WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Людина і костюм. Український традиційний одяг - Дипломна робота

Людина і костюм. Український традиційний одяг - Дипломна робота

ходити простоволосою, без очіпка. Хоча, скажімо, для різних груп міського населення на той час це було анархізмом.
Отже одяг як одна із необхідних умов існування людини, а також як складова частина матеріальної та духовної культури народу впродовж іс-торії його розвитку виконує захисну, естетичну, етнічну, соціально-економічну, статево-вікову, етичну та інші функції.
Певна сукупність, зв'язок функцій костюма разом з емоційнимставленням народу до одягу обумовлює його приналежність до того чи іншого етносу. Різною буде структура функцій та їхнє емоційне забарвлення, що відбиває поняття костюма окремого народу на різних етапах історичного розвитку - в родовому, рабовласницькому та інших суспільствах, а також у певний історичний період і в різних верств населення. Наприклад, одяг панівних класів і трудящих; одяг місцевого населення, що підпорядковується впливам моди, і народний костюм з традиціями, що передаються з покоління в покоління...
Залежно від загального призначення одягу наголос робиться на одну або декілька його функцій, інші стають другорядними. У святковому вбранні переважає естетична функція, всі інші у сукупності мають другорядне значення. Весільне, смертне, а також вбрання, що одягалося на великі релігійні свята, носить обрядову функцію.
Поява нової функції або зникнення старої веде до зміни функціональної структури взагалі. З цього приводу відомий етнограф Богатирьов П. Г. пише, що функціональна структура - це органічне ціле і складає особливу систему. Саме тому зникнення або зміна інтенсивності однієї з функцій викликає зміну в структурі в цілому. Ці зміни можуть бути різними - або послаблення однієї з функцій призводить до послаблення всіх інших функцій, що входять у дану структуру, або із послабленням однієї функції збільшується інтенсивність іншої функції. В обох випадках змінюється структура. Особливо чітко простежується позбавлення, а в деяких випадках і відмирання ряду функцій одягу (релігійної, обрядової, локальної і т. ін.) наприкінці XIX - в першій половині XX ст. у зв'язку з бурхливими змінами у побуті і світогляді суспільства. Це пояснювалося конкретними історичними умовами. Зміни обумовлювали й появу ряду нових функцій одягу і призвели до докорінної зміни і структури функцій та їх емоційного забарвлення в одязі цього періоду.
РОЗДІЛ ІІ.
2.1.Класифікація традиційного одягу та його етнографічні ознаки
З огляду на загальнолюдські функції одягу, що виникають і їда звиваються протягом еволюції людського суспільства, а також той факт, що одяг безпосередньо пов'язаний із будовою та пропорціями людського тіла з'явилося узагальнення великої різноманітності форм, видів і типів вбрання, виникла їхня класифікація.
В основі най загальнішого класифікаційного розподілу одягу лежить його розрізнення від статі людини - на чоловічий та жіночий одяг. Кожна із них груп у свою чергу поділяється залежно від віку людини. Наприклад, жіночий одяг розподіляється на дівочий, вбрання для молодих (молодиць) та літніх жінок. Чоловічий - так само.
Умови помірно-континентального клімату з його досить різкими перепадами температури, в зоні якого розташована Україна, створили умови для розвитку великої кількості видів одягу та різноманітності його форм.
Перш за все, тут варто виділити групу натільного одягу. До кінця XX ст. в Україні до складу цього виду вбрання, як v жінок, так і чоловіків, належала тільки сорочка. Наступну групу вбрання, що прикривало і захищало стегна людини, можна назвати поясним або настегновим одягом. До складу пояс-ного або настегнового жіночого традиційного вбрання належали розпашні - плахти, запаски, дери та глухі спідниці, що складали групи зшитого та незшитого одягу. У чоловіків-українців поясним одягом були штани. Обидві ці групи складали те, що умовно називалось основним комплексом костюма.
Найзагальнішою розпізнавальною ознакою, що дозволяє відокремити один етнокультурний або локальний комплекс (а точніше, тип вбрання) від іншого, є спосіб носіння та поєднання між собою різних за кроєм сорочок та поясного одягу. Саме поєднання широких шаровар та заправленої у них тунікоподібної сорочки із стоячим коміром дало нам полтавський тип чоловічого костюма, а поєднання вузьких полотняних штанів із поливковою сорочкою з виложистим коміром, яка одягалася навипуск,- волинського.
Основний комплекс одягу у народів помірно-континентального клімату вживався тільки влітку, або як кімнатний одяг, хоча і не завжди. Коливання температури навіть влітку диктувало умову - використовувати легкий, зручний допоміжний одяг. Майже на всій території України розповсюдження отримала група нагрудного одягу, який захищав би верхню частину людського тіла від частих температурних перепадів залежно від конкретних умов. Побутували дві основні форми цієї групи одягу - з рукавами та без рукавів, тобто група безрукавок та кофт або курток із рукавами. Розвиток цих форм залежав від місцевих традицій, призначення. Вони могли бути з хутра або із тканини, зовсім короткими або дуже довгими, легкими або утепленими, прямоспинними або під стан. Це здебільшого одяг весняно-осіннього періоду.
Для захисту тіла в осінньо-зимовий період від холоду та різних атмосферних опадів в умовах помірно-континентального клімату отримали свій розвиток різні види теплого, щільного одягу, що захищали від холоду ввесь тулуб людини. Ця група одягається поверх "основного комплексу" вбрання і тому називається верхнім, або настегновим. Вона ділиться на осінньо-весняний одяг, що носився в негоду (плащоподібний), та хутряний зимовий.
Поєднані в певний "комплекс", окремі складові частини вбрання в українському традиційному костюмі обов'язково доповнюються поясами, які здавна виконували утилітарну, природно-захисну, а також оберегову функції. В українському традиційному вбранні пояс здебільшого буває у вигляді вужчої або ширшої, досить довгої пов'язки, яка підтримує відповідний настегновий одяг, з'єднує плечовий та стегновий одяг, а також підтримує поли верхнього вбрання.
Безпосередньо з кліматичними умовами пов'язане взуття, яке виконує необхідні захисні функції та зумовлює певні потрібні умови для людського існування В Україні в народному вбранні здебільшого побутує взуття, що прикриває стопу ноги. Воно мало бути плетеним (личаки), стягнутим (постоли, ходаки, моршні), шитим (черевики, ботинки тощо). Було і взуття, що прикриває стопу та гомілку. Це взуття зшите (чоботи, шиті валянки) або валяне. До групи взуття можна віднести і різні допоміжні види утеплення, захисту ноги.
В окрему класифікаційну групу одягу виділяються і головні убори, що мають природно-захисну функцію, яка в давнину відбивалася у свідомості людини ще й як оберегова. Це досить чітко простежується у народних головних уборах.
Важливий показник для виділення певних класифікаційних ознак кожної із складових частин одягу - це матеріал., з якого виготовляється одяг. Він розподіляється залежно від сировини та
Loading...

 
 

Цікаве