WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Людина і костюм. Український традиційний одяг - Дипломна робота

Людина і костюм. Український традиційний одяг - Дипломна робота

обов'язковим взуттям влітку були шкіряні постоли, що одягалися на вовняні капчури. Саме тоді у північних лісових районах України розповсюджені були личаки, плетені з деревної кори (лика), які відповідали місцевому ґрунту і клімату. Влітку на середньому Подніпрові здебільшого ходили босоніж, а в окремих випадках (наприклад, у жнива)одягали постоли з лика, на південь вони замінювалися шкіряними постолами.
Друга найдавніша вимога щодо одягу була також тісно пов'язана із Його захисною функцією. Йдеться про світогляд первісної людини. Ця фун-кція "допомагала" в уяві людини, в її свідомості у боротьбі з незрозумілими силами природи, "захищала" від існуючих явищ навколишнього світу, а також від вигаданих злих духів, уроків та допомагала їй у боротьбі за своє існування. Це так звана оберегова (магічна, талісманна) функція, якою наділяв свій одяг народ. Вона переходила з покоління в покоління, набувала традиційних рис і втрачала своє первинне значення. Неспроможна пояснити явища навколишнього світу, людина часто наділяла окремі елементи свого побуту певними обереговими властивостями, які виконували захисні функції, пов'язані з фантастичним відбиттям у свідомості уявлень про себе. Особливо стійкою ця функція була в одязі тому, що він безпосередньо пов'язаний із тілом людини, яке з позиції психології народу - носій та провідник магічної сили. Відповідно наділялася та протягом віків зберігалася народна віра в оберегову, магічну силу майже кожного з елементів традиційного одягу. Магічна, талісманна функція простежується в народному костюмі впродовж усієї історії. Це свідчить про дуже давнє походження тих чи інших елементів вбрання, які часом зберігали її навіть у недавні часи.
Для прикладу можна звернутися до українських головних уборів XIX ст. За допомогою головного убору людина прагнула захистити себе від різ-них зловісних людей. Зразком такого оберегу могла бути дівоча стрічка або вінок із запашних рослин, складні форми жіночих очіпків, пов'язок, наміток. Особливі магічні властивості, які мають давнє загальнослов'янське коріння, надавалися також українській народній сорочці, що одягалася безпосередньо на тіло. їй приписували і лікувальні властивості. Вона виступає обов'язковим елементом вбрання у багатьох обрядах. Людина вірила, що через сорочку може передаватися як здоров'я, так і хвороби. Сорочкою обгортали новонароджених, сорочку вишивали на весілля, на смерть, подолом своєї сорочки мати витирала личко своєї дитини від пристріту. Із нею пов'язані не тільки сімейні, а й суспільні традиції. Наприклад, у білій сорочці жінки виходили прокладати першу борозну.
Магічними властивостями наділявся кожух, який займав важливе місце в обрядовості, символізуючи родючість, багатство та щастя. В Україні в кожух закутували новонародженого. Кожух та керея були складовими частинами весільного вбрання молодих. На ньому сиділи молоді на весіллі та здійснювався обряд постригання. У кожусі навиворіт зустрічала мати нареченої жениха...
Важливу оберегову, магічну роль в одязі виконували колір та орнаментика, а також такі деталі, як прикраси, пояс та інші доповнення.
На перших стадіях розвитку суспільства простежуються і естетичні вимоги щодо одягу. Прикрашаючи одяг, людина насамперед увиразнювала свій несвідомий потяг до прекрасного. З часом прикраси перетворилися на необхідний атрибут костюма, відбиваючи особливості художньо-естетичних смаків народу. Отож естетична функція віддзеркалювала певний спосіб життя, відношення людини до всього світу.
Коли говоримо про естетичні особливості, то маємо на увазі підпорядкування певним законам композицій, які вимагають гармонійної єдності таких показників, як матеріал, форма, колорит та різні види оздоблення одягу. Композиційна завершеність особливо яскраво відбивається у традиційному костюмі, який відтворює народні уподобання, художнє сприйняття явищ довкілля, збагачене багатовіковим досвідом. Прикладом довершених композицій можуть служити комплекси традиційного вбрання різних етнографічних районів України.
Якщо магічна та обрядова функції костюма в кінці XIX - поч. XX ст. здебільшого втрачають своє значення, пов'язане з первісними уявленнями, то естетична, переживаючи певні видозміни, і до сьогодні успішно утверджує себе, що й робить одяг важливою складовою частиною декоративно-прикладного мистецтва.
Уже з виникненням родових общин, а згодом племен, що об'єднували споріднені родові общини та етнічні угрупування, в одязі дедалі частіше простежуються етнічні ознаки, які з часом набувають більшого увиразнення. Тобто можна говорити про етнічну функцію одягу.
Загальновідомо, що в X ст. на основі консолідації розрізнених слов'янських племен (полян, сіверян, волинян, в'ятичів) на території Східної Європи виникає могутня держава - Київська Русь. Хоча і важко судити про одяг цих племен, але за аналогією з іншими видами матеріальної культури, зразки якої є у розпорядженні археологів та істориків, можна гіпотетично припустити, що він суттєво відрізнявся. В процесі утворення давньоруської етичної спільноти відбувається і консолідація багатьох явищ культури. На основі одягу давньослов'янських племен Східної Європи утворювався і давньоруський костюм, значною мірою не схожий на одяг сусідніх народів.
Феодальне роздроблення і розпад давньоруської держави, різні історичні долі населення на окремих її територіях сприяли формуванню російської, української та білоруської народностей, Найінтенсивніше цей процес проходив у XVI-XV ст. Приблизно з цього часу у згаданих народностей багато спільного між собою, але виступають вони як окремі етнічні одиниці. Відповідно, на основі одягу населення давньоруської держави проходило формування етнічної специфіки народного вбрання росіян, українців, білорусів.
Згодом, з утворенням нації, яка формується із зародженням і розвитком капіталістичних* відносин, ускладнюється етнічна специфіка народного одягу. Він набуває національних ознак. Риси такої етнічної спільності, як нація, що витворилася в певних умовах розвитку етносу, виявляють велику стійкість стосовно пізніших впливів і нашарувань, котрі в свою чергу відбиваються на еволюції одягу.
У середині окремих етнічних спільнот на одязі відбиваються специфічні регіональні і локальні ознаки. Тобто костюм стає, так би мовити, знаком відмінності населення однієї місцевості від іншої. Регіональна функція інколи змішується з національною.
Архаїчні риси народного одягу, що пов'язані з культурою стародавніх етнічних спільнот, які лягли в основу формування культури даного етносу, дедалі більше стираються в процесі розвитку та консолідації народності і нації. Окремі ж архаїчні елементи затримуються в одязі дуже довго: так утво-рюється певний комплекс національного костюма.
Це явище можна простежити на українському національному одязі, в якому на спільній основі виділяються регіональні та локальні комплекси з дуже виразною своєрідністю в крої, кольорі, оздобленні,
Loading...

 
 

Цікаве