WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Людина і костюм. Український традиційний одяг - Дипломна робота

Людина і костюм. Український традиційний одяг - Дипломна робота

Мартинович, М. І. Мурашко та О. О. Мурашко, О. Г. Сластіон, Ю. Ю. Павлович та інші. Це і такі вчені, як Ф. Вовк, Де ля Фліз, О. І. Рігельман, О. ф.Шафонський та інші, які працювали у безпосередньому зв'язку із художниками іподавали зведений, аналітичний ілюстративний матеріал з історії українського одягу.
Цілу портретну галерею українських селян-кріпаків створив у першій чверті XIX ст. художник В. А. Тропінін. Серію реалістичних селянських образів і сцен із життя та побуту українців залишив по собі геніальний український поет і художник Т.Г.Шевченко. Його традиції продовжили такі відомі українські художники, як Л. М. Жемчужников, 1.1. Соколов, К. О, Трутовсь-кий. Тема побутового українського жанру червоною ниткою проходить у другій половині XIX - на початку XX ст. крізь творчість художників: П. Д. Мартиновича, С. І. Васильківського, М. С Самокиша, В. Є. Маковського, О. Г. Слас-тіона, М. К. Пимоненка та О. О. Мурашка. У тво-рах цих митців головні герої, українські селяни, завжди з великою реалістичністю зображені v притаманному для них вбранні.
Традиції класичної спадщини розвиваються : в творах художників XX ст.: К. Д. Трохименк. і. М.Г. Дерегуса, Т. Н. Яблонської, які зафіксувала і ті зміни, що відбуваються в одязі.
Значний внесок зробили й вчені - художники-етнографи, які не тільки описували, а й замальовували типи українців у їхньому вбранні. Ц<, етнографічні документально-достовірні замальовки селян, міщан та ін., виконані з натури пі,, різним кутом зору, в різних індивідуальних манерах. Так, Де ля Фліз у своїй праці подає надзвичайно велику кількість замальовок традиційного костюма населення різних сіл Київського, Радомишльського та Васильківського повітів Київського округу. Ці своєрідні за виконанням малюнки мають як наукове, так і художнє значення. Бони значно розширюють наше уявлення про традиційний одяг Центральної України кінця XVII - початку XIX ст., демонструють різноманітність видів вбрання, їх локальну специфіку, багатство колориту, орнаментики.
Неоціненне значення для вивчення історії українського костюма мають ілюстрації до наукової праці О. Ф. Шафонського, зроблені художником XVIII ст. Тимофієм Калинським. На цих живописних вишуканих акварелях зображені різні соціальні типи українців XVIII ст.; селяни, міщани, козаки та ін.
Велику галерею українських образів XIX ст. у вигляді витончених акварелей селян Полтавщини написав з натури художник О- Г. Сластіон. У своїй індивідуальній манері художник-етнограф Ю. Ю. Павлович виконав з натури розгорнуті таблиці з постатями селянок Київщини кінця XIX - початку XX ст. За допомогою точних графічних та живописних засобів він наочно ілюструє локальні особливості елементів костюма, їх способи та манеру носіння, простежує перехід від силуета одної місцевості до іншої, зміну кольорової гами.
Одним із важливих джерел у вивченні традиційного одягу західних областей України є альбом документованих малюнків костюма, виконаний 0. Л. Кульчицькою.
Із числа українських письменників XIX ст., котрі, реалістично відтворюючи життя українського народу, приділяли особливо велику увагу опису народного одягу, традиційної культури, звичаям, обрядам, одягу, слід передусім назвати: І. П. Котляревського, Т. Г. Шевченка, А. П. Свидницького, І. Я. Франка, І. С Нечуя-Левицького, Г. ф. Квітку-Основ'яненка.
Твори художників і письменників збагачують наше уявлення про образність українців, історію їхнього традиційного костюма, манеру і способи його носіння; загальний силует, формуі пропорції одягу, його колорит і орнаментику.
1.2. Історичне та художнє значення спадщини українського традиційного костюма
Із глибокої давнини і до сьогоднішнього дня традиційний костюм українського народу був втіленням матеріальних та духовних потреб людини, виконував необхідні побутові, соціальні та обрядові функції. Культура костюма, її рівень, емоційна насиченість, що формувалися впродовж усієї історії, розкривають духовний світ, виховують сприйняття, світогляд та психологію народу. Це високохудожнє явище посідає почесне місце не тільки в національній та загальнослов'янській, а й у загаль-ноєвропейській та світовій культурах.
Культура костюма на всіх історичних етапах розвивалася в тісному контакті із цивілізаційними процесами. Традиційне вбрання розкриває глибинне коріння історії, пов'язане з ранньослов'янським періодом, а також найвищими досягненнями культури Київської Русі. Географічне розташування ;творило передумови формування на території України ранніх центрів культури, які були у постійному спілкуванні з цивілізаціями Давнього Світу, Візантією, з народами Сходу, а з часом - Західної Європи. Перші водні та сухопутні торговельні шляхи, що пролягали по території України, забезпечували контакт, а також обмін товарами з північними, пів-денними, західними та східними європейськими країнами і з народами Сходу. Це мало велике значення для становлення і розвитку Київської Русі.
Найдавніші риси в традиційному українському вбранні зберігаються на тих землях України, де були ранні праслов'янські поселення древлян, сіверян, полян та інших племен, на ґрунті яких сформувалися перші давньоруські князівства. Це територія Подніпров'я (Київщина, Сіверщина, Переяславщина), Галицько-Волинські землі, територія Подністров'я (Покуття, Буковина) та Полісся.
Поступово в процесі історичного розвитку окреслювалися локальні особливості та центри української культури. Цей процес виразно позначився на одязі.
Виникнення Запорізької Січі, специфічні політичні умови, в яких опинилася територія України в XVI-XVIII ст., взаємодія із сусідніми країнами обумовили поглиблення локальних культурологічних рис Характерними особливостями відзначався костюм різних соціальних верств населення України - козацтва, селянства, міщанства, духовенства тощо. Стильові ознаки західноєвропейських художніх течій, які побутували тоді - ренесансу, а з часом і бароко,- проникають у художню культуру України, набуваючи своєрідної місцевої інтерпретації і в одязі.
Зберігаючи давні місцеві традиції і перебуваючи у постійному розвитку, український костюм вбирав у себе надбання пізніших епох. На високо-художніх локальних комплексах українського традиційного вбрання кінця XIX - поч. XX ст. простежуються надбання культурних цінностей різних епох. Деякі елементи традиційного українського костюма, який дійшов до нашого часу - його колорит, характер орнаментики, окремі деталі одягу,- зберігають у собі сліди впливу найдавніших цивілізацій, перших культурних центрів Східної Європи, що формувалися на території України. Поряд із збереженням давніх місцевих ознак простежуються і пізніші багатовікові нашарування, пов'язані з історичною долею різних регіонів України, а також з переходом від феодального до капіталістичного способу виробництва.
Український традиційний костюм, що зберігся переважно в музейних колекціях, бабусиних скринях,- це самобутнє і багатогранне явище культури. Народний
Loading...

 
 

Цікаве