WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Художні виставки в Україні у 2006 році - Реферат

Художні виставки в Україні у 2006 році - Реферат

України підготував виставку і до 75-річчя від дня народження лауреата Національної премії України ім. Т. Шевченка Володимира Микити. Художник - бездоганний майстер композиції, де чуття доведеного простору на площині полотна завжди співвіднесене з розумінням ситуації, яку зродить уява, де кожна деталь візуального ряду зіставлена з розумінням цілісності образу й образної повноти. Він будує композицію так, що частки не виглядають випадковим елементом, вона є сутнісною одиницею задуманого живописного простору і в контексті структури сприймаєтьсяневід'ємно. Тією самою гармонійністю сповнена колористична тканина полотен В. Микити, де холодні тони пасують теплим. Живопис В. Микити - тонально-декоративний, наповнений звучанням домінуючих у той або інший спосіб барв [30, 31].
Зацікавленість шанувальників мистецтва викликала і ретроспективна виставка відомого художника-львів'янина І. Остафійчука, теж представлена у Національному художньому музеї України. У пресі зазначалося, що І. Остафійчук виріс на благодатному грунті великої традиції львівської графіки і піднісся до вершин сучасних виражальних засобів. Його належність до культури - не обрядова, а філософська. Тим й імпонує творчість художника шанувальникам із багатьох країн світу. Він - один із небагатьох сучасних митців, хто репрезентує Україну у Третьяковській галереї, у приватних збірках колекціонерів із Європи, Канади, США. Та понад усе художник дорожить українськими поціновувачами. Ця виставка розкрила непересічну творчу долю в багатьох гранях пережитого ним - через поетику карпатського гірського краю, народного світоглядного міфотворення, стилізацію урбанізованого буття, декоративність народного письма, кольору, орнаменту, через поетичне сприйняття буденної сцени, через простір уявний, надреальний, позахвилинний, неосяжний, у площі конкретної барви. Художник малював на полотні олією, акрилом робив графічні аркуші, акварельні композиції тощо. На думку критиків, І. Остафійчук випліскує в об'єктах зображення надреальне, імпровізує у просторі, твердо пам'ятаючи про цілість композиційного ядра, про ясність декоративної площини. Він увесь перейнятий спогляданням, зачарований своїми почуттями, інтуїцією, внутрішнім зором. Особливу увагу як глядачів, так і фахівців привернули композиції "Коло", "Гра", полотна "Ідемо, поганяймо", "Сонце у воді", "Дерево життя" [32, 33].
Цікавими були виставки і у інших столичних музеях. Так, відомий мистецтвознавець, збирач живопису, графіки та скульптури, поет О. Струєв представив у Національному музеї Т. Шевченка понад 100 творів сучасних українських художників. Шість музейних залів були сповнені теплом, почуттями різних художників, які відтворили красу рідного краю. Глядачі мали змогу побачити роботи як у жанрі класичного живопису, так і авангардні твори. Географія виставки була щонайширша - Бахчисарай, Ялта, Алупка, Гурзуф, Карпати, Київ, Сімферополь, Львів. О. Струєв є засновником Кримського музею сучасного мистецтва "Нові імена". Колекцію збирає вже понад 20 років [34].
"Співаю фарбами вічну українську пісню" - так сказав лауреат Національної премії України ім. Т. Шевченка, художник з Житомирщини Микола Максименко на відкритті своєї виставки у Національному музеї Т. Шевченка. Експозицію було розгорнуто до 80-річчя від дня народження майстра. Більше ста полотен митця було представлено у шести залах музею [35].
У Київському музеї російського мистецтва успіхом користувалася виставка столичної художниці Іви Павельчук, що підсумувала двадцятирічний етап її творчості. Він обіймає різні стильові потоки захоплень художниці. Вихована постмодерністичною традицією, І. Павельчук протягом свого мистецького сходження доводить усім - і в першу чергу сама собі - право митця творити у спосіб, який віддзеркалює її духовну екзистенцію. Критики зазначали, що представлені на виставці твори художниці поєднували мистецьку уяву і реальну ситуацію. Роботи І. Павельчук відзначаються філігранною орнаментикою, скерованістю до метафізичного мегастояння і формального перевтілення. Площина щоразу виступає в яскравому означенні (золота, біла, чорна, червона, теракотова домінантність) створюючи гру ілюзій. Рух ліній, барв, форм відзначається рафінованою витонченістю. Об'єкти у полі зору художниці трансформуються у вишукані, наповнені метафоричним змістом образи, де розкривається їх суть, стає повноцінним тлумаченням такої присутності у просторі площини, а нерідко - у площинах Простору [36].
Київські художники також влаштували у цьому ж музеї звіт про творчу роботу в Італії. Шість майстрів пензля - О. Бабенцова, М. Журавель, С. Лопухова, М. Муравський, О. Стратійчук та І. Ступаченко побували в невеличкому містечку біля Турина - Торре Канавезе, де написали цілу низку пейзажів. Тож, виставка відобразила осяяне сонцем різнобарв'я ландшафтів Канавезе та ясні обрії із силуетами Альп. Учасники акції віддали належне історії та культурі цієї місцевості, а також неабияк зацікавили італійців українською культурою [37].
У столичному Музеї українського народного декоративного мистецтва представляли гончарські вироби та декоративну скульптуру Якова Падалки. Тут експонувалося 136 робіт знаного народного умільця. Відвідувачі з цікавістю оглядали роботи майстра, якого називають філософом у глині. Виставку було присвячено 80-річчю від дня народження митця [38].
Понад 200 творів побачили відвідувачі на виставці відомого українського графіка, заслуженого діяча мистецтв України А. Базилевича у Музеї книги та друкарства України. Більшість робіт, представлених в експозиції, були ілюстраціями майстра до творів світової та української класики. Художник майстерно зумів передати дух безсмертних книг, допоміг глядачам побачити знайомі з дитинства образи світової класики [39].
Завдання "зламати стіну непорозуміння між сучасним мистецтвом та суспільством" було задекларовано при створенні нового проекту "Новий простір", який знайшов своє місце у стінах новоствореного бізнесменом і меценатом В. Пінчуком у столиці Музею сучасного мистецтва. Базою створення його були такі виставкові акції, як "Перша колекція" та "Прощай, зброє". Для пілотного проекту музею було обрано вибрано об'єкти, які вже отримали визнання не тільки на батьківщині, а й за її межами, наприклад, відомий "Донбас-Шоколад", який вже побачили у багатьох країнах світу. До формування музею було залучено професіоналів, а головну ставку було зроблено на масштабність та іміджевість проекту. Все ніби говорило про безперечний успіх та перспективи розвитку музею. Але відгуки преси були переважно стриманими - критики та мистецтвознавці не виказали особливого ентузіазму і були не готові робити якісь прогнози.
Та головне питання, на думку мистецтвознавців, не в доцільності вибору очікуваного кола авторів, добору експонатів. Уже саме означення "музей сучасного мистецтва" у свідомості нашого суспільства несе відтінок деякої алогічності,
Loading...

 
 

Цікаве