WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Людина і костюм. Український традиційний одяг - Дипломна робота

Людина і костюм. Український традиційний одяг - Дипломна робота

якісно-розпізнавальною ознакою народного або національного духу, в інших - простий набір абстрактних ознак, смаків, форм, що пересувалися із Заходу на Схід та навпаки. Тільки деякі дослідники стверджували, що традиційний костюм - важливий продукт культури конкретного народу, що вивчення цього явища проливає світло на питання генези даного етносу, його історичного розвитку, наочно розкриває етнокультурні взаємозв'язки і взаємовпливи.
Наприклад, Д. К. Зеленін, класифікуючи кожне явище, розподіляючи його за певними ознаками (на основіконкретно-етнографічного матеріалу) на види, групи, типи та підтипи, намагається визначити ареал розповсюдження кожного з них, прив'язуючи його до конкретної місцевості, до тої чи іншої національної, етнічної або локальної групи населення, пов'язати з його історією, мовою, іншими явищами культури та побуту. Причому в одних випадках дослідник намагається простежити історію даного явища з моменту його походження, в інших - ці явища його вже цікавлять саме як джерело вивчення етнічної історії та етнокультурних зв'язків.
На основі порівняльно-етнографічного аналізу матеріалів одягу слов'ян в Його історичному розвитку, на відміну від інших дослідників, які ствер-джують, що український одяг підлягає значним змінам під впливом східних і західних сусідів, Д. К. Зеленін приходить до висновку, що не можна роз-глядати всяку спорідненість форм як просте запозичення. "При запозиченні та перехрещенні різних культурних елементів,- стверджує вчений,- жоден народ не засвоює механічно чужого, а завжди творчо видозмінює, пристосовує та переробляє це чуже".
Б. А. Куфтін, обґрунтовуючи важливість порівняльно-етнографічного вивчення традиційного вбрання як історичного джерела, підводить теоре-тичну базу під подібні дослідження. Аналізуючи костюм, Б. А. Куфтін робить спробу з'ясувати походження та складові елементи одягу даної ет-нографічної групи.
Узагальнюючи величезний .матеріал про одяг східнослов'янських народів, Г. С Маслова підкреслює, що ці дані разом із застосуванням даних лінгвістики, археології, історії, антропології дають можливість глибше опанувати складні питання етногенезу.
У наступні роки традиційна культура і вбрання як одне з яскравих її відображень та джерело матеріальних і духовних цінностей досліджувалося в широкому науковому і практичному аспектах. Воно було важливим історичним джерелом, що відбиває походження і різні етапи розвитку даного етносу.
Вбрання розглядалося:
1. Як явище культури, в якому зберігаються сліди взаємовідносин між різними етносами на конкретних історичних етапах.
2. Як одна з важливих ознак національної приналежності, етнічної самосвідомості.
3. Як художньо-культурне явище, що узагальнює народний практичний досвід із різних напрямів мистецтва і творчості даного народу.
4. Як нашарування традицій, що є надбанням національної культури, найкращі риси з яких удосконалюються та використовуються кожним наступним покомнням, тощо.
Коротко зупинимося на напрямах дослідження традиційного костюма як історичного джерела.
Кожний елемент традиційного одягу виконує конкретне призначення - це сплетена, зв'язана або зшита з того чи іншого матеріалу форма, утворена кроєм і зшиванням, а також різними способами пов'язування чи носіння. Одягнені у строгій послідовності в певний спосіб, всі елементи об'єднуються в конкретний комплекс або костюм, який у кожній місцевості і в певний історичний період має свої локальні особливості силуету, об'ємної форми, колористики, декоративно-орнаментального вирішення та спорядження. Костюм виконує утилітарні, оберегові, обрядові, естетичні та інші функції. Елементи і різні доповнення та атрибути одягу виготовлялися і об'єднувалися в комплекс відповідно до конкретних природнокліматичних, історичних, економічних умов, для певного антропологічного типу населення з його психологічними, естетичними та етичними уявленнями і нормами, соціальною та національною приналежністю та самосвідомістю. Все це відповідало рівню і стану культури даного етносу та суспільства. Саме науковий історико-порівняльний аналіз етнографічних ознак кожного з елементів аж до повного комплексу вбрання - його матеріалу, крою, колориту, орнаментики, спорядження, способу носіння та об'єднання в комплекс дає важливу інформацію щодо вивчення етнічної історії народу.
Кожна деталь традиційного одягу, як і його локальний комплекс, носить свою назву, що іноді співпадає, а іноді не співпадає з назвами таких самих за матеріалом, формою, кольором, оздобленням елементів якогось комплексу, який побутував в іншому етнографічному середовищі. Співставлення реалій з термінами, ареалів їх побутування- також важлива етнокультурна характеристика окремих регіонів у їх історичному розвитку.
Матеріалами для одягу українців, як і у багатьох інших народів, віддавна були шкури тварин (з хутром або без нього), вовна та рослинні волокна, з прядива яких відразу виробляли деталі одягу. Це був поясний одяг у вигляді шматка тканини, пояси, жіночі рушникоподібні деталі головного убору або тканини для нього. Для окремих елементів одягу (взуття, чоловічих головних уборів) широко користувалися рослинними стеблами, корою з дерев або деревиною. Місцеві матеріали, що використовувалися для українського традиційного вбрання, свідчать про Його давнє походження, вміле використання природної сировини, розвиток і удосконалення ремесел і промислів з виготовлення та обробки тканини, шкіри, хутра, а також пошиття різноманітних видів одягу.
Широкого вжитку завжди набували і привізні матеріали, які теж вважаються важливим джерелом при вивченні етнічної історії українців. Уже на ранніх етапах розвитку українського суспільства на матеріалах, що використовувалися для одягу, або деталях костюма можна простежити давні етнокультурні зв'язки. Розвиток важливих сухопутних і водних торговельних шляхів, що проходили з найдавніших часів по території України, торгівля з найближчими сусідніми народами, а також з розвиненими країнами Сходу і Заходу, Півдня і Півночі забезпечували постійний обмін товарами. Пряжа, фарби, тканини, прикраси, деталі одягу, що потрапляли в Україну з інших країн, наочно розкривають різнобічні етнокультурні контакти місцевого населення різних регіонів України в певні періоди, їх вплив на формування традиційного одягу українців.
Зберігаючи найдавніші риси і традиції, матеріали, з яких виготовляється український національний костюм, стають невичерпним джерелом для вивчення етнічної історії українців. Сировина, переплетення, ширина полотна для натільного одягу; орнаментально-колористичні рішення і техні-ка ткання вовни для незшитого поясного одягу, поясів, головних уборів, використання різноманітних місцевих і привізних матеріалів для нагрудного одягу; колір та обробка сукна для верхнього осінньо-весняного одягу, обробка і колір хутра для зимового одягу; способи плетіння взуття із рос-линних стебел; якість і обробка шкіри для взуття,
Loading...

 
 

Цікаве