WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Народні художні промисли в сучасній Україні - Реферат

Народні художні промисли в сучасній Україні - Реферат

визнаним майстром лозоплетіння завдяки вчителям з України". Перейнявши секрети цього ремесла в майстрів села Іза, що на Закарпатті, нині він навчає майстерності лозоплетіння своїх земляків. У Розсошанському районі багато років працює відділення Воронезької регіональної громадської організації "Українське товариство "Перевесло", яке очолює О. Дев'ятко. Він сам є визнаним у районі майстром різьблення по дереву, і серед головних завдань його роботи - відродження і розвиток декоративно-прикладного мистецтва в середовищі місцевих українців, які століттями живуть у цьому районі Воронезької області. Саме завдяки О. Дев'ятку в програмі щорічного Фестивалю Слобідської української культури Воронезького краю декоративно-прикладне мистецтво виділене в окремий рівнозначний блок. І щорічне збільшення кількості учасників експозиції - свідчення дедалі більшого інтересу до відродження народних промислів у краї. Організатори фестивалю "Золота лоза" у Боброві заявили, що мають намір зробити його традиційним [21].
У жовтні 2004 року Чернігівська обласна громадська організація "Інститут місцевого розвитку Чернігівщини" розпочала реалізацію проекту "Економічне відродження сільських громад Чернігівського Полісся на основі самозайнятості населення в сфері народних промислів".
Мета проекту - розробити стратегію економічного розвитку сільських громад через активне залучення їх жителів до виготовлення виробів народних промислів, які широко представлені в районах. Реалізація своїх виробів слугуватиме додатковим джерелом доходів для селян Чернігівського Полісся, оскільки чернігівська земля здавна славиться народними майстрами, які з покоління в покоління передають свої здобутки у бондарстві, вишивці, гончарстві, ковальстві, лозоплетінні, плетінні із соломи та рогози, ткацтві тощо.
Основна ціль учасників проекту - виявлення тих народних промислів, які збереглися в селах Чернігівського Полісся, а також майстрів, готових передати свої знання та навички бажаючим освоїти певний промисел [22].
Біля села Трипілля, що на Київщині, було проведено молодіжний табір-фестиваль народної творчості "Золота ера Трипілля". Майстри народних промислів під час своїх майстер-класів продемонстрували старовинну національну техніку на ярмарок свої авторські роботи прислали умільці з усієї країни, продемонструвавши в такий спосіб, що народне мистецтво може відродитися і відроджується [23].
У травні 2005 року Київський осередок Національної спілки майстрів народного мистецтва України відсвяткував своє перше десятиліття. З цієї нагоди у спілці відбулося велелюдне зібрання з виставкою творів. Голова спілки Є. Шевченко відзначив спадкоємність тисячолітньої культури народних мистецтв Київщини, про що свідчать давні роботи майстрів дереворізьблення та обробки металу, коренеплетіння і ложкарства, вишивання і ткацтва, писанкарства, гончарства і ковальства. За 10 років осередком було проведено 17 великих колективних виставок, серед яких - виставки лауреатів Національної премії ім. Т. Шевченка, премій ім.
К. Білокур та Д. Щербаківського, а також 28 персональних виставкових експозицій. На ювілейному зібранні обговорювалася необхідність створення у Києві центру народного мистецтва ("Містечко майстрів"), який має стати важливим осередком розвитку і популяризації народного мистецтва, естетичного виховання молоді, утвердження спадкоємності тисячолітньої художньої культури України [24].
Серед виставок, що проводилися під проводом Національної спілки майстрів народного мистецтва в Києві, - "Українська народна іграшка". Однією з учасниць її була черкаська майстриня Н. Кузьменко, яка виготовляє національні ляльки і є переможницею багатьох конкурсів. Мета вернісажу - благородна - відродження стародавнього промислу як частки автентичної культури українського народу [25].
У столиці українського гончарства - Опішні - з 4 до 7 травня 2006 року традиційно проводилися IV Селюченківські читання, які відбу-ваються кожні п'ять років, починаючи з 1991 року. Вони були присвячені 85-річчю від дня народження славетної гончарки Олександри Селюченко, 20-й річниці заснування Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішні та 5-й річниці Інституту керамології - відділення Інституту народознавства НАН України. Співорганізаторами цього дійства були Державна спеціалізована художня школа-інтернат І-ІІІ ступенів "Колегіум мистецтв у Опішні" та Український центр народної культури "Музей Івана Гончара".
Одним із чільних заходів IV Селюченківських читань була Всеук-раїнська науково-практична конференція "Криза традиційних осередків народного мистецтва України: трансгресія "мистецтва сутінків" як виклик національній ідентичності", метою якої було з'ясування та обговорення сучасних проблем осередків народного мистецтва України, пошук оптимальних шляхів подальшого розвитку збереження національної ідентичності.
Участь у конференції взяли мистецтвознавці, керамологи, етнологи, краєзнавці, музейні працівники, митці, представники творчих спілок, мистецьких навчальних закладів. Вони приїхали з усіх куточків України: з Івано-Франківська, Києва, Львова, Миколаєва, Полтави, Ялти, Чернігова, Рівного і Росії.
Гостям була надана можливість відвідати дві надзвичайно цікаві виставки - "Скарби українського гончарства" (із недавніх надходжень Національного музею українського гончарства в Опішні) та "SOS": EROSio гончарської культури в Україні", яка яскраво ілюструє явища, що відбуваються у культурному житті України: занепад гончарських осередків,катастрофічне зменшення кількості високохудожніх ремісничих виробів та появу маси низькопробних виробів, які репрезентують сучасне українське гончарство.
Шостого травня відбулося урочисте відкриття пам'ятного знака на могилі славетної української гончарки Олександри Селюченко [26].
Також популярність Національного ярмарку у Великих Сорочинцах, що в Миргородському районі на Полтавщині, невпинно зростає, і щораз більша кількість концернів та підприємств вважають за честь презентувати тут кращі національні досягнення в різних галузях вітчизняної промисловості, а особливо - народні промисли певних регіонів. Із кожним роком це яскраве і привабливе свято української культури, мистецтва, народної творчості стає дедалі цікавішим і оригінальнішим. Нещодавно в Парижі відбулася презентація компаній - лауреатів Золотої Премії п'яти континентів за якість і найвищу майстерність. На презентацію прибули гості з-понад 30 країн світу. Вперше на такий саміт було запрошено й українці, а якщо точніше - полтавці. Золоту премію вручили керівнику проекту "Сорочинський ярмарок" С. Свищевій [27].
У наш час народні промисли України розвиваються на основі поєднання кращих традицій народної творчості з сучасними здобутками декоративно-ужиткового мистецтва, збагачуються новими видами, формами, сюжетами, беруть активну участь у задоволенні матеріальних, духовних і естетичних запитів народу.
І хоча яскраво видно позитивні зрушення в галузі народної промисловості, є ще й багато негативів - за останні десятиліття у більшості регіонів мистецькі осередки занепали, практично зруйновано їх матеріальну та сировинну базу. В Опішні припинили своє виробництво та існування два унікальні заводи художньої кераміки і гончарних виробів, занепадає виробництво решетилівських художніх гобеленів, килимів, вишиванок [28].
Більшість
Loading...

 
 

Цікаве