WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Історико-культурні заповідники в сучасній Україні - Реферат

Історико-культурні заповідники в сучасній Україні - Реферат

сільської школи. Не укладені й договори про оренду та охорону.
Яквідзначають фахівці, єдиного підходу до фінансування заповідників як на державному, так і на регіональному рівнях, немає. Одному з невідомих причин припадає коштів на порядок більше, іншому - менше [2].
Ускладнює ситуацію відсутність електронної паспортизації об'єктів культурної спадщини. Саме тому органи виконавчої влади не володіють повною інформацією про наявність пам'яток та їхній стан. Знову ж таки через брак коштів на виготовлення документів та відсутність кваліфікованих експертів не зроблено грошової оцінки пам'яток. Та й у цілому облік заповідниками об'єктів культурної спадщини нормами законодавчих актів не регламентований. А неврегульованість питання передачі заповідникам у постійне користування земель призводить до пошкодження та руйнування згаданих об'єктів. Ще в 1965 році Мотронинське городище, яке входить до складу Національного історико-культурного заповідника "Чигирин", оголошене пам'яткою археології національного значення. Однак і досі землі городища заповіднику не відведено. Натомість, всупереч вимогам Земельного кодексу Мельниківська сільська рада перевела цю територію до складу земель запасу, а кілька років тому передала на правах оренди Мотронинському Свято-Троїцькому монастирю для ведення підсобного господарства строком на десять років. Нині внаслідок оранки руйнується археологічний культурний шар, а самі археологічні предмети перестають бути достовірними свідками своєї епохи [2].
Особливо кричуща ситуація склалася в державному історико-культурному заповіднику "Трахтемирів". Ще 1994 року комплекс пам'яток історії та культури між селами Трахтемирів та Бучак Канівського району було оголошено державним заповідником. До нього входила територія 4465 гектарів, на якій знаходилися 81 пам'ятка археології, дев'ять пам'яток історії та дев'ять - природи. Однак право володіння землею так і не було оформлене, а частина земель території Григорівської сільської ради Київського району перейшла до категорії лісового фонду і була передана під створення ландшафтного парку акціонерному товариству закритого типу "Трахтемирів". Рішенням Черкаської облдержадміністрації в 1999 році площу переданих державному заповіднику земель було зменшено до 590 гектарів, а на решті у 2000 році створено згаданий ландшафтний парк. Ось так і з'явився приватний заповідник у державному [2].
Проте Постанову Кабінету міністрів України про створення державного заповідника ніхто не скасовував. Просто статус держзаповідника вже не має оновленого законодавчого забезпечення, на відміну від статусу приватного ландшафтного парку. Як наслідок, на території першого залишилося тільки 18 пам'яток, а решта (це переважно поселення скіфського та давньоруського часу) - на території приватного. Відповідальність же за стан збереження всіх пам'яток покладено на державний заповідник. Капітальне будівництво, що велося в приватному ландшафтному парку без проекту забудови території (нині воно припинене), інші новації нових власників великої частини заповідної зони залишають чимало запитань, відповіді на які ще доведеться шукати. Як вважає директор державного заповідника "Трахтемирів" М. Довгий, ситуацію з двома заповідниками потрібно добре обміркувати і знайти прийнятне рішення. В усякому разі заповідник повинен працювати на всіх, бути доступним відвідувачам та науковцям [2].
Не можна обійти увагою й кадрову проблему. Богданову гору в заповіднику "Чигирин", приміром, доглядає два наукових та чотири технічних працівника. Тобто на кожного працівника припадає в середньому по 4,5 гектара, які потрібно прибрати, доглянути лісові насадження. Це, зрозуміло, нереально. Тільки технічних працівників тут потрібно як мінімум 55. Зовсім не зайвими будуть наукові працівники та екскурсоводи.
Як зауважують у Шевченківському заповіднику, тут просто необхідний відділ ландшафтно-паркової зони, в якому б працювали фахівці. Витративши чималі кошти на реставрацію археологічного музею в заповіднику "Чигирин", його не мають змоги відкрити через відсутність штатних працівників. Через неукомплектованість штатами розпочаті роботи на комплексі "Резиденція Богдана Хмельницького" можуть привести в подальшому до безповоротної втрати значних сум державних коштів.
Загалом, на думку керівників історико-культурних заповідників, для нормальної роботи цих установ додатково потрібно ще 136 штатних одиниць. Та й якісний склад наявних наукових працівників та екскурсоводів також залишає бажати набагато ліпшого. Не повністю укомплектовані установи технічним персоналом. Головна причина - низька заробітна плата.
Щоб заповідники та їхні пам'ятки ефективно "працювали" на нинішнє та майбутні покоління, потрібні увага з боку держави, бажання й уміння зберегти та донести до людей усі культурно-історичні цінності [2].
Слід зазначити, що певні позитивні зрушення у Черкаській області вже розпочалися. Тут приступили до реалізації розпорядження Кабінету Міністрів України "Про створення концепції державної програми "Золота підкова Черкащини"" на 2005 - 2007 роки. Головна мета проекту - збереження і якомога повніше використання унікальних історико-культурних пам'яток регіону у процесі патріотичного виховання, формування національно-історичної свідомості. Програма "Золота підкова Черкащини" передбачає не вибіркові, а комплексні заходи щодо створення сучасної інфраструктури історико-культурних об'єктів та включення їх до міжнародних туристичних маршрутів [14].
Однією з найблискучіших перлин нашої культурної спадщини є і Національний заповідник "Хортиця" (Запорізька область), створений ще 18 вересня 1965 р. Кабінет Міністрів України надав заповіднику статус національного у 1993 році. До Національного заповідника "Хортиця" включено території острова Хортиця та прилеглі острови і скелі. Загальна площа території заповідника складає 2386,86 гектарів.
На території заповідника знаходиться 36 пам'яток історії та археології, які пов'язані з історією запорозького козацтва, а також кургани та поселення доби бронзи, раннього заліза, скіфського часу та ін. Фондова збірка заповідника складається з колекцій ікон, одягу, зброї та предметів побуту [15].
На сьогодні Національний заповідник "Хортиця" є культурно-освітнім та науково-дослідним закладом, який здійснює охорону пам'яток історії та культури, природних об'єктів, їх комплексне наукове дослідження, проводить популяризацію знань, організовує рекреаційне обслуговування населення. Крім того, заповідник здійснює забезпечення режиму території геологічного заказника загальнодержавного значення "Дніпровські пороги".
Отже, острів Хортиця являє собою комплексну пам'ятку історії та культури України, яка потребує відповідного до неї ставлення й засад правової охорони та збереження на державному рівні [16].
Відповідно до Закону України "Про охорону культурної спадщини" охорона ансамблів і комплексів пам'яток історії та культури, оголошених згідно з
Loading...

 
 

Цікаве