WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Людина і костюм. Український традиційний одяг - Дипломна робота

Людина і костюм. Український традиційний одяг - Дипломна робота

одяг, що функціонував у кінці XIX - поч. XX сторіч в Україні, відрізнявся значним локальним різноманіттям, основу якого скла-дали загальноукраїнські, в генетичному відношенні східнослов'янські риси. Така різноманітність формувалася впродовж тривалої історії українського народу врізних природнокліматичних, соціально-економічних та етнокультурних умовах.
Виразність і функціональність українського костюма досягалася завдяки використанню різноманітних матеріалів, виготовлених у домашніх умовах, а також і купованих (місцевого виробництва або імпортних), завдяки простоті і відпрацюванню конструкцій та форм, багатству видів, техніці і композиціям нашивних і з'ємних прикрас та оздоблень, єдності конструктивних, технологічних і художніх прийомів.
Невід'ємною складовою українського традиційного костюма була його комплексність. Основними компонентами, що складали комплекс одягу, були натільний, поясний, стегновий, нагрудний і верхній одяг. Особливу роль у комплексі відігравали головні убори, пояс, з'ємні прикраси, взуття. Кожний із компонентів виконував своє функціональне призначення, відрізнявся матеріалом, конструкцією, орнаментально-колористичним рішенням, оздобленням, а також способом одягання.
Варіювалися деталі костюма залежно від різних побутових ситуацій, характеру праці, звичаїв, обрядів, сезону. В особливо урочистих випадках (наприклад, на весіллі) одягався весь комплекс, виступаючи важливим соціальним покажчиком, підкреслюючи майновий і сімейний стан, вік лю-дини, її національну приналежність і регіональні ознаки. Особливою мальовничістю відрізняється костюм у дівчат і молодих жінок ("молодиць"), на виготовлення якого витрачалося багато сил, коштів і вміння.
В цілому традиційний костюм українців залишався скарбницею духовної культури, співвідносився із звичаями, обрядами, віруваннями і був втіленням естетичного ідеалу народної етики, національного характеру.
Костюм, як інші напрями традиційної культури українців, давно вже став об'єктом досліджень істориків, мистецтвознавців, художників, фоль-клористів у нашій країні і поза її межами. Разом з тим ще й досі немає узагальнюючої праці з історії українського одягу (з огляду на аналіз його функціональних і художніх властивостей, багатство варіантів, практичний досвід) як самобутнього неповторного явища європейської культури.
Це дослідження присвячене історико-етнографічному розумінню українського традиційного костюма. Воно побудоване на джерелах та аналізі доступних джерел і складається із тексту та живописних реконструкцій елементів та комплексів костюма українців. Живописні малюнки - реконструкції традиційного одягу різних історичних періодів та етнографічних районів України допомагають прослідковувати історію українського костюма різних соціальних верств, починаючи з періоду Київської Русі і до кінця XIX - поч. XX ст. При розгляді костюма українців XIX - поч. XX ст. основний наголос зроблено на селянському вбранні, на якому послідовно простежується його формування та еволюція, а також стійкіше зберігаються традиційні національні риси.
Одяг розглядається і за сезонними ознаками, і залежно від життєвих ситуацій - у повсякденному побуті, на свята, в обрядах. Ілюстративна частина праці побудована не тільки на вищезгаданих авторських реконструкціях, а й на використанні багатьох першоджерел для достовірнішого розкриття теми.
Історія традиційного одягу - вагома частина матеріальної, духовної та художньої культури народу, вона має велике значення для сучасності. Нагромадження знань і досвіду в цій сфері допомагає заповнити значні духовні прогалини, які утворились внаслідок тривалого відчуження від на-ціональних цінностей. Знання історії українського костюма необхідні для професійної освіти художників, істориків, мистецтвознавців, етнографів, модельєрів, а також мають неперехідне значення для виховання підростаючого покоління.
1.3. Функції одягу та їхня історична динаміка
Впродовж усієї історії свого розвитку одяг відтворює певну еволюцію світогляду окремої людини та й суспільства взагалі: ставлення до різних явищ навколишнього світу, формування і розвиток духовного світу людини (релігійних вірувань, обрядів, звичаїв та ін.). Тобто, вивчаючи одяг, можна простежити особливості духовної культури народу.
У свою чергу, на всіх етапах існування в одязі віддзеркалене прагнення людини до прекрасного, її художньо-естетичні погляди, що робить його ва-гомою складовою частиною мистецтва.
Дослідження такого виду матеріальної культури народу, як одяг, певною мірою відбиває розвиток історичного процесу, підпорядковуючись загальним його законам, допомагає вивченню розвитку суспільства даного народу, його культурних взаємовідносин з іншими народами.
У процесі розвитку суспільства, залежно від зростаючих потреб людини, змінювалися і вимоги до одягу. Його функції з часом набували дедалі більшої складності, багатогранності.
Як відомо, найголовніша функція щодо одягу, яка супроводжувала його з початку існування,- це захист тіла людини від негативних впливів зов-нішнього середовища (різних температурних перепадів, опадів, вітру, опромінювань, укусів комах...). Захисна функція безпосередньо пов'язана з географічними та кліматичними особливостями конкретного регіону на земній кулі і створює необхідні умови для існування людського організму. Залежно від клімату окремих географічних територій захисна функція набуває різного значення. Це обумовило появу великої кількості видів та форм одягу, виконаних із різноманітних матеріалів, які відповідали необхідним вимогам, утворюючи потрібний для життя та діяльності людини мікроклімат між її тілом та зовнішнім середовищем. В один і той самий історичний період у країнах із різними кліматичними умовами одяг різний за своїми характеристиками.
Слід зауважити, що навіть на відносно незначних за розміром територіях одного й того ж кліматичного поясу, залежно від нюансів місцевих кліматичних та географічних умов, створюється і локальна специфіка в одязі, що виконує необхідні захисні функції. Наприклад, якщо подивитися на Україну із територіальної точки зору, то можна спостерігати, як людина за допомогою одягу пристосовується до місцевих географічних та кліматичних умов. Це легко простежити на народному безрукавному нагрудному одязі, локальна специфіка якого, відтворюючи характер господарчої діяльності окремих груп українського народу, одночасно відповідала і особливостям клімату. Цей вид одягу був розповсюдженим по всій території України, але ж у різних місцевостях України він мав свою специфіку. Б гірських районах Західної України - це хутряна, тепла безрукавка - кептар, у північних і північно-західних районах передгір'я - коротенька сукняна безрукавка - лейбик, бруслик. На території середньої Наддніпрянщини - легша, хоча і різної довжини безрукавка - керсетка, яка в деяких місцевостях Центральної України взагалі зникає.
Для гірських районів Західної України характерним та
Loading...

 
 

Цікаве