WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Людина і костюм. Український традиційний одяг - Дипломна робота

Людина і костюм. Український традиційний одяг - Дипломна робота

динаміці змін, впливало на термін існування художнього стилю. В різні часи оригінальне, самобутнє і привнесене,пристосоване до конкретних умов, смаків і поглядів кожного народу, піднесене на рівень його естетичних можливостей створювало неповторне явище, яке збагачувало світову художню культуру.
Всесвітня історія костюма, яка протягом значного часу привертає увагу дослідників різних країн - істориків, мистецтвознавців, археологів, етнографів і репрезентована значною кількістю фундаментальних видань, дає можливість простежити різні тенденції розвитку художньої культури країн Європи і Сходу. Починаючи з періоду пізнього середньовіччя, в європейських країнах зростає економічна і політична роль міст, що впливає на еволюцію одягу, як і культури взагалі, міського і сільського населення. Міський костюм виконується професіоналами-ремісниками, він швидко реагує на зміну художніх течій, динамічно розвиваються конструктивні і художні прийоми; архаїчні форми замінюються новими стильовими рішеннями. Активні міжнародні контакти країн Європи стимулювали взаємопроникнення і творче використання досягнень різних культур, формування художніх центрів, шкіл, нових естетичних течій. Стильові, а з часом більш короткочасні зміни у моді, які відбуваються в країнах Європи, виразніше простежуються в історії костюма вищих соціальних верств міського населення. Країни Сходу зберігали свої давні етнічні традиції в побуті і формі костюма, що відповідало релігії, природним умовам, виробленим етичним нормам, естетичним уявленням.
В європейських країнах народний, а з часом національний одяг, на противагу зростанню динаміки еволюції міського костюма вищих верств суспільства - явище стабільніше, сформоване в конкретних географічних та державних межах. Для нього характерні інші способи виготовлення, темпи розвитку, взаємодії з зовнішніми факторами. Він підпорядковується своїм законам еволюції - помірному, обміркованому збереженню та удосконаленню перевірених життям форм, стриманістю до зовнішніх впливів і динамічних стильових і модних змін міського костюма. В народному вбранні зберігаються первинні елементи, генетичні витоки, протягом сторіч накопичується досвід, який передається від покоління до покоління, перетворюючись на місцеві традиції. Окремі деталі народного одягу, прикраси своїм походженням часом сягають періоду племінних об'єднань, зберігаючи первинний сакральний зміст.
Крім розвитку та удосконалення місцевих конструктивно-художніх прийомів при створенні народного вбрання, поповнення новими елементами в різні історичні часи відбувалось за рахунок обміну досвідом і взаємозбагачення культур у процесі спілкування з сусідніми та віддаленими народами. Вченими, істориками та етнографами неодноразово підкреслювалось, що при перехрещенні різних культур жоден народ не засвоював чужого механічно. Він завжди творчо переробляв, видозмінював запозичені елементи, пристосовував до своїх умов і смаків, збагачуючи власний досвід. У народному вбранні закріплювались вдалі, зручні для конкретних умов художні прийоми у створенні міського одягу, а часом деталі народного вбрання представляли собою варіанти більш ранньої міської моди. Вони трансформувались та гармонійно зливалися з місцевими традиціями. Вікові культурні нашарування, естетичні ідеали, етнічна самобутність сприяли формуванню у кожного народу багатофункціональних комплексів одягу, в яких міститься значна інформація про походження, історію, зовнішні контакти, суспільні відносини, рівень технічного розвитку, а також духовні цінності даного народу.
Для кожного народу характерні типові мотиви орнаменту з їх змістовним семантичним значенням, символіка улюблених кольорів та їх сполучень, обов'язковий набір компонентів, спосіб поєднання і носіння яких відповідає виробленим естетичним та етичним нормам, а також ритуальним, культовим та обрядовим місцевим традиціям. За допомогою кольору, орнаменту, якості матеріалів, форми одягу, наявності окремих деталей, способів носіння - костюм передавав інформацію про сімейний або соціальний статус людини (засватана дівчина, наречена чи заміжня жінка), підкреслював майновий стан тощо. Особливе етнічне забарвлення і наповненість національними символами мав святковий (пов'язаний з релігійними, календарними та сімейними святами) та обрядовий (весільний, жалобний, хрестинний) народний костюм. Він передавав всю гаму почуттів, естетичних, психологічних та етичних норм, які сформувались у даного народу протягом його історії. Довше за все національні риси і естетичні ідеали, символіка зберігаються в жіночому вбранні (більша залежність жінки від домашнього господарства та побуту). Чоловіче вбрання з розвитком промисловості і можливих зовнішніх заробітків з кінця XIX ст. наближається до міського одягу, втрачаючи етнічну, національну самобутність.
З огляду на функціональну трансформацію, семіотика (система знаків і символів) історичного костюма в наш час привертає особливу увагу і інтерес дослідників, оскільки матеріальні речі, зокрема безпосередньо пов'язаний з людиною одяг, зберігають рудименти духовної культури, розкриваючи внутрішній світ і психологію окремої людини і взагалі народу.
РОЗДІЛ І.
1.1.З історії дослідження українського костюма
Джерелознавчу базу дослідження найбільш ранніх періодів історії українського костюма складають іконографічні, літописні, археологічні, архівні матеріали, значну кількість яких знаходимо на території України. Величезну спадщину з питань історії української традиційної культури (в тому числі і одягу) залишили наші попередники: вчені - історики, етно-графи, археологи, антропологи, художники, фольклористи, письменники. Багато відомостей та досліджень збереглося у стародавніх рідкісних виданнях, у архівах та фондах у вигляді рукописів або живописних та графічних робіт, що й досі недоступні для масового читача. Значні матеріальні цінності зберігаються в музейних колекціях та фотоархівах. У наш час ці відомості поповнюються за рахунок постійних етнографічних експедицій по збиранню матеріалів у різних куточках України.
Початок ґрунтовного наукового дослідження українського традиційного костюма співпадає із розвитком капіталізму та пов'язаним із ним стиранням архаїчних рис у вбранні та в усіх інших галузях традиційної культури.
До середини XIX ст., увага дослідників значною мірою була зосереджена на духовній культурі українців, на описуванні їхніх звичаїв, об-рядів, вірувань, уснопоетичної творчості тощо. І тільки в другій половині XIX ст. дедалі більше зростає інтерес до матеріальної культури народу, в тому числі і до одягу,
Археологічними, іконографічними матеріалами, іконами, книжковими мініатюрами костюм українців генетично пов'язаний із ранніми періодами слов'янської історії.
До найдавніших праць, у яких висвітлюється культура і побут українців, зокрема і одяг, належать пам'ятки давньоруської писемності, описи іноземців, серед яких - відомості мусульманських письменників,
Loading...

 
 

Цікаве