WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Український театр на початку XXI століття - Реферат

Український театр на початку XXI століття - Реферат

естрадних шоу, ні у технічних трюків кінематографа. Зате театр має унікальну і неперевершену зброю - безпосередній енергетично-смисловий обмін між індивідуумом у залі і особою на сцені [7].
Тут слідзазначити, що театр та його функції не залишаються незмінними протягом всієї історії цього виду мистецтва. Так, наприкінці 80-х років ХХ ст. український театр здійснив прорив щодо розвитку нових організаційних форм, хоч паралельно зберіг незмінною модель державного репертуарного театру. Але надалі стався суттєвий розрив, який дедалі більше й більше розширюється. Отже, існування вітчизняної сцени, принаймні в організаційному (а внаслідок цього, - і в творчому) плані, дедалі суттєвіше розходиться із вимогами часу [6 8 9 10].
Зараз майже ніхто не заперечує, що театр - це надзвичайно складне підприємство, де творчість дуже тісно переплітається зі справами господарськими. Але, якщо в економіці, банківській, діловій сфері - непослідовно, проте невпинно здійснюється перехід до реального ринку з усіма властивими йому атрибутами, то театральна справа продовжує існувати фактично в рамках старого законодавства та застиглих організаційних форм [6 10 11].
Так, наявні умови не дозволили вижити "госпрозрахунковим", тобто недержавним театральним новоутворенням. Хвиля накотилася - й відійшла, залишивши по собі тільки поодинокі театральні організми, котрі вибороли собі державний статус із відповідною (нехай скромною) дотацією. Так само й з індивідуальними театральними ініціативами. Найбільш розповсюджена у світі модель разового театрального проекту періодично апробується й на вітчизняному терені, проте поширення й серйозного розвитку не набуває через, передусім, недосконалість законодавства. Навіть доволі агресивно розрекламовані й добре забезпечені спонсорськими коштами проекти А. Жолдака не стали економічно успішними [10].
Нові соціально-культурні умови функціонування театру вимагають його включення в соціально-культурну і соціально-художню реальність. За словами доктора мистецтвознавства Н. Корнієнко, на принципово нових засадах, з опорою на фундаментальну теорію, треба скласти стратегію культурної політики, де театр буде одним із головних елементів у діалозі "держава - культура", "традиція - експеримент" [12].
Театральний експеримент кінця 80-х років як основа театральної реформи, прагнув досягти централізації, ввести договірну систему формування творчих колективів, модернізувати відносини театру з державою тощо. Однак дослідження ефективності проведення цього експерименту показало, що хоч театри отримали право вільного формування репертуару, але потрапили великою мірою в залежність від публіки, її смаків. Досвід переобрання на посади творчих працівників показав його низьку ефективність. Певні економічні успіхи театрів було досягнуто за рахунок підвищення цін на квитки та експлуатації акторів. Надання більшої самостійності директорам театрів призвело до переважаючої орієнтації в роботі театру на економічні показники. Театр потрапив у стихію масового попиту, а механізм виробництва вистав взяв верх над творчістю, що спричинило втрату багатьма театрами своєї творчої позиції [12].
Ще однією проблемою, на яку вказують критики та театрознавці, є недооцінка державою ролі театру в житті суспільства. Роль держави полягає в тому, що вона повинна створювати стимули для участі спонсорів у відкритті театрів і фінансуванні їх мережі, забезпечувати населення послугами сценічних колективів, налагоджувати розробки і виробництво сучасної сценічної техніки, підтримувати належний рівень театральної освіти і науки про театр, надавати підтримку в організації театральних гастролей, обмінів, конкурсів і наукових зібрань [12].
Але у реальності ситуація залишається доволі складною. Скажімо, на гастрольно-концертну діяльність 16 театральних колективів -національних та обласних - у цьогорічному держбюджеті виділено аж один мільйон грн. На підтримку 8 національних творчих спілок - лише 6,8 млн. грн. Стримує розвиток творчого процесу і оподаткування ПДВ постановок нових вистав, концертних програм, кінофільмів, художніх та музейних виставок [13].
Тож, на думку фахівців, держава повинна зайняти належне їй місце стосовно театру як соціально-культурного інституту, стимулюючи його діяльність. На регіональному рівні важливу роль у погодженні інтересів театру, держави і населення могла би виконувати громадська театральна художня рада з правом контролю художньої й економічної діяльності театру. Вона давала б обґрунтовані рекомендації для виконавчої влади і складалася б із експертів-фахівців та представників громадськості [12].
Одним із ефективних способів управління функціонуванням театру є цінова політика, дотування тих глядачів, які в цьому мають потребу. Також, проблемою є і відвідування театрів. Безумовно, кожен театр зацікавлений у залученні найбільшої кількості глядачів. І зрозуміло, що відвідуваність театру напряму залежить від рівня театрального колективу. Але існує й економічний аспект цього питання. Звісно, похід до театру можна перетворити на справжнє свято. Але, безперечно, для будь-якого свята потрібні гроші. Скільки ж сьогодні коштує задоволення провести вечір у театрі?
Наприклад, до Національного театру російської драми ім. Лесі Українки можна потрапити мінімум за 7 грн. Але, якщо ви не хочете сидіти на другому ярусі, де відкривається чудовий вид на люстру й погано видно сцену, то потрібно розщедритися, заплативши в кілька разів більше - вартість квитків доходить до 75 грн. Дещо дешевше обійдеться похід до Національного драматичного театру ім. І. Франка. Тут квитки від 5 до 50 грн. Вечір у Національній опері України - від 5 до 70 грн.
Якщо ж ви надаєте перевагу камерним театрам, то тут менше ніж за 20 грн. купити квиток неможливо (тому що продавати квитки дешевше маленьким театрам економічно невигідно). Але глядач не ображається: з будь-якого місця сцену видно чудово.
Набагато дешевше в нашій столиці коштують дитячі вистави. Новорічні спектаклі у Національному драматичному театрі ім. І. Франка можна відвідати дитині за 2 гривні, а Київському театрі юного глядача (Театр на Липках) - від 5 до 25 грн.
Тут слід зазначити, що в останні роки бачимо певні зрушення у бік комерціалізації театральної справи. В Україні повільно, але впевнено розвивається вітчизняна антреприза. Успішно проходять вистави Театральної компанії "Бенюк і Хостікоєв", незмінним попитом користуються антрепризні вистави за участю А. Роговцевої. У 2006 році до них приєднався ще один популярний український актор В. Горянський з театральним проектом - комедією "Нас поміняли тілами" за п'єсою білоруського драматурга А. Курейчика (режисер вистави О. Лісовець). У хорошій якості цього театрального продукту, створеного в умовах чистої антрепризи, мали змогу
Loading...

 
 

Цікаве