WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Арт-ринок в Україні - Реферат

Арт-ринок в Україні - Реферат


Реферат на тему:
Арт-ринок в Україні
Кожен народ пізнає себе та сучасність через своє мистецтво. Крізь грані художньої форми проступають головні якості епохи як цілого. Тому крізь окремий твір - краєвид, натюрморт чи портрет постає для нас вся повнота ментальних станів, смаки, уподобання, вся тонка "метафізика" даної культури. Образотворче мистецтво є однією з важливих складових культури. Саме українське образотворче мистецтво відіграє помітну роль у збереженні національної самобутності, формуванні духовних та естетичних цінностей суспільства. Але художня творчість є і важливим економічним чинником, а також головним поштовхом до формування і розвитку арт-ринку.
Тут слід зазначити, що у цивілізованих країнах світу візитною карткою їх самобутнього професійного мистецтва, свідченням духовної зрілості є саме цивілізований арт-ринок. Арт-ринки і Європи, й Америки розвиваються уже протягом століть. Але у нас інша ситуація. Україна - країна молода і, відповідно, всі ринки - і економічний, і культурний, знаходяться на початковому етапі. Тож зараз у нашій державі арт-ринок лише формується, і треба розуміти, що це процес складний і довготривалий [1].
У пресі зазначалося, що останніми роками вітчизняний арт-ринок розвивався досить активно. Зокрема, пожвавішала діяльність галерей, аукціонів, виставок, зріс попит на національне мистецтво, у тому числі на міжнародному рівні. Цьому сприяли як певне покращення економічної ситуації в країні на початку ХХІ століття, так і державна політика, спрямована на підтримку професійної творчості вітчизняних митців у галузі скульптури, живопису, графіки, декоративного мистецтва [2].
Значну роль у здійсненні державної політики у галузі образотворчого, декоративного та ужиткового мистецтва (яка, звісно, впливає і на формування арт-ринку) відіграє Міністерство культури і туризму України. Зокрема, Міністерство разом з Національною спілкою художників України, Національною спілкою майстрів народного мистецтва України, іншими культурно-громадськими організаціями пропагує досягнення вітчизняних митців шляхом організації художніх виставок, творчих симпозіумів, пленерів. З метою підтримки молодих талантів, творчої молоді ведеться робота щодо надання грантів Президента України молодим діячам у галузі образотворчого мистецтва. Проводиться державна закупівля творів сучасного образотворчого мистецтв. Все це, певним чином, позначається на функціонуванні вітчизняного арт-ринку [3].
Також слід зазначити, що в Україні докладається чимало зусиль для формування правової бази для культурно-мистецької сфери, яка б відповідала новим політичним, економічним, соціальним умовам. Так у 2006 році Верховною Радою України було прийнято кілька законів, що стосуються і арт-ринку. Це, зокрема, Закони України "Про ратифікацію Угоди про вивезення та ввезення культурних цінностей" (від 11.01.2006 р.) та "Про внесення змін до деяких законів України (щодо оподаткування предметів мистецтва, колекціонування та антикваріату)" (від 22.12.2006 р.).
Також діяльність вітчизняного арт-ринку частково регламентується Законами України "Про музеї та музейну справу", "Про охорону культурної спадщини", "Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей". Сприяє вирішенню певних проблем діяльності арт-ринку і "Державна програма розвитку культури на період до 2007 року", прийнята постановою Кабінету Міністрів України від 6 серпня 2003 р. № 1235.
Але тут треба пам'ятати, що держава не регламентує функціонування вітчизняного арт-ринку, а державна політика може лише сприяти його розвитку. Український арт-ринок, як вже зазначалося, явище відносне молоде, тож проблем у його діяльності вистачає.
Більш того, вже стало традицією скептично висловлюватися у пресі на адресу цього культурного явища. "Розмірковувати на тему арт-ринку - все одне, що говорити про Летючий вітрильник" "арт-ринок, такий бажаний і потрібний, в Україні досі відсутній" "дірявий український арт-ринок", - такі висловлювання дуже характерні для багатьох засобів масової інформації [4, 5, 6].
За ствердженням деяких журналістів, усі начебто здогадуються яким має бути арт-ринок, але уявлення ці дуже умовні. Арт-ринок, риси якого ледь помітні, - неповноцінне дитя економічної та соціокультурної картини, яка існує у державі. Також ідея "арт-ринку" пов'язана з деякими міфами, що існують у суспільстві. На думку критика О. Клейменової, одним з головних міфів є твердження того, що Україна - країна художників. Та байки про розквіт мистецтва вигадують ті, хто мало у це вірить, але хочуть, щоб повірили інші.
У середині 90-х років усі були сповнені великих сподівань. Галереї відкривалися одна за одною, проходили численні виставки та акції. З'явилася навіть професійна періодика. Зараз Київ можна порівняти з сонним царством. Особливо це помітно влітку, що викликає справжній подив. Бо цей сезон культурні центри планети використовують для пропаганди художників та для самоствердження у світовому культурному контексті.
Хоча, неправильно стверджувати, що все зникло миттєво. Надії художників на те, що вони потрібні державі, зникали поступово. І хоча на узбіччі творчої діяльності разом з художниками знаходяться актори, музиканти, письменники, художників цей факт не дуже тішить.
У цій ситуації вижити вдалося лише найбільш відомим та розкрученим майстрам. Зараз, на думку фахівців, "топових" художників у столиці всього 20-30 (хоча нещодавно активних творців було більше сотні). Але, зазначалося у пресі, і ті, які зараз знаходяться на коні, дещо перебільшують, коли розповідають про свої успіхи. Тому що неможливо бути успішним там, де немає відпрацьованих ринкових механізмів. Інакше б, талановиті художники у розквіті таланту не йшли би заробляти на хліб у рекламу чи ще невідомо куди.
Ще одним міфом арт-ринку критики називають думку про те, що художник протистоїть державі, більш того, відчуває потребу у такому протистоянні. Однак, образ держави - дійної корови залишився у радянському минулому (тоді художники не знали дефіциту у постійних замовленнях, їздили у будинки творчості, забезпечувалися майстернями). Стихійний капіталізм потребує від творця відповідної підприємливості. А дійна корова - анахронічна крайність [4].
Але є й інша крайність - повна відстороненість держави. Для того, щоб усе навколо руйнувалося, достатньо стояти осторонь, не сприяти, не приймати ніяких законів. Не помічати. За винятком таких днів, коли потрібно патронувати помпезні акції. Хоча до становлення арт-ринку подібні акції не мають прямого відношення. По-перше, тому, що підбір художників у таких випадках досить суб'єктивний. По-друге, патронат, як правило, спрямовано на чергову кон'юнктуру.
Звісно, можна скільки завгодно посилатися на низькій життєвий рівень у країні. Але головна проблема - у відсутності розуміння, що є національною гордістю. Мистецтво - це теж національна гордість. До речі, не менш вагома, чим футбол. Хоча б тому, що вона не старіє, а зростає у ціні.
Також у пресізазначалося, що український арт-ринок не має маркетингу. Як привчити заможних людей до думки, що інвестувати у мистецтво не тільки престижно, але й вигідно? Західні фінансові структури консультують клієнтів відносно арт-вкладів (така практика є і у Росії). Найкраща мотивація для
Loading...

 
 

Цікаве