WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Огляд художніх виставок в Україні у 2005 році - Реферат

Огляд художніх виставок в Україні у 2005 році - Реферат

відрізнялося від попередніх скромнішим масштабом, без розгорнутого рекламного ажіотажу в засобах масової інформації і без її грунтового науково-аналітичного розбору на представницькій конференції. Проте зі змістового боку саме остання Трієнале стала найбільш завершеною в аспекті повноти представлених тут тенденцій, так само, як і процесів формування новихмистецько-стильових напрямів. Отже, Трієнале дало підставу грунтовно обговорити ситуацію, що склалася в українській школі скульптури на зламі ХХ - ХХІ століть, оцінити генезу головних культурно-художніх явищ та їх сучасне значення в мистецькому бутті країни та, водночас, намітити актуальні перспективи розвитку національної пластики у майбутньому.
Найголовніше, що одразу кидалося в очі при перегляді експозиції: наскільки впевненим і розкритим стало пластичне мислення українських скульпторів і як тонко вони вловили больовий нерв сучасності. Мова йде про провідні культурні та науково-дослідніцькі напрями, що консолідують зусилля сучасних вчених, філософів, мистецтвознавців-теоретиків, діячів культурної громадськості навколо нової парадигми, що дозволяє сприймати світ у системних взаємозв'язках, не замикаючись у своїй індивідуальній просторово-часовій ніші буття. Отже скульптори вийшли за межі суто мистецьких, соціально-інвективних, критично-культуро-логічних питань у глобальну інформативно-комунікативну систему. Подібні інтенції проявилися як у формально-композиційних структурах творів, так і в їх оригінальних образно-мотиваційних програмах. На думку мистецтвознавців, без певної підготовки і рівня освіти зрозуміти подібні роботи неможливо, оскільки акцент у мистецьких творах сьогодні (на відміну від мистецтва ХХ ст.) робиться на пізнанні світу в контексті часових координат, де плин різних вимірних потоків часу має не послідовно лінійний рух, а нескінченні криверзи і завихрення, де весь багатовіковий шлях культури нації і людства в цілому стає прозорим, компактно вміщуючись у візуалізовані версії-інтерпретації сучасного митця. Такими чинниками можна пояснити, наприклад, присутність в експозиції наступних творів: "Народження зірок" М. Білика, де відчуття вибуху формується живописним тонуванням і фактурою пошкодженого спила бруса дерева із вкрапленням бронзи "Пливуть віки, летять тисячоліття" - комплексу з 9 архаїзованих тотемно-концептуальних композицій родини Смнькевичів, що структурували простір окремого залу в капсулу часу. Скульптори в інтуїтивних пошуках істини змінюють просторово-часову організацію та відповідно - нашу свідомість, використовуючи історико-культурні коди в програмах творів, не як поверхово-ігровий постмодерністський прийом, а як адаптовану глибин-ною структурою пластичного мислення компоненту духовного досвіду людства. І в кожному випадку час є абсолютною точкою, де єднається свідомість митця з духовним досвідом нації та людства. (Вдалий приклад - композиція О. Родіонової "Куб. Четвертий вимір").
Сьогодні в мистецтві ведеться жорстка суперечка між фігуративним і нефігуративним образотворенням, а також "маргінальними" видами візуальних практик. Але без духовної компоненти творчості мистецтво приречене на згасання воно не зможе функціонувати виключно на рівні технологічного дизайну. Духовна компонента відповідає еволюційному вектору будь-якої системи, становлячи негентропійне (непідвладне хаосу та руйнації) джерело її постійного оновлення у часі і, фактично, утворюючи геометричний центр, навколо якого рухається безмежна кількість вірогідних траєкторій майбутнього, що трансформується у здійснені шляхи.
Реалізм різних історичних версій - від архаїчної культури степовиків, через сучасні парафрази доби Середньовіччя, італійського та північного Відродження, до авангарду і модернізму та постмодерністського нігілізму гри - все це в достатку побачили глядачі експозиції Трієнале, викликаючи почуття глибокої поваги до зростаючого культурно-інтелектуального рівня наших митців. Щоправда, на думку мистецтвознавців, не завжди дуже поширену сьогодні ідею нового історизму майстри спроможні нести на оновленому змістовому рівні, не впадаючи при цьому в банальність тривіальних постмодерністських ігрових розваг з культурними кодами, ідеями, творчістю взагалі й людиною зокрема ("Художник" С. Ахмаді, "Здрастуй, це я" В. Пирогова, "Візничий" В. Кочмара).
Слід також зазначити, що виставка висвітлила позитивний факт подальшого розвитку анімалістики практично у всіх регіонах країни. Її, зокрема, презентували Ю. Рубан ("Глухар"), О. Шумляєв ("Птах"),
А. Балюк ("Такса"), М. Рум'янцев ("Пума") та ін. Виключно талановитий приклад у цьому плані дає скульптура О. Шевчука "Слон", де образ переданий апріорними рядами асоціативних зв'язків, при цьому залишаючись у колі традицій африканської культури: характерний малюнок народного гаптування, перегукуючись із повільно-плинним рухом об'ємів у просторі, відтворює поведінку тварини і ув'язнений з ритмікою головної мелодії самого візерунку.
Крім того Трієнале продемонструвало зростаючий творчій потенціал митців з регіонів нашої держави. Зокрема, потужно заявили про себе митці Автономної Республіки Крим. Роботи А. Липовки запам'яталися невимушеною евристичною легкістю точно знайдених просторових вирішень, де форма природно сама структурує себе за законами гармонії та краси ("Красунчик", "Композиція").
Інтерпретуючи в контексті викривлення часових координат базовий комплекс ідейного історизму, що підкорив собі пластичне мислення майже кожного скульптора, не можна не згадати і про факт реактуалізації імпресіонізму та такого мало вивченого вітчизняним мистецтвознавством феномену, як інформель (від фр. - абстрактний, нефігуративний), прояви якого маніфестувалися практично на кожному кроці експозиції. Отже, як зазначали критики, вільний прояв підсвідомих або інтелектуально-свідомих імпульсів творчості, що історично належить добі європейського модернізму, продовжує бути актуальним і зараз, викривляючи лінейно-часові рамки стилістичних змін. Сьогодні відбувається надзвичайно плідна внутрішня реструктуризація скульптури, як виду образотворчості, і трієнале підтверджує креативну результативність моделювання нової системи мислення. Відвертість сучасного авторського погляду на світ і на людину використовує по праву весь накопичений культурний досвід у власних цілях. На думку критиків, саме в цьому - головна ознака нашої доби, яка продовжить власне існування і трансформацію у подальшій еволюції мистецтва, зокрема, скульптури [13].
Важливою віхою виставкового процесу 2005 року стала Всеукраїнська виставка народного малярства, що проходила у Палаці мистецтв "Український Дім". Її організаторами були Міністерство культури і туризму України та Національна спілка майстрів народного мистецтва України. Мистецтво народного живопису, яке прийшло до нас із далекого минулого і одним з
Loading...

 
 

Цікаве