WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Огляд художніх виставок в Україні у 2005 році - Реферат

Огляд художніх виставок в Україні у 2005 році - Реферат

тоталітарний розподіл мистецтва на таке, що має для суспільства виховне значення або його не має? Твердження про те, що "краса врятує світ", безперечно, справедливе, якщо ніхто не нав'язуватиме нам, якою та краса повинна бути, доводячи з лінійкою її вимірність або дозуючи логічною доцільністю. Глядач має право сам вирішувати, що вважати красою, а що ні, що викликає емоції, а що звернене до його раціональної складової, з чим виникає бажання сперечатися, а із чим погоджуватися. Таким чином, відкриття Музею сучасного мистецтва має сприяти посиленню толерантності в суспільстві. Принцип естетичного розмаїття, покладений в основу побудови майбутнього музею, повинен якомога краще показати увесь спектр культурних цінностей, які напрацьовані останнім часом у різних місцях України, не обмежуючись лише "розкрученими" іменами. Полеміка навколо цього вже сьогодні починає нагадувати війну кураторів, які лише й займаються такою розкруткою та самоутверджуються в процесі "проштовхування" саме тих, а не інших протеже-художників. Від того, як і ким вирішиться питання, бути чи не бути Музею сучасного мистецтва в Україні, і яким саме, залежить - вважають у пресі, - визначення того, який політико-культурний курс ми насправді обираємо (тоталітарний, демократичний або анархічний). За такою інституцією, як музей, значною мірою формується імідж нашої країни у світі. [43].
Все ж, незважаючи на відсутність у нашій державі музею авангардного мистецтва, традиційні українські музеї продовжували у минулому році свій діалог із сучасністю. Вже традиційно порадував низкою цікавих експозиційНаціональний художній музей України. Зокрема, тут розгорнули грандіозну виставку "ХХ століття", що стала синтезом виставкової роботи музеїв. Експозицію було розташовано на другому поверсі музею у 10 залах, де глядачеві було представлено понад 600 мистецьких творів - живопису, графіки та скульптури. У вступній залі було представлено твори перших академіків Української академії мистецтв О. Мурашка, А. Маневича, М. Бурачека. Роботи цих митців засвідчили своєрідність художнього світобачення як концепцію нової школи. У наступних трьох залах експозиція формувалася навколо трьох видатних художників - В. Пальмова, Г. Нарбута та М. Бойчука. Твори, представлені в цих залах, об'єднували дві частини експозиції, умовно названі "мистецтво українського авангарду" та "творчість художників школи Михайла Бойчука". Про метаморфози мистецтва 30-х років розповідала експозиція наступної зали. Найкрасномовнішою була представлена там творча еволюція Ф. Кричевського. Привертали увагу і скульптурні композиції І. Макогона. Автор вів діалог із класичним мистецтвом, але осмислював його як конструктивіст. Виставка давала уявлення і про розвиток мистецтва повоєнної доби. Мистецькі процеси того часу багато в чому нагадували початок століття. Важко було не помітити, як перегукуються між собою полотно Г. Меліхова "Молодий Тарас Шевченко" та картини М. Івасюка, пейзажі майстрів закарпатської школи (Й. Бокшая, А. Коцки, Ф. Манайла) і роботи А. Маневича і М. Бурачека. У наступній залі глядача зустрічали роботи В. Зноби, Є. Волобуєва,
Т. Яблонської. Однією із цікавих частин експозиції стало включення до неї фотоматеріалу, відбитку втраченого твору мистецтва - відомого монументального рельєфу "Стіна пам'яті" А. Рибачук і В. Мельниченка. У контексті всієї виставки творчість художників об'єднання "Живописний заповідник" отримав місце завершального явища, своєрідного підсумку живописних шукань в українському мистецтві. Роботи М. Гейка,
П. Лебединця, Т. Сільваші, М. Кривенка, що були представлені в залі сучасного живопису, об'єднувало не лише занурення в специфічну живописну проблематику тонових зіставлень, пластичної фактури та ін. В основі їхнього художнього мислення - відчуття ірраціоналістичності кольору, який неможливо обмежити рамками, сформулювати та визначити. Виставка завершувалася залою графіки другої половини ХХ століття, експозиція якої розгорталася навколо двох центрів. Один із них створювався роботами Г. Якутовича, творчі здобутки якого надихаються любов'ю до рідної землі. Інший центр залу - роботи Д. Нарбута. При всій різнохарактерності шукань цих майстрів, їх роботи можна вважати розкриттям національного духу в мистецтві, від зовнішніх атрибутів національного вбрання до енергетики традиційного ритуалу. На сходах до другого поверху експонувалася картина О. Голосія "Так". Навколо змісту цього твору може бути багато коментарів та інтерпретацій, але найважливіша якість - чуттєвість - споріднювала його з усіма характерними прикладами українського мистецтва, представленого на виставці. Місія проекту "ХХ століття" у художньому процесі багатозначна. Це й імпульс для мистецтвознавчих роздумів, і ще одне нагадування про музей як солідний виставковий інститут непересічного значення для держави. Не випадково лозунгом проекту став вислів "У нас так багато (мистецьких творів), що нам нема де експонувати!" Взагалі Національний художній музей проводить активну виставкову діяльність, випробовує сучасне музейне обладнання, експериментує з освітленням, оригінальними експозиційними прийомами, постійно звертає на себе увагу суспільства [44].
Ще однією примітною акцією Національного художнього музею України стала виставка творів Г. Якутовича - народного художника України, академіка Академії мистецтв України, лауреата Національної премії України ім. Т. Шевченка, професора Академії мистецтв України, художника-постановника знакових кінострічок "Тіні забутих предків" та "Захар Беркут". Експозиція присвячувалася 75-річчю від дня народження видатного українського художника. Концепція виставки полягала в тому, щоб показати шлях від перших задумів і начерків до остаточного результату - великих циклів книжкових ілюстрацій до "Повісті минулих літ", "Слова про Ігорів похід", творів І. Франка, М. Гоголя, В. Стефаника та художнього рішення фільмів [45].
До творчості Г. Якутовича звернувся й Музеї книги і друкарства України. В експозиції були також представлені твори члена-кореспондента Академії мистецтв України С. Якутовича. Виставка проводилися в рамках мистецького туру (Львів, Івано-Франківськ, Кам'янець-Подільський, Тернопіль, Київ). Експоновані роботи Г. Якутовича були присвячені Карпатам та їх мешканцям, учасникам зйомок фільму С. Параджанова "Тіні забутих предків". С. Якутович представив на виставці цикл творів під назвою "Мазепіана". Це - образне втілення тридцятирічних творчих пошуків, філософське осмислення й художнє осягнення української історії. У пресі відзначалося, що експозиція робіт Г. та С. Якутовичів створена з великою довірою до глядача, надією на те, що мистецтво може змусити нас зупинитися, вслухатися в себе, у свій час, побачити його очима митців [46].
Серед інших помітних виставок у столичному Музеї книги і друкарства України була
Loading...

 
 

Цікаве