WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Людина і костюм. Український традиційний одяг - Дипломна робота

Людина і костюм. Український традиційний одяг - Дипломна робота

середнього та верхнього Подніпров'я.
Уставки розширювали плечову частину сорочки і давали можливість зробити об'ємнішою горловину та рукав, який часто призбирували біля ус-тавки. Ширина уставки була різною - дорівнювала або половині ширини доморобного полотнища, або всій Його ширині. При ширині, що дорівнюва-ла половині полотнища, вона разом із рукавом вшивалася як по основі, так і по пітканню стану сорочки; при повній ширині полотнища пришивалася лише по основі. Рукав до уставки пришивали не призбируючи або ж призбирували у дрібні збірки ("пухлики").
На Поліссі переважали сорочки з пришитими по пітканню уставками, до яких гладко приєднані рукави, що утворюють зі станом прямий кут. На території середнього Подніпров'я переважали сорочки з уставкою, пришитою по основі. У тих випадках, коли уставкивикроювалися по всій ширині полотнища, рукав відповідно робили у півтора полотнища, призбируючи Його біля плечової вставки, що утворювало характерну об'ємність верхньої частини сорочки. У центральній Київщині, на Вінниччині, Житомирщині рукав теж іноді призбирувався біля уставки у рясні збори.
На Поділлі уставка (в половину ширини полотнища) була досить довгою. Вузький (в одне полотнище) рукав пришивався до неї незбираним, що робило сорочку об'ємною у плечах, із заниженою лінією рукава. Форма цих сорочок визначалася розмірами (довжиною і шириною) уставки та шириною рукава.
Сорочки з суцільнокроєним рукавом на території України побутували у двох варіантах. У першому частина рукава мала форму уставки, рукав пришивався або по основі, або ж по пітканню. Район поширення такого типу співпадав з місцевостями побутування сорочок з уставками, пришитими відповідно по основі або по пітканню.
У другому варіанті рукав призбирувався по всій ширині разом із горловиною та пілками стану і пришивався тільки по основі. Він міг бути вужчим або ширшим, залежно від того, чи викроювався із одного шматка полотна, чи до нього додавалося іще півполотнище. Рукав у півтора полотнища завширшки побутував на Лівобережжі, Подніпров'ї, переважно в районі Полтавщини і був найпоширенішим на всій території України. Об'ємність верхньої частини сорочки регулювалася також і розміром ласток. Наскільки ширшим робився рукав, настільки меншою була ластка На ластку та додаткову півпілку часто йшло полотно гіршої якості.
В Україні відомі ще варіанти суцільнокроєного рукава, що суттєво впливали на форму сорочки. На Закарпатті у сорочках лемків та бойків ластка підрізалася на самому рукаві та пришивалася разом із ним по основі стану, що робило рукав у плечовій частині менш об'ємним. Зверху стан сорочки закладався у дрібні зборки, що також зменшувало об'єм. Останній спосіб був малопрактичним (сорочка швидко зношувалась у місці ластки), однак він є цікавим як конструктивно-художній прийом Отже, два типи сорочок - з уставкою або з суцільнокрійним рукавом - шилися по-різному. У північних районах України уставка або суцільнокрійний рукав з'єднувалися зі станом сорочки по пітканню. На значній частині Лівобережжя (особливо на території Полтавщини) переважало пришивання уставок та рукавів по основі. У центральних районах України обидва типи побутували одночасно.
Сорочка на кокетці - пізнє явище для України - набула розповсюдження як у чоловічому, так і в жіночому одязі спочатку у південних районах, а наприкінці XIX - на початку XX ст. і в центральних областях. Цей тип ніби продовжує розвиток народного крою сорочок з плечовими уставками, пришитими по пітканню.
Конструктивне рішення стану сорочки, порівняно з плечовою частиною, було простішим і визначалося кількістю полотнищ. Залежно від ширини доморобного полотна у східнослов'янських сорочках їх могло бути від трьох до шести, і розташовувалися вони симетрично або несиметрично відносно центру фігури. Стан сорочок зшивався з трьох несиметрично розташованих полотнищ, в об'ємі сорочка дорівнювала 140-145 см, довжину мала таку, що поділ обов'язково виглядав з-під іншого одягу. Найдовші сорочки носили на півночі Чернігівщини. Додаткова довжина служила напуском на поясі. Стан сорочки міг бути суцільним ("додільна сорочка") або відрізний ("сорочка до підтички"). Сорочка з відрізним станом складалась із двох зшитих частин: верхньої ("станок", "чохлик"), виконаною здебільшого з тонкого саморобного (XIX ст.) або купованого (з кінця XIX ст.) матеріалу та нижньої ("підтички") з грубого доморобного полотна, оскільки пришивалась поясним одягом, а також швидше зношувалася. Іноді краще полотно йшло лише на рукави або плечові вставки. Полотно на підтичку бралося у довжину, рідше - впоперек. Якщо вона робилася із поздовжніх шматків полотна, то складалася з трьох полотнищ, як і сорочка.
Сорочка, пошита з двох частин, розглядається як пізніше, вторинне явище. Це підтверджує і той факт, що наявність "підтички" характерна для повсякденного, буденного одягу і викликана практичними міркуваннями, в той час як святкова або обрядова сорочка обов'язково повинна була бути до-дільною. Разом з тим у цих двох типах сорочок (суцільний і відрізний) дослідники вбачають розвиток давніх форм. Висловлюється, наприклад, припущення, що походження суцільної сорочки пов'язане з формою архаїчного плаща "пончо", а зшита з двох частин генетично пов'язана з давніми незшитими верхньою та нижньою частинами натільного одягу. Останній варіант зберігався ще наприкінці XIX ст. в ряді районів Карпат та Закарпаття у вигляді короткої сорочки ("опліччя"), яку носять із білою спідницею з полотна ("підшивка", "подолок", "спідник"). Суцільна або зшита з двох частин сорочка місцевому населенню була невідома.
Одним із моментів, що визначали локальні особливості сорочки, було оформлення горловини. На Лівобережжі та Правобережжі України горловина сорочки рясно призбирувалася. Жіночі сорочки Лівобережжя не мали коміра, призбираний викот горловини обшивався тасьмою або вузькою смужкою полотна На кінцях обшивки робилися петлі, крізь які протягувалася стрічка для зав'язування. Горловина або щільно прилягала до шиї, або ж мала овальну, а іноді квадратну форму. Правобережну сорочку завжди шили з коміром, іноді зі стоячим, переважно з відкладним Центральні райони України акумулювали обидва ці варіанти Комір чоловічих сорочок також зав'язувався стрічкою або шнурком, що протягувався крізь петлі. Червоні стрічки у комірі носили парубки, переважно на свято. Таку стрічку дарувала дівчина своєму обранцю.
Форма та обробка горловини і коміра композиційно ув'язувалися з оформленням низу рукавів сорочки, які також рясно призбирувались і викінчувалися відповідно обшивкою або манжетом На Лівобережжі манжети ("чохли") були відсутніми, густо призбираний рукав викінчувався вузькою обшивкою. На Правобережжі рукав обов'язково закінчувався манжетами ("чохлисті сорочки"). В чоловічих святкових сорочках низ рукава не завжди призбирувався, лишаючись іноді широким. На Черкащині, Кіровоградщині горловина і манжет збирались у збори ("брижі") і
Loading...

 
 

Цікаве