WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Проблеми та перспективи розвитку українського кінопрокату - Реферат

Проблеми та перспективи розвитку українського кінопрокату - Реферат

Дніпропетровської, Луганської та Сумської, діють комунальні підприємства кіновідеопрокату [1].
З 2000 року почала швидко зростати кількість відвідувань кінотеатрів, що, зокрема, пояснюється суттєвим зростанням кількості модернізованих кінотеатрів. Відвідуваність кінотеатрів за п'ять років зросла майже вдвічі, а касовий збір - майже в 12 разів.
Завдяки передусім модернізованим приватним кінотеатрам, валовий касовий збір у 2004 р., за оцінками деяких фахівців, перевищив 120 млн. грн. (за офіційними даними, він становив 60 млн. грн.). Водночас частка вітчизняних фільмів на внутрішньому кіноринку залишається мізерною домінує американське кіно (понад 95%). Отже, положення Закону України "Про кінематографію" про 30-відсоткову квоту демонстрування національних фільмів у кіно- і відеомережі та на телебаченні не виконується.
Як вже зазначалося, активно йде процес переоснащення кінотеатрів сучасним обладнанням. Для відновлення кінообслуговування населення у невеликих містах та сільській місцевості закуповується відеопрекційне обладнання та автотранспорт.
Разом з тим явно недостатнім залишається рівень кінообслуговування населення, особливо сільського: в цілому по Україні за період з 1996 до 2005 роки кількість кіноустановок зменшилася з 11800 до 2685. Продовжується неконтрольований процес приватизації і ліквідації кінотеатрів. Українські прокатники в процесі формування репертуару є статистами, оскільки останнє слово у виборі фільмів, термінах показу належить російському дистриб'ютору. Українському кіно, фільмам історичного, патріотичного спрямування практично неможливо знайти місце в репертуарі кінотеатрів [1, 2].
І все ж, сучасний кінопрокат гіперактивно відроджується. Щоб у цьому пересвідчитися, необов'язково звертатися за інформацією до статистиків. Можна увечері підійти до одного з центральних столичних кінотеатрів. Однак, на думку деяких журналістів, змінилися мотиви відвідування кінотеатрів. У радянські часи глядач здобував у кіно певну додаткову інформацію. Сучасне перегодоване інтернет-інформацією та поїздками закордон покоління відвідує кінотеатри не за для отримання інформації, а для релаксації та підтвердження свого соціального статусу. Таке проводження часу давно стало альтернативою відвідуванню бара чи нічного клубу, а не культурним заходом.
Незаперечним є той факт, що кількість глядачів у кінотеатрах знаходиться у прямій залежності від стану самих кінотеатрів, а інакше, від інфраструктури. Чим більш вона розвинена, тім з більшою охотою люди туди ходять. Бо інакше, навіщо переглядати у кінотеатрі фільм, який потім можна купити на диску. Як стверджують продавці, - якісні піратські копії американських картин з'являються у нас приблизно через два тижні після їх виходу у вітчизняний кінопрокат. Ось і стараються власники кінотеатрів їх максимально удосконалити. Реконструкція коштує від однієї до декількох тисяч доларів, а у деяких випадках більше мільйону. Обов'язкова наявність так званих фаст-фудів, які вже - основа концепції. Зміст фаст-фуд-концепції у кінотеатрі є дуже простим. Матеріально він підтримується наявністю автоматів з поп-корном та кока-колой, лотків з гамбургерами та спеціальних отворів у ручках крісел у кінозалі, куди можна поставити стаканчики з поп-корном. Мораль - у бажанні глядача переглядати кіно з комфортом, відчувати себе під час сеансу як у домі, мати можливість поїсти, попити. Тим більше, що масове американське кіно, яке надходить до нашого кінопрокату, не потребує особливих інтелектуальних зусиль, і той самий "Гаррі Поттер" чудово співіснує не лише з філософським каменем, але й з хрустом поп-корну.
Особлива тема - звукове супроводження сучасних кінофільмів. Воно надає глядачу повну інформацію про простір, у якому відбувається дія, та про місце знаходження джерела цього звука у просторі. Навіть сидячі з заплющеними очима, ви розумієте, що це - вулиця, квартира, приміщення вокзали тощо. Фізика такого сприйняття міститься у підсвідомому перекладі людиною інформації про прямий звук, реверберації та первісні відображення у просторовий образ. Уся ця інформація вже прописана на цифровому треку Dolby Digital фільмокопії. Також дуже якісним є зображення на широкому екрані.
Кінотеатри йдуть на різні додаткові заходи, щоб залучити глядача саме до себе. На вудку зі звуком та з поп-корном зараз вже не попадаються. Наявність більярду та гральних автоматів теж нікого особливо не дивує. Та ось, наприклад, знижками на денні сеанси ще можна заманити глядача. Заможну клієнтуру приваблює різні розіграші, як у "Київської Русі" та "Кінопалаці", приурочені до прем'єр, або покази мод, як у "Києві" [6].
Доволі показовою для розвитку сучасного кінопрокату є ситуація у столиці. Кінотеатри у Києві останнім часом ростуть як гриби після дощу. Тільки у 2005 році їх з'явилося три. Ще один відкрито після реконструкції. Невже кінобізнес став таким вигідним, запитують у пресі?
У 80-х роках практично жодні вихідні не минали без сімейного походу у кіно. Тоді побачити напівпорожній зал у кінотеатрі, навіть на денному сеансі в будень, було чимось неймовірним. За соціологічними даними, кількість відвідувань на душу населення тоді становила понад 19 разів на рік. Нині показник катастрофічно знизився. Досить завітати до будь-якого з київських кінотеатрів, щоб побачити, що заповнений він у кращому випадку на 30-40%. Повні зали тепер рідкість. Вільних місць не буває у вихідні дні і тільки на великих блок-бастерах, як "Троя", "Володар кілець", "Гаррі Поттер", "Код да Вінчі" або на сеансах, де мінімальна ціна квитка 10 гривень.
На думку деяких фахівців, відвідуваність кінотеатру залежить ще і від місця розташування кінотеатру, дня тижня і часу доби. У середньому заповнюваність залу в найкращих кінотеатрах міста - до 50%. Відповідно, на ранкових сеансах вона невелика.
Але, незважаючи на мляву відвідуваність, якщо порівнювати з 70-80-и роками, кількість кінозалів у Києві росте. Порівняно з 90-и роками, коли люди перестали ходити в кіно й оренда величезних площ стала основним доходом кінотеатрів, нинішній стан кіноіндустрії можна назвати її відродженням. Так у 2004 р. кияни отримали оновлені "Кадр", "Флоренцію", "Ленінград", "Братиславу", відбудовано в універмазі "Україна" кінотеатр "Одеса-кіно". А у 2005 р. у столиці з'явилося ще кілька закладів - кінотеатр у розважальному комплексі "Ультрамарин", дві "Лінії кіно" у торгових центрах "Магеллан" та "Метрополіс" відкрився після ремонту кінотеатр ім. Т. Шевченка.
Тож, патова ситуація з кінотеатрами в Україні дуже змінилася за останні чотири роки. Це відбулося з кількох причин.
По-перше, з'явився ще один прошарок населення, що фінансово може дозволити собі дивитися фільми не на відео, а на великому екрані. По-друге, як вже відзначалося, кінотеатри стали іншими- комфортабельними, затишними. Крім того, в Україні розвивається кінодистриб'юція. Українські представники займаються прокатом в Україні фільмів різних кіностудій. (Наприклад, "Warner Brothers", "Miramax", "New Line Cinema" тощо). Ці компанії пропанують нам приблизно 200 прем'єр на рік. Усі ці фільми в одно-двозальному кінотеатрі показати нереально, тому вигідніше і безумовно рентабельніше мати
Loading...

 
 

Цікаве