WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Людина і костюм. Український традиційний одяг - Дипломна робота

Людина і костюм. Український традиційний одяг - Дипломна робота


ДИПЛОМНА РОБОТА
на тему:
Людина і костюм. Український традиційний одяг
ЗМІСТ
Вступ. Людина і костюм.
Розділ І.
1.1. З історії розвитку українського костюма.
1.2. Історичне та художнє значення спадщини українського костюма.
1.3. Функції одягу та їхня історична динаміка.
Розділ ІІ.
2.1. Класифікація традиційного одягу та його етнографічні ознаки.
2.2. Традиційний костюм, як джерело вивчення історії українців.
Розділ ІІІ.
3.1. Матеріали та його роль у формуванні одягу.
3.2. Натільний одяг.
3.3. Пояси.
3.4. Головні убори.
Розділ ІV.
4.1. Естетичні властивості матеріалів для одягу.
4.2. Матеріали та обладнання для вишивання.
Висновок.
Додатки.
Список використаної літератури.
ВСТУП. ЛЮДИНА І КОСТЮМ
Духовний і творчий потенціал народу завжди нерозривно пов'язаний із всебічним знанням своєї історії, її місця і ролі у світовій культурі. Ретроспектива традиційного побуту, творчого досвіду, духовної культури - всього комплексу проблем, що розкривають етнічну самобутність,- не тільки нагадує нам історію, наше минуле, але й звернена, спрямована до сучасного та майбутнього. Національні риси характеру: психологія, погляди, уявлення та уподобання, практичні навички, рівень майстерності та естетичної вимогливості, зафіксовані у традиційній культурі, збагачені сучасними досягненнями,- дають усвідомлення потреб і запитів свого народу, сприяють збереженню етнічної самобутності, неповторності у світовій культурі. Саме тому особливої актуальності в наш час набувають дослідження етногенезу, історичного розвитку, різних напрямків життєдіяльності та світогляду народу.
Однією із невід'ємних ознак етносу в цілому і кожної особистості зокрема є костюм. Порівняно з іншими видами мистецтва і творчої діяльності людини - архітектурою, живописом, літературою безпосередньо пов'язаний з людиною костюм значно швидше і активніше реагує на події в країні, зовнішні впливи, зміни в естетичних поглядах та духовному житті народу. Історія костюма розкриває соціальну структуру суспільства кожного періоду, взаємодію людини і суспільства. Традиційний костюм, його походження та еволюція, формування локальних і національних ознак, практичний досвід підкреслюють специфіку конкретного етносу і є важливим історичним джерелом, яке відображає матеріальну, духовну і художню сфери культури народу. Він допомагає виявити початкові, етногенетичні витоки, розкриває різночасові нашарування в культурі, етнокультурні взаємодії, взаємопроникнення в процесі історичного розвитку. Костюм як важлива етнодиференціююча позначка з притаманними йому специфічними способами відбиває національний характер, саму психологію народу. Якщо історичний костюм об'ємно відтворює, віддзеркалює стан культури кожного етносу в минулому, то і сучасний одяг є продовженням цієї історії, розкриває своєю художньою різноманітністю особливості етики і культури народу сьогодні.
Виникнення первинних форм одягу, так само як і інших видів творчості людини як життєвої необхідності, відбувалось, швидше за все, однаково у всіх народів, і немає підстав віддавати пріоритет, припускаючи його появу, походження від певного народу чи країни. Думка про необхідність як діючу силу еволюції людини висловлювалася ще античними авторами (Епікуром, Лукрецієм, Діодором Сицілійським). Роздуми про первісну пору історії людського суспільства завершувалися висновком, що "нужда була вчителем людини, вона навчила її користуватися своїм розумом, мовою, руками". Але ж час започаткування, появи первісних форм вбрання був різним і залежав від давності існування народу та від часу релігійних обрядів, які були відомими та розповсюдженими раніше у східних країнах. Говорячи про запозичення одним народом у іншого мистецтва, костюма, звичаїв, обрядів, ми робимо таку ж помилку, як і при розгляданні ідентичних, однотипних явищ, деталей, на підставі чого робиться загальний висновок. Наприклад, культура у греків розвинулася значно пізніше, ніж у країнах Сходу та Єгипті, але ж вона визначалась досконалою простотою і самобутністю, що відповідало саме даному народу.
Жоден народ не існує ізольовано і привнесені елементи в культурі не приймає механічно, а пристосовує до своїх потреб.
Різниця, несхожість у костюмах, як і в інших видах творчої діяльності людини, у різних народів формувалася в першу чергу кліматичними умовами та залежала від природних особливостей країни, в якій існував народ. Клімат, природні та ландшафтні умови, властивості продуктів та їжа не тільки впливали на зовнішній вигляд, будову тіла, колір шкіри, волосся та очей, але й формували образ мислення, що в свою чергу визначало культуру народів, їх звичаї, характер, психологію. Обличчя людини, її вбрання і загалом зовнішність, так само як і мова, правила поведінки, манери і звички,- відбивали не тільки людську індивідуальність, але й передавали характер нації, до якої вона належить.
На своєрідність характеру, спосіб мислення, поведінку, творчі можливості людини, окрім клімату, природи, місцезнаходження даного народу та країни, впливали такі зовнішні обставини, як державні інституції, форми правління, виховання. Вищих культурних цінностей досягав той народ і той етап у його розвитку, коли сприятливі для життя людини природні умови гармонійно поєднувалися з демократичним державним правлінням, в основу якого закладені потреби людини, звернення до культурних, духовних і художніх цінностей. Це і злет культур цивілізацій Давнього Світу (Сходу, Єгипту, Греції), культура Візантії, а також східних слов'ян періоду Київської Русі, і вищі прояви художніх стилів у різні історичні періоди в країнах Західної Європи (Ренесанс, Бароко, Класицизм тощо).
Із часу появи перших прототипів одягу і впродовж історичного розвитку кожного народу костюм стає не тільки захистом людини від кліматичних негараздів, а й постійним прагненням самоствердження, віднаходження свого місця в суспільстві. Природні умови впливають на культуру через спілкування між людьми в суспільстві: костюм стає знаком, символом, який передає, по-перше, реальне місце людини в соціальному житті, по-друге - її внутрішній, психологічний, духовний світ; свідоме та підсвідоме, реальне та фантастичне розуміння дійсності, свого існування в оточуючому світі, земного та потойбічного життя, асоціативні зв'язки між дійсністю і уявою. Костюм стає посередником між людиною і суспільством, знаком, символом, який висловлює складні явища соціального життя, відрізняє один народ від іншого. В кожну історичну епоху народ виробляв систему знаків, символів, які з часом еволюціонували під впливом розвитку суспільства, культурних контактів, удосконалення техніки створення костюма. Від покоління до покоління передається вироблена даним народом семіотика. Одяг вказує на станову належність, вік, майновий стан людини.
Як було сказано вище, первинні форми костюма відзначалися простотою та функціональністю. Одним із
Loading...

 
 

Цікаве