WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Людина і костюм. Український традиційний одяг - Дипломна робота

Людина і костюм. Український традиційний одяг - Дипломна робота

шовкові пояси місцевого виробництва, які не поступалися якістю перед схід-ними. У XIX ст. в Україні були поширені ткані бавовняні пояси, що виготовлялися за зразком слуцьких. ф. Вовк звертає увагу також на кролевецькі бавовняні пояси з поперечними різнокольоровими смугами, які, на його думку, нагадують каламайкові пояси східного походження. Крім кольорових вовняних та фабричних поясів, побутували білі льняні, переткані червоними смугами. Підперізувалися й вузькими рушниками.
Композиція орнаменту та його окремі мотиви на білому поясі-рушнику були досконалими в художньому відношенні. Мотиви орнаменту та в цілому композиція, залежно від призначення рушника, мали символічне значення, де кожна риса, кожне сполучення було комплексом певних розумінь, символом застережень тощо. Орнаментальне оформлення відповідало обрядовому призначенню рушника.
В орнаменті українських рушників-поясів простежується дбайливе збереження реліктових, іноді ще язичницьких, античних,візантійських, давньоруських, східних елементів, трансформованих місцевими народними традиціями відповідно до своїх усталених морально-етичних норм та естетичних ідеалів.
Найпоширеніша композиція, яка завжди мала направленість вертикалі, була рослинного характеру і символізувала "древо життя". Крім рослинних мотивів-квітів, листя, гіллячок з квітами в орнаментальні композиції рушників-поясів вводились тваринні сюжети: пташки, часом фантастичні птахи, орли. Самостійна композиція, в центрі якої були стилізовані орли, особливо виразна в кролевецьких рушниках-поясах. Такий малюнок часто поєднувався з рослинними мотивами. Часом в композиції з'являються стилі-зовані фігурки людей (особливо у весільних рушниках постаті парубка та дівчини у вінку та стрічках). Кожний зразок поясу-рушника - то унікальний рукотворний художній витвір, наповнений конкретним символічним змістом.
Таким чином, у кінці XIX - на початку XX ст. за розміром (особливо шириною) і призначенням молена виділити дві групи поясів. По-перше, не досить вузькі пояси - крайки (окрайки, попружки), за допомогою яких тримався на стані стегновий одяг. Ширина їх дорівнювала З-15 см, довжина до 3 м, По-друге, пояси широкі (до 30 см), якими здебільшого підперізували різні види верхнього вбрання, в деяких випадках нагрудного одягу. За технікою виготовлення вони могли бути ручного і машинного ткацтва та плетені. Ткалися переважно полотняними переплетеннями без допомоги ткацького станка - на дощечках, на нитку, на бердечці. Такі пояси могли бути одноколірними (без малюнка) або ж (нерідко) пофарбованими в червоний чи зелений кольори, а також поліхромними, з виразним орнаментальним малюнком геометричного або рослинного характеру. Ви-кінчувалися пояси різноколірними торочками або великими кулястими китицями (кутасами).
Одночасно побутували пояси, плетені в особливий спосіб - "по стіні". Іноді в плетених поясах чергувалася різна техніка плетіння, приміром в'язання, що створювало цікавий зоровий ефект. Можна навести приклади різних способів пов'язування поясів, які надають певної локальної специфіки комплексам різних районів України. На її більшій території пояс пов'язували поверх сорочки та розпашного, а потім і зшитого стегнового одягу (запаски, дерги, плахти, спідниці), зав'язуючи на вузол ззаду (на спині). На правобережній Черкащині, наприклад, він часто пов'язувався і поверх керсетки, зав'язуючись спереду великим бантом Підперезуючи верхній одяг, пояс часом закладали в такий спосіб, що його кінці підтикалися з боків і вільно звисали донизу. Загалом для жіночого та дівочого костюма характерним було спускання кінців пояса по спині або спереду, а для чо-ловічого - з боків.
Вивчення техніки виконання, орнаментації і колориту тканих та плетених українських поясів важливе і разом з тим малодосліджене питання.
Народні пояси мали велике значення в загальному композиційному вирішенні костюма. Виконуючи своє утилітарне призначення, вони істотно впливали на силует комплексу. З допомогою різних способів носіння, пов'язування, підтикання поясів вбрання набувало різних композиційних акцентів. Виразне орнаментально-коло-ристичне рішення пояса було одним із вирішальних моментів у загальній колористиці комплексу вбрання.
У особливу групу можна виділити чоловічі шкіряні пояси, які побутували в Україні майже до XX ст. і є рудиментом старослов'янських форм Такі пояси не тільки тримали поясний одяг, захищали м'язи живота, але й були місцем зберігання необхідних для повсякденного користування предметів (гаманця, кисета, топірця тощо).
На Подніпров'ї був розповсюджений шкіряний чумацький пояс - "черес" у вигляді довгого вузького замшевого мішка з пряжкою на одному кінці та ремінцем на другому. Пояс-черес побутував до другої половини XX ст. серед населення Карпат. У гірських районах ремінний пояс-черес був завширшки від 20 до 45 см, застібався трьома, п'ятьма і більше парами пряжок, прикрашався тисненням шкіри та металом
Також на Подніпров'ї побутував і вузький шкіряний пояс - "очкур", який втягався у обшивку шароварів (очкурню) та застібався на пряжку. Та-кий пояс був довгим, його вільною частиною можна було ще раз опоясатися. Прикрашався шкіряний очкур металевими ґудзиками та бляшками з тонкої жерсті та латуні.
Вузькі шкіряні пояси з декількома допоміжними ремінцями та прикріпленими гаманцями побутували й на Волині та Галичині.
Пояси-череси були двох видів: прості (на защіпці) і декоровані (цифровані, хоча виконували таку ж саму функцію: щільно стягували м'язи живота під час важкої роботі). Бідні селяни носили шкіряний пояс без оздоблення з двома, трьома і чотирма мідними застібками. Череси заможних селян були орнаментовані тисненням, капелями, мідними кільцями, мали додаткові секції. В чересі чоловіки носили ножі, трубку, гроші.
3.4. Головні убори
У комплексах українського костюма особливе місце посідає вбрання голови. Воно включає зачіску та способи поєднання і носіння різноманітних елементів складного комплексу головного убору і яскраво розкриває матеріальні, духовні та художні традиції українського костюма. Виконуючи, як і інші елементи костюма, природно-захисну функцію, вбрання голови вказувало на соціально-правове становище людини в суспільстві, на її місце в житті громади, на національну приналежність, на морально-етичні та релігійні уявлення, на рівень художньої культури.
Вагома роль надавалася головним уборам у традиційних ритуалах та обрядах (наприклад, розплітання та відрізання коси нареченій, а також за-міна дівочого головного убору на жіночий на весіллі). Виконуючи знакові та талісманно-символічні функції, головний убір відбивав етнічні уявлення, пов'язані із стародавнім світоглядом, а також релігійними традиціями. Знакова та магічно-талісманна роль головного убору була надзвичайно важливою впродовж усього історичного розвитку українського костюма.
Зрештою, головний убір був важливим і логічним естетичним завершенням локальних комплексів
Loading...

 
 

Цікаве