WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Особливості реформування культурної політики в Центральній і Східній Європі - Реферат

Особливості реформування культурної політики в Центральній і Східній Європі - Реферат

їхню невідповідність швидким змінам у російському суспільстві.
Ведуться дискусії про прийняття нових законів та про вдосконалення існуючих. Одначе, практика дотримання законів залишається незадовільною, і критика добрих законів, які погано виконуються, є повсюдною.
Предметом дискусій стало те, чи правова база культури має спиратися на загальні закони (як-от Про землю, Про працю, податкові закони тощо), чи на окреме, особливе галузеве законодавство.
Поки що переважає перший підхід, породжуючи численні проекти поправок до чинних законів. Отже, правова база культурної сфери регулюється передусім загальними законами, які де-не-де враховують особливості мистецької діяльності.
Нещодавно були зроблені спроби розробити спеціальну правову базу для митців. У Думі двічі слухався Закон про творчих працівників у сфері літератури й мистецтва та про творчі спілки, але був двічіветований Президентом як такий, що запроваджує привілеї, що не відповідають чинному законодавству.
Одна з причин, чому Президент ветував цей закон, полягала в положенні щодо "спеціальних норм оподаткування для творчих працівників".
Публічна дискусія щодо цього закону продемонструвала відсутність консенсусу щодо таких понять, як "творчий працівник", "творча спілка", статус яких має бути законодавчо визначений. В дебатах основний акцент було поставлено на некомерційну природу мистецької творчості.
Наступні закони регулюють статус творчих спілок та інших громадських організацій митців:
Закон про громадські об'єднання (1995),
Закон про некомерційні організації (1996);
Закон про професійні спілки, їхні права та гарантії діяльності (1996).
Варто згадати й про закони більш загального характеру, які мають відношення до галузі культури, як-от:
Закон про Рекламу (1995) - який жорстко регулює це поле, а також обмеження щодо реклами в ЗМІ, особливо на телебаченні;
Закон про права корінних народів (1999) - забезпечує захист природного і культурного довкілля, мови, релігії, культурної ідентичності, освіти.
Новий Закон про меценатство було розроблено експертною радою при Мінкультури й подано до Державної Думи в 2005 році.
В 1990-х було видано Постанову Ради міністрів РФ Про державний захист і підтримку народних промислів та культурних індустрій.
Діяльність дизайнерів та художників регулюється загальним законодавством, тоді як стосунки останніх із владою у сфері прав на майстерні та виставкові зали, продаж мистецьких творів тощо регулюються на базі окремих підзаконних актів федерального, регіонального або місцевого рівня, а також через професійні об'єднання.
Важливим механізмом фінансування культурного розвитку в Росії є так звані державні цільові програми.
Звернення федеральної влади РФ до цільових програм як інструменту підтримки культури пояснюється змінами, що відбулися в бюджетній системі країни після розвалу СРСР. Оскільки Мінкультури РФ відтепер уже не затверджувало обсягів видатків на культуру і мистецтво в бюджетах областей та автономій ("суб'єктів федерації"), то воно спробувало повернути, хоча б частково, давній вплив на культурну політику в регіонах через розподіл коштів федерального бюджету, що мали йти на місцеві культурні потреби. Це мало робитися через цільові програми. Очевидно, що поряд із цим федеральне Міністерство зберігало інструмент прямого фінансування підпорядкованих йому культурно-мистецьких закладів (яких є кілька десятків не лише в Москві й Петербурзі, а й у різних регіонах Росії).
Перші федеральні цільові програми підтримки культури розроблялися і здійснювалися за старими радянськими рецептами, однак у 1993 році було зроблено спробу запровадити механізм конкурсних грантів, для чого створили незалежні експертні ради, що мали розглядати й оцінювати подані заявки та відбирати гідних для федеральних грантів.
Однак пізніше Мінфін скоротив виділені кошти на "Федеральну програму охорони і розвитку культури і мистецтв" від 108 млрд. рублів до 97 млрд., але до кінця 1993 р. реально профінансовано лише 83 млрд. рублів. Виділені кошти ішли на фінансування державних закладів культури, на охорону і реставрацію пам'яток. Натомість цільовим програмам залишалися рештки, уже призначені гранти не фінансувалися, що позбавило конкурс реального сенсу.
1997 року була схвалена так звана "Президентська програма розвитку культури", однак фінансова криза 1998 року завдала важкого удару по її здійсненню: того року програма була профінансована лише на 12%. Нарешті, 2000 року була прийнята чергова Федеральна цільова програма "Культура Росії 2000-2005" у складі кількох підпрограм:
"Розвиток культури та охорона історичної спадщини Росії" (загальне фінансування - 27,8 млрд. рублів, в тому числі з федерального бюджету - 20 млрд. рублів);
"Кінематографія Росії" (загальне фінансування - 19,7 млрд рублів, в тому числі федеральне - 7,45 млрд. рублів);
"Архіви Росії" (загальне фінансування 1,5 млрд. рублів, в тому числі федеральне - 980 млн. рублів).
Підпрограма "Кінематографія Росії", згідно з преамбулою, грунтується на положеннях "Концепції розвитку кінематографії Російської Федерації до 2005 року", ухваленої постановою Уряду Російської Федерації від 18.12.1997.
Останньою Підпрограмою ставилося завдання досягнути "зміни у структурі репертуару показів на користь національних фільмів". Для цього потрібно: "Удосконалення механізмів розповсюдження вітчизняної кінопродукції; підтримка державою інвестиційної програми
Література
1. Adam, Christopher, Cavendish, William and Mistry, Percy S., Adjusting Privatization: Case Studies from Developing Countries. London: James Curray, 1992.
2. ANDERSON James, O'DOWD Liam, WILSON Thomas. Culture and cooperation in Europe's borderlands. Amsterdam, New York: Rodopi, 2003.
3. Barzelay, Michael, The New Public Management. Improving Research and Policy Dialogue, Wildavsky Forum Series 3, The University of California Press, 2001.
4. Bernier, Ivan, Catalogue of International Principles Pertaining to Culture, Ottawa, International Network on Cultural Policy, 2000.
5. Cultural Policies in Europe: a Compendium of Basic Facts and Trends, Council of Europe.
6. Dahrendorf, Ralph, Reflections on the Revolution in Europe, Random House, New York, 1990.
7. Dahrendorf, Ralph, A precarious balance: economic opportunity, civil society, and political liberty, in The Responsive Community: Rights and Responsibility, Volume 5, Issue 3, Summer 1995.
8. DONDERS Yvonne. "The protection of cultural rights in Europe: none of the EU's business?", Maastricht Journal of European and Comparative Law, v. 10, n. 2, 2003, p. 117-147.
Loading...

 
 

Цікаве