перший король Мітанні, Сауссадаттар (близько 1450 р. до Хр.), вславився тим, що напав на місто Ашшур

і забрав звідти ворота, вилиті з золота і срібла. Цим він забезпечив собі незалежність від Ассирії. Володарі Мітанні також здобули собі повагу серед єгиптян, так що кілька фараонів взяли собі жінок з їхніх родин. Коло 1300 р. цю

державу завоювали хетти.

У пізніші часи у Північній Сирії більшу роль відіграв Д а м а с к. Ці околиці займали арамейські племена, належні до семітів. Дамаск завдячував своєму розвиткові торгівлі, за Давида підлягав Палестині, але пізніше став самостійною державою. Найвизначнішим королем був Бенгадад (885 — 843 рр. до Хр.).

У Полудневій Сирії, на морському узбережжі від Яффи до Гази, лежала держава Цекель, або Філістінія. Філістімляни мали укріплені міста, важкі воєнні вози, добру кінноту; мали живу торгівлю і за торгові шляхи вели боротьбу з Ізраїлем. Під час боротьби між Єгиптом та Ассирією ця країна мала важливе стратегічне значення.

Середню частину Сирії, Палестину, замешкували ізраїльські племена. Біблійські перекази оповідають, що батьки ізраїльського народу примандрували до Ханаанка (Палестини) з Халдеї. Спершу не могли утриматися на нових оселях, перейшли до Єгипту й там перебували довгий час. Пророк Мойсей вивів їх з Єгипту й під час побуту на Синаї і в пустелі утвердив у них віру в одного Бога та надав їм устрій і закони. Під проводом Иосії ізраїльтяни наново здобули

Ханаан й осіли тут на постійних Оселях. Спочатку ізраїльтяни ділилися на 12 колін, потім утворили одне королівство під проводом Саула. До найбільшого розвитку Ізраїльська держава дійшла за короля Давида, що звільнив Палестину від залежності від філістімлян і завоював сусідні народи — моабітів, аммонітів, едомітів і арамейців. Він переніс столицю держави з Геброна до Єрусалима й організував адміністрацію та військо. Син його, Соломон, побудував величаву святиню і палату. Жидівська держава ввійшла тоді в зв'язки з сусідніми державами, але не відігравала важливішої ролі в історії Сирії.

По смерті Соломона почалася внутрішня боротьба й остаточно постали дві ворожі держави: іудейська з Єрусалимом та ізраїльська зі столицею у Сіхемі, Тірзі і врешті в Самаррі. Розбитій' країні загрожували сусідні народи, тому Ізраїльське королівство увійшло у зв'язки з Єгиптом, Іудейське — з Ассирією. Проти чужих культурних впливів та політеїзму виступали пророки, що високо поставили релігійне письменство жидів. Ізраїльська держава впала в 721 р. до Хр. й була знищена ассирійським королем Саргоном. Іудейська протривала півтора століття довше, й аж у 586 р. вавилонський король Набукаднасар зруйнував Єрусалим. Тривке значення в історії жиди втримали тому, що єдині з народів стародавнього світу затримали віру в одного Бога.

Зміст

1. Становлення та особливості культури Месопотамії

2. Розквіт Шумерської культури.

3. Опис культурного розвитку Сирії

Список використаних джерел

Список використаних джерел

1. Белицкий М. Забытый мир шумеров. М., 1993;

2. Заблоцка Ю. История Ближнего Востока в древности. М., 1999;

3. Замаровський В. Сначала был Шумер. К., 1993; История древнего мира, Ранняя древность. М., 1996;

4. Оппенхейм А. Л. Древняя Месопотамия. М, 1997;

5. Фанкфорт Г., Франкфорт Г. А.. Уилсон Дж; Якобсон Т.В преддверии философии. М., 1994.

Loading...

 
 

Цікаве