WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Національне музичне академічне мистецтво в Україні: пріоритети репертуарної політики - Реферат

Національне музичне академічне мистецтво в Україні: пріоритети репертуарної політики - Реферат

Скорика, ліричні сцени "Монологи Джульєтти" В. Губаренка, реквієм "Бабин Яр" Є. Станковича на слова Д. Павличка. Але загальна тенденція є саме такою - національна академічна музика становить лише незначний відсоток в репертуарі мистецьких колективів [11].
Разом з тим маємо також відзначити, що в Україні творчо працюють і палкі прихильники української національної музики - виконавці та мистецькі колективи, які широко пропагують скарби українського музичного мистецтва.
Серед таких перш за все треба згадати М. Гобдича і керований ним муніципальний камерний хор "Київ". Своєю творчістю Микола Гобдич та його хористи довели, що класичне мистецтво може бути суперуспішним - навіть в ужитково-утилітарному сенсі слова, навіть у себе на Батьківщині, де, як відомо, немає пророків… Інтенсивність концертного життя хору "Київ" виражена в кількості і якості хорових імпрез. Це - близько 900 концертів. Гастрольна географія колективу - 20 країн світу і має двадцять записаних повноцінних власних альбомів.
Хор, створений у 1990-му, М. Гобдичем від початку рухався шляхом новацій, що зовсім не було притаманно звичайним академічним колективам. На кожному виступі хору "Київ" можна спостерігати справжні аншлаги, оскілька кожна імпреза містить в собі якісь нові й несподівані "знахідки". М. Гобдич є представником нового покоління диригентів, йому вдається "вдихнути" нове життя у найбільш консервативний жанр. Наскільки класичними є хорові вистави "киян", настільки ж гнучкою є і репертуарна політика М. Гобдича. Репертуар хору - це справжній "золотий фонд" національної класики. Разом з тим в репертуарі хору органічно існує сучасна музика включно з авангардними опусами і фрі-джазовими п'єсами. Однак найбільш улюбленою перлиною хору "Київ" залишається музика українського бароко. Саме М. Гобдич сприяв справжньому відродженню призабутої за часів радянської влади спадщини М. Березовського, А. Веделя, М. Ділецького та інших майстрів доби українського бароко. Хормейстер приклав чимало зусиль, аби твори класиків бароко повернути із забуття і включити в культурний обсяг. За великим рахунком саме задля цього і був придуманий фестиваль хорового мистецтва "Золотоверхий Київ", який щороку відбувається в Києві і виносить на розсуд слухачів ще й зразки хорового мистецтва сучасних авторів [12].
Кожного року по закінченні "Золотоверхого Києва" складається враження, що фестиваль досяг своєї вершини, і щось поліпшити просто неможливо. Але кожна наступна імпреза не лише не розчаровує, а викликає щире захоплення й заслуговує найвищих оцінок у музикознавців та шанувальників хорового мистецтва. Не став винятком і нинішній хор-фест. На перший погляд, сценарій фестивалю, напрацьований у попередні роки, у 2005 році залишився незмінним: зібрання хормейстерів з усієї України, презентація щойно випущеного компакт-диску та нотної збірки, хорові антифони в Трапезній церкві Києво-Печерської Лаври, презентація регіональних хорових колективів, монографічне "заглиблення" у творчість одного з композиторів-класиків та наших сучасників. Змістовне ж наповнення перевершило всі сподівання - подив і захоплення викликала енергія й невичерпна фантазія незмінного директора фесту М. Гобдича. "Героєм №1" минулорічного хор-фесту став геніальний М. Леонтович. Тож і не дивно, що презентація супроводжувалася аншлагом, а представлена продукція -збірка духовних творів композитора та її запис на СD - миттєво розійшлися серед присутніх - надто-бо чудова музика! "Живим" продовженням презентації стало антифонне виконання "Літургії святого Іоана Златоуста" чотирма хорами: мішані хори "Київ" (диригент М. Гобдич) та "Кредо" (диригент Б. Пліш), жіночий хор педуніверситету "Павана" (диригент Л. Байда) та чоловіча капела ім. Л. Ревуцького (диригент Б. Антків).
Апофеозом фестивалю став авторський концерт Г. Гаврилець "До тебе підношу я, Господи, душу мою". Наша сучасниця давно зарекомендувала себе оригінальним композитором, у творчості якого дуже органічно поєднуються яскраве мелодійне начало та найсучасніші "технологічні" здобутки. Г. Гаврилець вельми успішно працює у двох напрямках - духовному та фольклорному. Так і побудували авторський вечір, на якому вершинним твором прозвучав трагічний псалом "Господи, нащо мене ти покинув?". Щоб створити такий твір, треба мати за плечима "тисячу років української духовної музики" (саме так названо серію нотної літератури, започатковану Бібліотекою хору "Київ") та ще стільки ж - фольклорного струменя, все це засвоїти й пропустити через серце.
А закінчився фестиваль грандіозним "Многоліттям" з "Божественної Літургії св. Іоана Златоуста", де в могутньому зведеному хорі злилися всі учасники й зал. Безперечно, "Золотоверхий Київ" став окрасою культурно-мистецького життя Києва. Так чином, окрім художньо-естетичної,
М. Гобдич мужньо несе на своїх плечах ще й нелегку, але таку необхідну ношу просвітителя української хорової музики [13].
Гідним подиву залишається цілеспрямоване подвижництво хору у справі напрацювання численних аудіозаписів, які робилися з метою створення фонографічного фонду української класики. І в цій галузі хору "Київ" немає рівних. Особливо, якщо зважити, що в Україні відсутні лейбли (аудіокомпанії) які спеціалізуються на виданнях класики. Передусім, поміж двадцяти п'яти альбомних позицій хору привертає увагу серіал із семи альбомів із епіграфом "Тисяча років української духовної музики". Альбом складається з церковної музики М. Леонтовича, К. Сте-ценка, Ділецького, М. Березовського, М. Вербицького, Д. Бортнянського, А. Веделя, А. Гнатишина, багатьом з яких хор "Київ" присвятив окремі альбоми.
Відносно модерного мистецтва, творчості наших сучасників М. Гоб-дич приділяє найбільшу увагу двом авторам - Л. Дичко та Є. Станковичу [13, 14].
В контексті музичної культури України одним з провідних колективів, що виконують твори національної музики різних за жанрами, стилями і спрямуваннями є Національний ансамбль солістів "Київська камерата", художній керівник якого В. Матюхін нині став лауреатом Національної премії імені Т. Г. Шевченка.
На сьогоднішній день в Україні не існує подібного мистецького колективу, який мав би в своєму репертуарі таку кількість найрізноманітніших у жанрово-стильовому відношенні творів українських композиторів. "Камерата" вперше виконала понад 700 творів сучасних українсьих композиторів - Б. Лятошинского, М. Скорика, В. Сильвестрова, Є. Станковича, В. Загорцева, І. Карабица, Ю. Іщенка, Я. Верещагіна,
В. Зубицького, Л. Колодуба, В. Губаренка та багатьох інших. Жива співпраця виконавців з талановитими українськими сучаснимикомпозиторами стало головним у творчому розвитку "Камерати" із моменту її появи на музичній карті України. Нині цей список можна поповнити іменами І. Щербакова, Г. Гаврилець, О. Левковича, І. Кири-ліної, Л. Юріної, К. Цепколенко, О. Козаренка, В. Полєвої, З. Алмаші,
С. Зажитька, В. Рунчака. Для багатьох із них "Камерата" стала своєрідною творчою лабораторією. Розраховуючи на ансамбль як на першого виконавця, композитори писали і пишуть свої опуси - камерні кантати, симфонії, концерти, оркестрові мініатюри. Більшість творів українських композиторів так і залишилися б ніким не почутими, якби не діяльна участь художнього керівника "Київської Камерати" в їхній концертній долі. А в сьогоднішній ситуації композитору дуже важливо бути почутим, знати, що його твір буде виконано, відчути
Loading...

 
 

Цікаве