WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Меценатство і українська культура - Реферат

Меценатство і українська культура - Реферат


Реферат на тему:
Меценатство і українська культура
Меценатами завжди ставали за покликом душі - як ясновельможні, так і ті, кому вдалося розбагатіти власною працею. Прізвища Терещенків, Симиренків, Яхненків, Бродських стали відомими в усьому світі завдяки підтримці розвитку культури, медицини, освіти в Україні, адже коштів на належну підтримку цих сфер життя соціуму зазвичай у державній казні бракувало, хоча благодійництво та меценатство завжди заохочувалися державою [1].
За радянської влади благодійність занепадає. Новий етап розвитку доброчинності спостерігаємо в Україні з часу здобуття державної незалежності. Проте, як не прикро констатувати цей факт, та нині ж бізнес-структур, які допомагають тим, хто цього справді потребує, в нашій державі не так вже й багато [2, 1].
Із 1997 року діє Закон України "Про благодійництво та благодійні організації", який було змінено та доповнено у 2002 році. Втім, сьогоднішнє життя дуже динамічне, і цей документ вже не відображає всіх реалій життя, не охоплює всі правові нормативи, які необхідні для підтримки благодійної діяльності. На жаль, сьогодні є багато перешкод, які заважають здійснювати благодійним організаціям діяльність на користь громадян України. Наприклад, стаття 20 Закону України "Про благодійництво та благодійні організації". Ті благодійні організації, які існують лише на членські внески і добродійні пожертвування, звільняються від сплати податків та інших платежів до бюджету і спеціальних фондів. Так - на папері. А у житті благодійні організації оподатковуються відповідно до податкового законодавства, яке не відповідає згаданій нормі закону. Народні депутати України М. Косів та
С. Кіроянц вирішили виправити такі правові колізії і підготували законопроект "Про внесення змін до деяких законів України щодо благодійної діяльності". За цим законопроектом скасовується плата за державну реєстрацію благодійних організацій, практика примусового списання органами ДПА коштів, які залишилися невикористаними на рахунку благодійної організації наприкінці фінансового року, із 5 до 10 відсотків пропонується збільшити максимальну суму оподаткованого прибутку, яку підприємствам дозволяється направляти на благодійну діяльність, і до 20 відсотків, якщо це підприємство було створене благодійною організацією. Окрім цих положень пропонується звільнити від сплати податку на доходи фізичних осіб грошову частину винагороди фізичним особам-переможцям творчих конкурсів, змагань, якщо гроші були надані благодійниками або благодійними організаціями-нерезидентами. Кажуть, благодійництво - справа недешева. На думку народних депутатів, авторів законопроекту, прийняття їхнього документа не потребуватиме додаткових витрат з державного бюджету. Хоча може призвести до певного скорочення надходжень до бюджету, передусім - за рахунок податку на прибуток підприємств. Та головне, що цей законопроект дасть змогу значно збільшити суму обсягів благодійної допомоги, яка надаватиметься громадянам України [3].
Варто зазначити, що 7 березня 2006 року на засіданні Комітету Верховної Ради з питань культури і духовності було розглянуто проект Закону про внесення змін до Закону України "Про благодійність та благодійні організації" щодо чіткого визначення поняття благодійної діяльності.
Закону "Про меценатство" в Україні ще немає. 16 березня 2006 року в Міністерстві культури і туризму України відбулася нарада з керівниками національних творчих колективів, вищих навчальних закладів з питання обговорення проекту Закону України "Про меценатство".
Віце-прем'єр-міністр України В. Кириленко заявив про необхідність ухвалення закону про меценатство. Він зазначив, що залучення приватних коштів "неможливе без надання преференцій тим, хто ці кошти вкладає". "Думаю, що цей закон про меценатство буде прийнято вчасно. Єдине, що ми не повинні зробити його таким, що стати меценатом було б навіть складніше, ніж зараз, і це буде предмет моєї спеціальної уваги" [4].
Отже, поступ є, і, що важливо, - саме на державному рівні. Бо, звичайно, щоб відбувалися будь-які зрушення, саме державна політика має ґрунтуватися на врахуванні доброчинності як суттєвого фактора соціального розвитку суспільства.
Та не залишаються осторонь і творчі люди. Наприклад, для відомої української кіноактриси, народної артистки України Р. Недашківської, яка нині керує власним поетичним театром "Під зоряним небом", зараз пріоритетом власної діяльності є опікування просуванням саме проекту закону про меценатство, створеного групою вітчизняних діячів культури та мистецтва на чолі з відомим оперним співаком В. Гришком. Р. Недашківська вважає, що "без підтримки духовності, культури, мистецтва - не естради, а класики - все загине! Стільки вистав чудових, сценаріїв фільмів, талантів! І все це мовчить…" [5].
Справді, одна справа - володіти тим, чим можеш поділитися зі світом. І зовсім інша - мати бажання допомагати тим, хто живе поруч. А третій бік цієї проблеми - важливо, щоб держава заохочувала благодійництво, створювала для того належні умови [3].
Прояви доброчинності в Україні існували здавна, переростаючи в традиції, що жили століттями. Стародавня благодійність існувала у формі парафіяльної та особистої. У ХІХ столітті відбувся перехід від звичайної подачі милостині і традиційних пожертв до створення організацій, фондів, закладів, які мали на меті не тільки матеріальну підтримку вразливих верств населення, а й включення їх до повноцінного громадського життя.
На початку ХХ століття в Україні статус найбільшого доброчинного центру мав Київ. У 1913 році тут діяло 86 благодійних організацій та товариств. Коштом підприємців будувалися лікарні, притулки, гімназії тощо [2].
Ця традиція залишається чинною й сьогодні. В Україні, сповідуючи таку ж мету, діють потужні благодійні фонди й організації.
У грудні 1995 року в Україні було засновано Міжнародний благодійний фонд конкурсу імені знаменитого українського піаніста, киянина В. Горовиця. З того часу в культурних колах України й світу фонд набув визнання як ініціатор і організатор багатьох мистецьких акцій, програм і проектів. Серед них - міжнародні конкурси молодих піаністів, фестиваль "Київські літні музичні вечори", "Літня музична академія" та інші. Фонд видає книги, наукову й нотну літературу, випускає компакт-диски та іншу продукцію. Збираючи на свої концерти й конкурси найталановитішу молодь і досвідчених високопрофесійних музикантів, фонд, за словами його президента Ю. Зільбермана, - "Розчищає музичне сміття, яке, на жаль, завалює нас останнім часом, і сіє прекрасне і шляхетне" [6, 7].
Великим концертом фортепіанної музики в Колонному залі Національної філармонії України було відзначено 10-річчя фонду (за цей час у престижних музичних змаганнях взяли участь 670 піаністів з 27 країн світу). В урочистостях взяли участь лауреати і члени журі попередніх мистецьких перегонів, а також його організатори - Київське державне вище музичне училище ім. Р. Глієра, в якому навчавсязнаменитий віртуоз В. Горовиць. З ініціативи фонду та за підтримки столичної влади і було організовано це музичне свято. За внесок в українську культуру і з нагоди 10-річного ювілею Міжнародний фонд конкурсу В. Горовиця було нагороджено Почесними грамотами київського міського голови та Національної комісії України у справах ЮНЕСКО" [8].
Фонд "Україні 3000" був заснований у 2001 році тодішнім прем'єр-міністром України Віктором Ющенком. "Настав час, коли людина нарешті повинна озирнутися довкола і допомогти тому, хто цієї допомоги потребує", - сказала голова наглядової ради Міжнародного благодійного фонду "Україна 3000" Катерина Ющенко. Напрямки роботи фонду стосуються збереження й відродження скарбів
Loading...

 
 

Цікаве