WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → УКРАЇНСЬКИЙ ШОУ-БІЗНЕС: сучасний стан і перспективи розвитку (оглядова довідка за матеріалами преси) - Реферат

УКРАЇНСЬКИЙ ШОУ-БІЗНЕС: сучасний стан і перспективи розвитку (оглядова довідка за матеріалами преси) - Реферат

В. Харчишин зазначає: "Український шоу-бізнес відчуває значну проблему з великими концертними майданчиками. Приємно виступати не для того, щоб розважати людей у проміжках між тим, коли вони їдять і випивають. Подібних концертів, на жаль, багато, але, з іншого боку - це основний прибуток музиканта. А гроші потрібні для розкрутки альбомів, запису дисків, зйомки кліпів і так далі. "Корпоративок" у нас багато, а якщо якась велика сцена - то це на честь або всеукраїнського, або міського свята. Для глядача все безплатно, а це тільки на шкоду шоу-бізнесу. З одного боку - це можливість виступити перед широкою аудиторією, теж заробити, але публіку це розслабляє - вона вже не захоче платити гроші за концерт, якщо музиканта можна побачити безплатно" [7].
Натомість, скажімо, в Швеції на державному рівні фінансується мережа молодіжних центрів: будинок із концертним, спортивним залами, студія звукозапису, приміщення для репетицій, спальні для виконавців. У всій країні десь 120 таких центрів, а населення Швеції - менше 9 мільйонів. У Стокгольмі проживає приблизно стільки ж людей, скільки у Львові. "Тож не дивно, що в Швеції час від часу з'являються музичні зірки першої величини, - коментує Ю. Зелений. - Крім того, ця країна займає перше місце за рівнем звукорежисури, адже фахівців виховують роками" [3].
Та що тішить - наявність "розумних", не таких комерційних нічних клубів. У столичних "Бабуїні", "44", "Buddy Guy", "Бочці" частенько проводяться заходи за участю не традиційних "зірок української естради", а тих, хто не такий популярний, але обов'язково цікавий у музичному плані.
Головне на сьогодні - щоб держава законодавчо закріпила пріоритетне право українського виконавця на території України. Інакше ніякого глобального прориву не станеться, адже зрозуміло: тільки підтримка вітчизняного виробника налагоджує вітчизняне виробництво. В усіх сферах. У Росії, у Білорусі, в Прибалтиці законодавчо запроваджено квоти, якими чітко визначено присутність вітчизняної музики в ефірі. Є диференціація й гастрольних зборів. Нині український артист може напружуватися скільки завгодно, вкладати гроші, але в звичайного слухача-глядача не виникне відчуття прориву чудової української музики. Бо допоки не буде конкретних законодавчих норм, які дадуть змогу українській музиці вийти з "підпілля", прориву не буде. Державі слід ухвалити чіткий економічний закон. Дуже прикро, що цю проблему деяким силам вигідно розглядати тільки в гуманітарному аспекті, начебто "українці стільки років співали й співатимуть". Насправді ж держава втрачає величезні кошти. Це - податки з кожного проданого диску вітчизняних рекордингових компаній, це - гастрольні збори українських артистів, які б завдяки законам, що захищають наш ринок, частіше й активніше їздили з гастролями. Реально шоу-бізнес - це величезне джерело прибутків для держави, з яких можна черпати кошт на музеї, академічну музику тощо" [8].
Саме тому було внесено доповнення до Закону України "Про телебачення та радіомовлення", який перебував на розгляді у Комітеті Верховної Ради України з питань свободи слова та інформації. Доповненням пропонується ввести норму, яка регулювала б пропорції музичних творів, створюваних або виконуваних українською мовою, на рівні не менш як 50 відсотків від загального обсягу передбаченого ефірного часу для музичних творів кожної телерадіостанції. На думку автора законопроекту, народного депутата С. Гавриша, його ініціатива сприятиме культурному розвитку українського суспільства і успішному розвитку вітчизняного шоу-бізнесу. Парламентарій стверджує, що така державна підтримка вітчизняних талантів широко розповсюджена у світі [9].
На чому варто наголосити - що в українському законодавстві немає чіткого визначення, що саме є вітчизняним продуктом, а це надзвичайно важливо, бо характеризуючи сучасний стан українського шоу-бізнесу, не можна залишити поза увагою той факт, що на внутрішньому культурному ринку України національний культурний продукт займає лише 2-5% від загального обсягу пропозиції.
Якщо визначати цей продукт тими самими критеріями, за якими характеризують автомобілі та інші продукти матеріального виробництва, то такого "культурного продукту" в нас буде значно більше, ніж згадані 5%. Але ж національний культурний продукт відрізняється від продукту інших галузей національної економіки тим, що він впливає на формування людини як особистості. Культурний продукт - це джерело відповідного впливу на свідомість молодої людини. Продукти шоу-бізнесу - це найбільш масовий та ефективний спосіб "культурного програмування" молодих людей, створення стереотипів їхньої поведінки, їхніх життєвих ціннісних орієнтацій. Але коли згадані 5% національного культурного продукту оцінити за культурологічними критеріями (тобто, визначити, які національні традиції та вартості "закодовані" у цьому продукті), то його реальна наявність на вітчизняному ринку виявиться ще меншою - приблизно 1-2%.
Отже, основною причиною повільного та якісного українського шоу-бізнесу є державна політика.
Друга група причин криється в неякісній роботі основних суб'єктів вітчизняного шоу-бізнесу. Зокрема, можна констатувати, що інституту продюсерства в Україні практично немає. Його формуванням у нас, на жаль, ніхто серйозно не займається. (Основні продукти шоу-бізнесу - продукти фіксувально-відтворювальної індустрії (аудіо- та відеозаписи), концертні програми та інші видовищні послуги основні суб'єкти шоу-бізнесу - автори, виконавці й продюсери продюсер - підприємець, суб'єкт шоу-бізнесу, який відповідає за вибір та реалізацію як економічної, так і мистецької концепції втілюваного мистецького і підприємницького проекту) [2].
Концертно-гастрольна діяльність на теренах України, - основне джерело заробітку для українського артиста, - є далекою від прозорості та дотримання правомірності. Хоча в світовій практиці кошти від концертів лише доповнюють доходи від продажу аудіопродукції в Україні, за словами директора агенції MC Enterteiment М. Авенірова, 80% усіх отриманих коштів від роботи виконавця припадає на концертну діяльність і лише 20% - на продаж альбомів.
Ситуація виглядає приблизно так: виступи вітчизняних артистів обмежуються такими всеукраїнськими концертними акціями, як "Червона рута", "Таврійські ігри", "Слов'янський базар", російсько-українськими "Рупором" та "Чайкою", альтернативною "Рок-екзистенцією" та ще кількома, які можна перерахувати на пальцях. До того ж шлях українського артиста або колективу на ці акції є досить дорогим та тернистим. На додачу - нечисленні гастрольні тури уже відомих та визнаних виконавців, яких по всій Україні назбирається не більше двох десятків ("Океан Ельзи", Ірина Білик, Руслана, "Воплі Відоплясова", "Скрябін", АніЛорак тощо). В основному, концерти приїздять давати зарубіжні гості, 90% з яких становлять росіяни. І тут уже мова йде не те, щоб про псування смаків українського споживача, а про нелегальне вливання українських коштів у російський шоу-бізнес [5].
Третя група причин криється у політиці українських мас-медіа. З одного боку, нинішнє ставлення ЗМІ до національної культури є наслідком відсутності патріотичної, стратегічно орієнтованої державної політики, а з іншого боку - продуктом їхніх керівників та
Loading...

 
 

Цікаве