WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → УКРАЇНСЬКИЙ ШОУ-БІЗНЕС: сучасний стан і перспективи розвитку (оглядова довідка за матеріалами преси) - Реферат

УКРАЇНСЬКИЙ ШОУ-БІЗНЕС: сучасний стан і перспективи розвитку (оглядова довідка за матеріалами преси) - Реферат


УКРАЇНСЬКИЙ ШОУ-БІЗНЕС: сучасний стан і перспективи розвитку (оглядова довідка за матеріалами преси)
Культура будь-якого суспільства являє собою цілісну систему з властивими їй ознаками. На основі системного аналізу культури можна прогнозувати тенденції її розвитку, взаємодію між різними її складовими.
Шоу-бізнес є однією зі складових культури сучасного суспільства, яка, з одного боку, виникає і розвивається в певному соціокультурному контексті і відбиває особливості його як цілісної системи, а з іншого, суттєво впливає на розвиток культури в цілому [1, C.6].
Ознаками шоу-бізнесу є одержання прибутку, видовищність, масовість та популярність [1, C.8].
Історичний аспект шоу-бізнесу безпосередньо пов'язаний саме з другою ознакою - видовищною природою. Словник іншомовних слів дає таке визначення: шоу (англ. show, букв. - показ) - яскрава естрадна вистава шоу-бізнес (англ. show business) - підприємництво, пов'язане з організацією і проведенням видовищних вистав, індустрія розваг [1, C.58].
Основними елементами інфраструктури шоу-бізнесу, які забезпечують його прибутки, є:
- нічні клуби (прибутки від їхньої діяльності в Україні поки що порівняно незначні)
- концерти (обсяги доходів тут бувають дуже різні, залежно від конкретних обставин)
- сервісні виконавські заходи закритого типу (наприклад, "культурне обслуговування" днів народження та інших подій приватного життя представників економічної чи політичної еліти. Величина доходу тут зумовлюється можливостями замовника)
- випуск CD (в Україні ця галузь шоу-бізнесу ще не є прибутковою. Наприклад, наклади компакт-дисків, що випускає промисловість Польщі, на 1-2 порядки перевищують наклади аналогічної української продукції)
- випуск аудіо- та відеокасет (а в Україні ця галузь є прибутковішою за випуск CD, що зумовлено як купівельною спромож-ністю публіки, так і технічною оснащеністю основного загалу спожива-чів)
- реклама (у цій галузі шоу-бізнесу в нашій країні задіяні поки що лише "зірки", тобто ті, хто сам уже став "товаром")
- публічна політика ("культурне" забезпечення виборів, референ-думів, інших політичних кампаній).
Зі згаданих семи сфер шоу-бізнесу три стосуються не задоволення культурних потреб платоспроможної публіки, а обслуговування політичних та економічних еліт. А коли враховувати, що для українського шоу-бізнесу саме ці сфери є головними джерелами його доходів, напрошується висновок: вітчизняний шоу-бізнес є умовним бізнесом, оскільки його фундаментом не є отримання прибутків від продажу його продуктів широкому загалу населення нашої країни [2].
За спостереженнями Ю. Зеленого - провідного музичного критика, журналіста "ФДР-радіо-центру", - стан українського шоу-бізнесу нині погіршується. По-перше, збільшилося засилля російських виконавців у телерадіопросторі, по-друге - серед вітчизняних виконавців, представлених в інформаційному середовищі, лише п'ята частина - україномовні. "Якщо говорити про країни з розвиненим шоу-бізнесом, то в них чітко працюють закони, - зазначає Ю. Зелений, - у Польщі, Чехії, Словаччині близько 70% музичної продукції - вітчизняних виконавців і, звісно, рідною мовою".
Приміром, у Польщі підтримувати музикантів почали з того, що дуже жорстко протидіяли піратству, потім започаткували авторські винагороди, і виконавці швидко відчули, що їхня музика продається. Крім того, телерадіостанції, які крутять іноземну музику, платять більше зборів, якщо польську - то, відповідно, менше, а якщо регулярно порушувати правила, то можна втратити ліцензії. "І це цілком нормально для держави, яка законодавчо піклується про свій інформаційний простір", - вважає музичний критик [3].
Щодо такого стану речей, то причини криються в державній політиці, як законодавчій, так і виконавчій. У поведінці політичних лідерів, які, бажають вони того чи ні, своєю позицією щодо питань культури, своїми мистецькими смаками й уподобаннями формують (за посередництва каналів масової комунікації) відповідні стереотипи поведінки, мистецькі погляди й смаки загалу (особливо молодіжного) [2].
Проте сказати, що для створення якісного музичного продукту і його популяризації слід передусім змінити кілька статей закону - це просто спроба зняти з себе відповідальність "за тишу", за небажання або неспроможність керувати смаками слухача, виховувати в нього певне бачення сучасної української музики. Безперечно, закон потребує втручань і вдосконалення, але чи є він першопричиною сьогоднішнього застою? [4]
Згідно з законодавством, частина коштів, отриманих від продажу квитків на концертно-гастрольні заходи, має спрямовуватись на розвиток вітчизняного шоу-бізнесу. Тут варто звернутись до правового забезпечення в даній галузі. 10 липня 2003 року Президентом України було підписано прийнятий Верховною Радою України Закон "Про гастрольні заходи в Україні". 15.01.2004 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанови: №34 "Про перелік та граничні обсяги витрат пов'язані виключно з організацією та проведенням благодійного гастрольного заходу", №35 "Про затвердження порядку організації та проведення гастрольних заходів", №36 "Про затвердження порядку розподілу коштів спеціального фонду до державного та місцевого бюджетів на підтримку вітчизняних гастролерів". У ньому йдеться про відрахування трьох відсотків виручки від продажу квитків на будь-який концертно-гастрольний захід, проведений в Україні будь-ким, до спеціального фонду на підтримку вітчизняних гастролерів (СФПВГ).
Причому, 70% від ставки збору перераховується для загальнодержавних заходів а 30% залишаються у розпорядженні областей. Проте розподіл грошей СФПВГ є процедурою, закритою для сторонніх, і взагалі, в законодавстві нічого не сказано про регулярність даної процедури [5].
Наприклад, гонорар за сольний концерт української "зірки" незначний, в середньому це - $3-15 тисяч. Перелік десяти найбільших гонорарів, які на сьогоднішній день отримують наші виконавці опублікував журнал "Кореспондент". Так, найбільше "заробляє" Руслана і Вєрка Сердючка - $25 тис., трохи поступаються їм С. Вакарчук і Т. Повалій - 15 і $12тис. відповідно, далі, у бік зменшення, ідуть Ані Лорак, "ВВ", І. Білик, Н. Могилевська, В. Павлік та О. Понамарьов. У середньому український виконавець проводить не більше 5 сольних концертів за місяць. Більшість виконавців просто беруть участь у яких-небудь акціях і виступають лише половину, а то й третину всього концертного часу [6].
Поряд із тим, однією з найгостріших проблем в українському шоу-бізнесі є брак концертних майданчиків, а також клубів живої музики (ця проблема також стоїть на перешкоді до здійснення нормальної концертно-гастрольної діяльності вітчизняних артистів). Навіть у столиці такі заклади можна перерахувати на пальцях, а у провінції їх взагалі одиниці. Оскільки кількість концертних майданчиків обмежена, місць для хороших гуртів обмаль. І справді, якщо пригадати, де в основному проходять концерти в Києві, то це переважно елітнийпалац "Україна" і палац Спорту. Якщо в останньому проходять головним чином масові молодіжні заходи, то палац "Україна" для більшості українських артистів залишається недосяжним і використовується переважно російськими "зірками" [5].
Український музикант
Loading...

 
 

Цікаве