WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Авторське право на художні твори в Україні - Реферат

Авторське право на художні твори в Україні - Реферат

зв'язку з цим громадська організація ІФЛА у 2000 р. сформулювала свою позицію з питань авторського права у цифровому середовищі.
Зокрема, ця організація зазначає, що всі користувачі бібліотек повинні мати право безоплатно та вільно:
o переглядати загальнодоступний матеріал, що охороняється авторським правом
o перебуваючи у бібліотеці чи за її межами, у приватних цілях, читати, слухати чи переглядати охоронювані матеріали, які надходять у вільний продаж
o копіювати безпосередньо чи за допомогою бібліотечних та Інформаційних працівників у розумному обсязі охоронювані цифрові твори для використання в особистих, навчальних чи дослідницьких цілях.
Але це -лише рекомендації громадської організації, яка представляє інтереси бібліотек. У світовій юридичній практиці існує проблема регулювання відносин у сфері авторського права. Чинне законодавство, включаючи міжнародні правові акти, застаріло та не враховує бурхливі процеси розвитку інформаційних технологій. Потреба зміни законодавства у сфері авторського права -це вже об'єктивна реальність, не рахуватися з якою не можна [8].
До слова, в Західній Європі захистом авторських прав у галузі бібліотечної справи почали активно займатись лише в другій половині 90-х років ХХ століття. Створювалися групи з питань авторських прав, змінювалося законодавство, друкувалися статті, проводилося навчання бібліотекарів. Завдяки таким заходам, що стали справжнім явищем, тому що відбувалися дуже вчасно, сталося багато зрушень, наприклад, у країнах Центральної і Східної Європи (Чехії, Естонії, Угорщині, Латвії, Польщі, Румунії) думки бібліотекарів враховувалися при розробці нових законів про авторське право. Наприклад, у Румунії так званий очікувальний період (window-time), тобто заборону бібліотекам купувати книжки для видачі відвідувачам протягом перших 6 місяців після публікації, було анульовано у наступній редакції зазначеного закону. В Україні лише тепер починається обговорення цих питань [10].
Болючою проблемою є порушення авторських прав вітчизняних виконавців. Так, представники "Українського музичного альянсу" та "Української ліги музичних прав" виступили на їхній захист. Якщо музика служить комерції, тобто допомагає тим чи іншим чином заробляти гроші, автори, виконавці, виробники фонограм та відеограм мають право отримати винагороду за свою працю. Є і постанова Кабінету міністрів про її розмір і порядок виплати. Отже, радіостанції, телеканали, а також театри, дискотеки, будинки відпочинку, бари, ресторани тощо через відповідні організації, одними з яких є ліга й альянс, зобов'язані відраховувати певний відсоток за використання музики в господарській діяльності. Це звичайна світова практика, логічна і справедлива [11].
В Україні вже є чимала кількість уповноважених збирачів і розподільників роялті (гонорару) за використання опублікованих із комерційною метою фонограм та відеограм. Водночас такий "захист" спрацьовує аж ніяк не завжди. Дуже часто різні "музичні користувачі" просто безоплатно та безконтрольно "запозичають" те, за що в цивілізованих країнах потрібно платити.
Запроваджений в Україні механізм управління у сфері авторських і/або суміжних прав надає уповноваженим збирачам і розподільникам роялті право збирати та розподіляти винагороди за використання фонограм і відеограм. І добре, що їх уже досить багато. Будь-який суб'єкт авторського права тепер зможе вибирати саме ту організацію, яка забезпечить йому найкращий захист. А якщо вона не впорається з договірними умовами, то це зробить інша структура - державна, приватна або громадська [12].
Динамічність інтеграційних процесів, які відбуваються сьогодні в Європі, вимагають від нашої країни вирішення комплексу важливих економіко-правових і соціальних питань, що сприятимуть приєднанню до Європейського Співтовариства. І особливі вимоги стосуються власне вдосконалення національного законодавства у сфері інтелектуальної власності, зокрема забезпечення ефективного правового захисту результатів творчої діяльності митців, передовсім художників. Адже, не зважаючи на те, що національне законодавство закріплює широкий обсяг їхніх прав, на практиці ці положення не реалізуються. Однією з причин є відсутність чіткого механізму правореалізації, а також недостатня ефективність деяких норм, покликаних регулювати відносини в цій сфері [13].
З огляду на це показовим є той факт, що донедавна в Україні, багатій на археологічну спадщину, не було на належному рівні захищено права археологів. Та цю так звану "прогалину" ліквідовано - віднині археологи мають виняткове право на використання отриманої ними під час розкопок та досліджень інформації протягом більш тривалого часу (5 років після завершення цих досліджень), що дозволятиме краще захистити їхні права.
Пропозицію про доцільність поширення норм Закону "Про авторське право та суміжні права" на діяльність археологів було внесено Президентом України до закону, що регулює правові стосунки, пов'язані з охороною археологічної спадщини України, а також визначає права та обов'язки її дослідників. Парламент, приймаючи Закон, взяв до уваги й іншу пропозицію Президента, згідно з якою особи, винні у заподіянні шкоди археологічній спадщині України, мають нести відповідальність згідно із нормами законодавства. Законом заборонено реалізацію недержавними установами археологічних експонатів, що перебувають у власності держави [14].
Історія авторського права нерозривно пов'язана з пошуком і постійним удосконаленням форми управління авторськими правами. Необхідність захисту авторських прав, збору і виплати авторської винагороди вимагало від авторів створення структур, що забезпечували ефективне управління їх правами. Тому вже перші організації з управління авторськими правами (товариства, асоціації тощо), які створювалися за ініціативи авторів, включали в себе зазначені функції, передбачали створення мережі агентів, що забезпечували виконання цих функцій. Ці основні функції органів управління авторськими правами вдосконалювалися та стали основою сучасних організацій колективного управління авторськими правами.
Рекомендовані форми колективного управління авторськими правами стали, з урахуванням національних особливостей, основною формою управління авторськими правами для більшості країн. Вимоги щодо організації колективного управління авторськими правами включалися до національних законодавчих актів. Національні організації колективного управління авторськими правами за своїм статусом створювалися як державні, так і громадські.
Основу системи колективного управління складає надання правоволодарями повноважень організації по
Loading...

 
 

Цікаве