WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Національне музичне академічне мистецтво в Україні: пріоритети репертуарної політики - Реферат

Національне музичне академічне мистецтво в Україні: пріоритети репертуарної політики - Реферат

відгук про свою роботу в концерному залі. Крім того колектив постійно звертається до музики різних епох, стилів, і в цьому його позитивна і специфічна особливість [15].
Як вже було сказано, у розвитку музичного мистецтва надзвичайно велике значення завжди відігравало виконання як класичних, так і сучасних музичних творів. Тож, самі собі зараджуючи в цьому, українські композитори ініціюють проведення в Україні декількох музичних фестивалів, які стали однією з важливіших складових загального культурного процесу в Україні. Музичні фестивалі в 90-х роках ХХ століття були явищем абсолютно новим у порівнянні з попередніми роками. "Першою ластівкою" став "Київ Музик Фест", який народився "напередодні" здобуття Україною державної незалежності - у 1990 році. Це був перший міжнародний фестиваль академічної музики в Україні, який ознаменував собою новий етап розвитку вітчизняної музичної культури. Він уперше репрезентував українську музику як цілком самостійне й осібне явище, вільне від "керівних і спрямовуючих" панівних у ті часи ідеологічних настанов. Його концепцією стала презентація української музики у світовому контексті, усвідомлення вітчизняними митцями себе і своєї самобутньої культури в контексті загальних світових процесів. Девіз "Київ Музик Фесту" - "Музика і Світ - Світ і Музика", сформульований на другому фестивалі, і донині є його пріоритетним чинником [16].
Вже сама назва фестивалю - "Київ Музик Фест" - засвідчила, що Київ відтепер - не "музична провінція імперії", а самодостатній культурний центр з високим, конкурентноздатним у світі рівнем композиторської творчості, виконавства і здатний стати в один ряд зі світовими музичними столицями, як наприклад, "Варшавська осінь", "Празька весна" тощо.
Певною мірою народження "Київ Музик Фесту" стало реакцією на кризові явища в музичній культурі. Фестиваль сприяє суттєвому пожвавленню музичного життя, перевищуючи роль "демонстрації творчих досягнень" спілчанських пленумів, розширює інформаційні рамки. Сучасна музика репрезентується поруч із класикою, тим самим підвищуючи загальний емоційно-естетичний рівень фестивалю (за рахунок творів, що витримали випробування часом). Неабияке значення має акцентуація саме на вітчизняній класичній спадщині (твори М. Колачевського, М. Лисенка, Б. Лятошинського, Л. Ревуцького та ін.). Фестиваль стимулює народження багатьох "талановитих" творів: "виконуватися" на "Фесті" стало престижним для композитора. Саме тут уперше прозвучали такі визнані композиції, як Симфонія-елегія "Ворзель" Л. Грабовського, "Молитва Катерини" І. Карабиця, "Поема скорботи" Є. Станковича, симфонія "De profundis" В. Губаренка та багато інших [16].
За 16 років існування "Київ Музик Фест" переживав різні етапи - сприятливі й не дуже, але здобув і затвердив реноме найголовнішого в країні фестивалю академічної музики. У кризовому 1996 р., коли фінансове становище було особливо важким, і до останнього часу існували сумніви щодо можливості його проведення, постійний директор "Фесту" І. Карабиць писав: "Київ Музик Фест" став невід'ємною складовою культурного життя столиці. Уже хоча б тому мусимо будь-що витримати! Заради мети, яку поставили перед собою". Й усі роки він самовіддано служив цій справі. Безперечно, кульмінаційним за насиченістю і різноманітністю програм став 12-й "Фест'2002" - останній в його житті. Наступний - тринадцятий - фестиваль став першим, який відбувся вже без І. Карабиця (хоча багато акцій було задумано ним) і був присвячений його пам'яті. К. Карабиць, який замінив батька і разом з М. Скориком та О. Голинською очолив "Київ Музик Фест", вивів його на нову орбіту [16, 17].
Попри всю стабільність загальної концепції та утвердження традицій, кожне проведення фестивалю має свої неповторні особливості: в залежності від атмосфери, що панує в суспільстві, від основних тенденцій культурного життя країни формується його мистецьке обличчя.
Фестиваль представляє собою своєрідний зріз сьогодення української музики. Адже на ньому звучать твори активно діючих композиторів різних поколінь, починаючи від заслужених ветеранів (І. Карабиця, Я. Цегляр,
Б. Яровинський, В. Кирейко, Л. Дичко, В. Сильвестрова, Є. Станковича,
М. Скорика) до початкуючої молоді. Звичайно, вагоме місце в концертних програмах посідають опуси визнаних майстрів, чиї імена добре відомі світовій мистецькій громадськості [18].
"Київ Музик Фест" є своєрідною лабораторією музичного мистецтва. Так, музикознавці, відзначали, що спектральний аналіз концертів "Київ Музик Фесту" віддзеркалив кризові явища в українському симфонічному жанрі в середині 90-х років, що свідчить про непопулярність симфонічного жанру, оскільки він є трудомістким і ніяк не підтримується державою, до чого звикла більшість наших композиторів-симфоністів, становлення яких відбулося за радянської системи "державного замовлення" й кредитування, а значить, і суттєвого стимулу для написання симфонічних творів [18].
Натомість, як відзначала критика, камерний жанр переживає справжній розквіт: велика кількість висококласних камерних оркестрів ("Київська камерата", "Київські солісти", "Archi", "Рікошет" та ін.), ансамблів, музикантів-солістів спричинили народження численних творів (на кожному фестивалі кількість камерних концертів переважає). Позначені розмаїттям стилів, написані для найрізноманітніших інстру-ментальних складів, вони уповні віддзеркалюють калейдоскопічність картини сучасного світу доби постмодернізму [18].
Поява на українських теренах міжнародного музичного фестивалю у 1990-му році засвідчила знесення культурної "залізної завіси", що протягом десятиліть відмежовувала Україну від навколишнього світу. Саме "Київ Музик Фест" уперше гостинно відчинив двері композиторам української діаспори, актуалізував їхні твори на історичній батьківщині. Відтепер вони отримали можливість особисто представляти свої твори українському слухачеві та встановлювати контакти з колегами, включатися в музичне життя України. В. Балей, Р. Савицький, І. Соне-вицький, М. Кузан, А. Мірошник, Ю. Фіала та Г. Кулеша, стали членами Національної спілки композиторів України [18].
"Київ Музик Фест-2005" представив понад 200 авторів, відбулося понад 40 заходіві 80 прем'єр (світових і українських), в числі яких -
Н. Паганіні - М. Скорик "24 каприси для великого симфонічного оркестру", І. Щербаков - кантата на вірші Л. Костенко "Ознака вічності" І. Карабиць - вокальний цикл на вірші Рабіндраната Тагора та Прелюдії та Токати для фортепіано. Взагалі велика кількість прем'єр, що відбуваються на фесті щороку є його прикметною ознакою.
У 2005 році на фестивалі прозвучала музика наших прославлених класиків - Б. Лятошинського, Л. Ревуцького. Величезний інтерес слухачів викликали твори, написані відомими сучасними українськими композиторами: М. Скориком, В. Сильвестровим, Є. Станковичем, Л. Дич-ко, І. Шамо та представниками так званого середнього покоління, такими як І. Алексійчук та, Г. Гаврилець [18].
За словами новообраного в минулому році голови Національної спілки композиторів України Є. Станковича на останньому Фесті виконувалося 120 творів українських композиторів. Та це й закономірно, бо майже на всіх закордонних міжнародних музичних фестивалях до програми входять 55 відсотків творів національних композиторів і лише 45 - зарубіжних [19].
До усталених традицій "Київ Музик Фесту" належить включення до нього

 
 

Цікаве

Загрузка...