WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Історико-культурні заповідники в сучасній Україні - Реферат

Історико-культурні заповідники в сучасній Україні - Реферат

чинним законодавством архітектурними та археологічними історико-культурними заповідниками,здійснюється на підставі окремого про кожний з них положення з обов'язковими умовами:
а) на території заповідників забороняється будь-яке будівництво, не пов'язане з прокладанням інженерних мереж, необхідних для заповідників, впорядкуванням територій і реставрацією пам'яток історії та культури
б) всі будівельні, реставраційні, земляні та інші роботи в межах заповідників здійснюються відповідно до положення про даний заповідник на підставі єдиного проекту, в кожному конкретному випадку затвердженого і погодженого з державними органами охорони пам'яток та Українським товариством охорони пам'яток історії та культури.
На території заповідників і охоронних зон до початку будь-яких будівельних робіт повинні бути проведені археологічні дослідження, а в разі виявлення археологічних об'єктів - забезпечити їх консервацію [16].
В зоні охоронного природного ландшафту не дозволяється будь-яке будівництво, що негативно впливає на характер ландшафту, адже національній містобудівній культурі України завжди було притаманне тактовне ставлення до природної підоснови. Звичайно, заповідна територія повинна мати грунтовно визначені й затверджені межі.
Виходячи з означених умов охорони, збереження й використання території о. Хортиця, інститутом "Запорожцивільпроект" за матеріалами історико-архітектурних досліджень Державного інституту НДІТІАМ, розроблено "Генеральний план розвитку Національного заповідника "Хортиця"", де (на думку фахівців) враховуються відомості про історико-культурну та архітектурну цінність всіх об'єктів і відомості щодо меж зон охорони території пам'яток, історичних ареалів та археологічних територій, які мають охоронятися, а також вимоги щодо збереження традиційного характеру цінної історичної місцевості, якою є острів Хортиця [16].
Зважаючи на те що о. Хортиця є унікальним природним комплексом в межі Національного заповідника доцільно, на думку фахівців, включити всі острови з наближеними порогами, затопленими водою, а режим його охорони й використання має відповідати затвердженому статусу Національного історико-культурного заповідника [16].
Тільки за таких умов можна бути впевненим, що земля тут відродиться. Саме оздоровленню хортицького природного середовища приділятиметься найбільша увага. Адже відомо, що для того, аби геологічні та геофізичні процеси в надрах нашої планети відбувалися природно і послідовно, 20 відсотків її суші мають зберігатися бодай у відносно недоторканному стані. Йдеться не лише про заказники та заповідники, а й звичайні толоки, вигони, балки, сквери та парки. Такої землі в США близько 18 відсотків, Англії - 17, у Швейцарії - 20. Острівна Японія має 16 відсотків, а ми ледь наскрібаємо жалюгідні 5 відсотків. Тож, треба рятувати українську землю від невмілого господарювання, непродуманих забудов, нарешті просто від бруду. Оздоровлення Хортиці має стати сигналом і зразком для всеукраїнського очищення нашого довкілля.
Тут слід зазначити, що дуже багато чого залежить від працівників заповідника. Наприклад, треба зупинити автомобільну експансію. Хіба це нормально, коли автомобілі їздять по острову куди заманеться? Їх слід залишати на стоянках і пішки ходити по Хортиці. Але ж щоб привчити до цього людей, треба повсюди повісити таблички, встановити білборди, які б допомагали їм орієнтуватися на місцевості і корегували їхню поведінку в заповідній зоні. Це все слід робити негайно. Треба, щоб люди відчували, перебуваючи на Хортиці, що це їхня земля, вона ні від кого не приховується, тоді і ставитися до неї будуть дбайливо. А для цього треба не тільки вести роз'яснювальну роботу, але весь час звітувати перед людьми про все, що робиться на Хортиці [17].
Ще одна гостра проблема - проблема фінансування. Де ж шукати реальні джерела фінансування заповідника? - запитують у пресі. Звісно, можна жити надією на те, що згодом у держави буде достатньо коштів для утримання заповідника. Та поки цього немає, єдиний вихід - створення умов для самоокупності Хортиці. Інакше проблеми й надалі замикатимуться у зачароване коло.
У пошуках відповіді на це запитання не зайве пригадати досвід радянських часів. Тоді відвідання музею на Хортиці було обов'язковим елементом у туристичних програмах. І діяв закон, відповідно до якого всі туристичні організації відраховували кошти на розвиток музеїв і пам'яток. А коли сьогодні хтось вважає, що культуру вдасться підняти лише за рахунок державного фінансування і так званих добровільних пожертвувань, то він глибоко помиляється.
Усі згодні із тим, що заповідник має заробляти гроші. Але для цього багато його об'єктів - як наявні, так і заплановані - мають стати не суто музейними, а функціональними, особливо якщо це муляжі-новороби. От, скажімо, комплекс "Запорізька Січ", що нині будується. На його базі необхідно створити гнучку госпрозрахункову структуру, доходи якої спрямовуватимуться на розбудову заповідника. Коли ж ні, вважають фахівці, то та ж "січ" за кілька років розвалиться, оскільки не знайдеться грошей на охорону.
Ідея функціональності передбачає широке залучення відвідувачів. Час від часу доводиться чути про план представлення Хортиці та Запоріжжя як туристичної Мекки. Проте, схоже, на практиці ця ідея не виходить за межі декларації. Адже туризм - серйозний вид бізнесу. Та чомусь при розробці плану розвитку заповідника думку професіоналів-туроператорів ураховано не було.
Хоча у Запоріжжі вже створено спеціальну робочу групу, готуються відповідні плани з урахуванням досвіду головних туристичних центрів. Що ж до заповідника, то його розвиток передбачено в комплексі з будівництвом низки торговельних, культурних і спортивних об'єктів у місті. Тоді як на самій Хортиці має бути створена мінімально необхідна інфраструктура, що забезпечує комфортні умови перебування туристів протягом дня.
Тож, питання про туризм надзвичайно актуальне, та, як вже зазначалося, на думку фахівців, воно практично не враховане в концепції розвитку заповідника [17].
Колізія, що виникла навколо клубка хортицьких проблем, широко проявилася та вийшла на сторінки преси після того, як 29 квітня 2005 року Президент України Віктор Ющенко підписав Указ, спрямований на забезпечення збереження острова Хортиця як одного з унікальних духовних та історико-культурних центрів України, розвитку Національного заповідника "Хортиця", ширшої популяризації його в державі та поза її межами. Зокрема, Указом було започатковано Загальнонаціональну акцію "Відродимо Хортицю!", головною метою якої є вдосконалення механізму взаємодії органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємців, учених, широкої громадськості, організацій закордонних українців у вирішенні питань збереження об'єктів історії та культури запорозького козацтва, для всебічного врахування пропозицій під час формування та реалізації відповідних програм, проектів та планів. Указом
Loading...

 
 

Цікаве