WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Людина і костюм. Український традиційний одяг - Дипломна робота

Людина і костюм. Український традиційний одяг - Дипломна робота

способах поєднання та носіння окремих елементів вбрання, що в XIX - поч. XX ст. ще збе-рігають і певні архаїчні риси. Можна погодитися з припущенням Г. С Маслової, що така складова частина одягу східних слов'ян, як плетене взуття, сягає в своїй основі часів племінного побуту слов'ян. Знаряддя для його виготовлення були відомі в епоху неоліту. Те ж саме можна сказати про незшитий одяг.Скажімо, "плахта", "поньоаа" означають полотнище тканини, платок, накидку, котра дозволяє долучати цей вид вбрання до того часу, коли найпростіші Його форми у вигляді шматка тканини мали різне призначення.
На формування і розвиток етнічної функції одягу, її регіональну і локальну специфіку впливають і етнокультурні взаємозв'язки між різними народами - від найдавніших часів до сьогодення. Вони лаконічно розповідають про етнічну історію цих народів. Попри спільність багатьох елементів українського національного костюма (за кроєм, способом носіння, характером оздоблення), локальні різновиди його зберігають яскраву своєрідність в одних випадках, утримуючи в собі найархаїчніші племінні ознаки, в інших - видозмінені риси, що з'явились у процесі етнокультурного взаємообміну з сусідніми етнічними групами або народами.
Отже одяг - це явище етнічне, він - продукт творчості окремого народу, складова частина його матеріальної та духовної культури. Він відбиває конкретно-історичні умови його розвитку. Національні риси культури того чи іншого етносу якнайдовше зберігаються саме в народній культурі та безпосередньо в традиційному костюмі.
В процесі соціально-економічної еволюції суспільства, із зародженням класів, що сприяють соціальному розшаруванню населення, з виникненням приватної власності розвивається соціально-економічна функція одягу. Одяг, скажімо, стає знаком майнового розмежування (розподіл на бідних та багатих), тобто вказує на станову приналежність. Починаючи з перших етапів розвитку людського суспільства, з появою майнової класової нерівності з'являється і різка соціально-економічна диференціація одягу, яка особливо гостро відбивається на його кількісних та якісних показниках. Певні класи за допомогою одягу титулували своє привілейоване становище. У феодальному суспільстві багатьох країн Західної Європи, особливо в період середньовіччя, регламентація одягу навіть підкреслювалася законодавством. У цілому ряді законів було передбачено заборону дворянам носити шовковий пояс або оксамитовий одяг червоного кольору. Навіть довжина носків взуття була суворо регламентована. Часом встановлювалася кількість предметів, які можна було носити тому чи іншому стану, або безпосередньо форма чи конструкція костюма, що підкреслювала майнове становище його власника. Довгі рукави у кафтані російського боярина, майже півметрові носи рицарського взуття, криноліни (жіночі спідниці) - все це підкреслювало становище панівних класів, їхню непричетність до праці. Окрім певних приписів, підкріплених законодавством, на одязі від-бивався і матеріальний, економічний стан окремої людини і всього суспільства.
У Стародавній Русі та пізніших державах, що утворилися на її території, одяг боярства, а згодом - дворянства відрізнявся матеріальною перевагою. Здебільшого використовувалися дорогі привізні тканини, оздоблювався одяг коштовним камінням та іншими прикрасами. їхня кількість визначала знатність та багатство особи. Петро І свого часу видав указ, яким зобов'язував всі стани, окрім духовенства та селянства, носити спочатку угорський, а потім німецький одяг. Безумовно, що цей указ не поширювався на всі околиці Росії.
В Україні панівні класи (феодально-поміщицька знать, козацька старшина, дворянство) теж завжди намагалися виокремитися своїм одягом у суспільстві, підкреслюючи свою матеріальну перевагу. Народний одяг, що не міг змагатися з пишнотою одягу панівних класів, відтворював народну майстерність та винахідливість. Одяг відбивав розподіл селян нарізні соціальні групи (державні, колишні поміщицькі тощо). Такий розподіл дуже чітко був виражений у дореформений (1861 р.) період, але зберігавсь і надалі. Різні умови життя селян державних, козаків, поміщицьких, монас-тирських були відображені і на їхньому одязі. Відмінності стосуються не лише використання не однакових за якістю тканин та різних видів вбрання (наприклад, бурнуси - у багатих, кереї, свити - у бідних), але й на їх кількості. Багаті козаки мали по 5-6 і більше кожухів, а селянин-бідняк не мав жодного або ж мав одного старенького "лата на латі" на всю велику родину.
Таким було розшарування уже в дореформений час (до 1861 року). Ще більше воно ускладнилося у пореформений період. Саме тоді в Україні переважав капіталістичний спосіб виробництва, який значно вплинув на економічні і соціальні умови життя, поглибивши протиріччя між різними класами суспільства. Швидкий розвиток та концентрація промисловості, зростання кустарних промислів сприяли росту населення міст, приміських та промислових центрів. У середовищі самого селянства також відбувається процес корінного руйнування старого патріархального селянства та визрівання нових типів сільського населення.
Різко змінюється на цей час і побут міського населення. Зростають культурні запити нового типу робітників - ремісників. В одязі селянства також намічаються суттєві зміни, пов'язані з посиленням впливу міської культури та появою на селі промислових товарів. Але в умовах дальшого функціонування давніх патріархальних традицій цей процес відбувається повільніше. Поруч із збереженням традиційних форм у селянському одязі з'являються риси міщанського вбрання: нові види одягу, зміни в крої, способах носіння, в орнаментиці.
На одязі впродовж всієї історії його розвитку відбивалися і статево-вікові особливості людини. Причому статево-вікові функції одягу були пов'язані не тільки безпосередньо з фізіологією людського організму, а й із характером діяльності різних за статтю та віком людей і відповідно - до їх соціального становища у суспільстві. Наприклад, чоловічі штани - це досить пізнє явище, яке своїм походженням, окрім інших причин, пов'язане із розвитком верхової їзди, зокрема із впровадженням кінноти у військову справу, а також із розвитком орного способу обробітку ґрунту. Такий елемент жіночого народного костюма, як запаска-фартух, свідчить про її причетність до господарської справи.
Статево-вікові особливості одягу безпосередньо були пов'язані і з етикою конкретного народу. Закони етики, які формувалися, змінювалися в процесі розвитку людського суспільства, відбивали норми взаємовідносин між людьми. Особливості етики окремого народу, держави мали свою національну самобутність, це було пов'язане з індивідуальним шляхом розвитку. Особливості звичаїв підкреслювали традиції даного етносу. У пев-ний історичний період різні класи даного суспільства часом мали зовсім різні етнічні уявлення, які дуже яскраво відбивалися в одязі. Наприклад, для української жінки-селянки навіть на початку XX ст. було великим гріхом
Loading...

 
 

Цікаве