WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Біоетика: принцип справедливості - Реферат

Біоетика: принцип справедливості - Реферат

збільшення державного апарату, який повинен захистити громадян від фізичного насильства, крадіжок, обману і т.п. Займаючись розподілом засобів, отриманих через оподаткування для обездолених, бюрократія більшу їх частину використовує для власного функціонування.
Звідси і радикально ліберальний погляд на медицину. Будь-яке
гарантоване державою право на охорону здоров'я з цієї точки зору буде
несправедливим, бо воно передбачає примусовий перерозподіл чесно заробленої власності через систему оподаткування. Крім того, від запровадження державних програмвсезагальної охорони здоров'я більшим чином виграє державна бюрократія. Високі ціни на медичне обслуговування зумовлені саме необхідністю "годувати" велику кількість чиновників. Якщо зменшити державний апарат, то ціни на медичні послуги різко впадуть, що значно збільшить їхню доступність. Як зазначає П.Тищенко: "Справедливість для лібералів носить чисто процедурний характер. За своєю суттю вона зводиться до правил чесної "гри" і конкуренції в межах соціальної взаємодії" (18; с.63).
Якщо поглянути на це з точки зору релігії, то світ, в якому ми живемо, не є нашою власністю. Він не є власністю всемогутнього Бога, котрий тільки на певний час дає нам право чимось користуватися. Крім того, суспільство складається не тільки з активно працюючих людей, воно включає в себе і дітей, і пенсіонерів, і інвалідів - тобто ту категорію людей, яку необхідно захистити. Тому суспільство має повне право на відчуження певної частини чесно зароблених громадянином засобів на загальне користування, щоби забезпечити власне існування.
Чи повинна держава допомагати соціальним невдахам? Як мінімізувати державу, ослабити залежність від бюрократичного апарату? Це питання, які перед собою кладуть представники комунітариської теорії справедливості. Вирішення проблеми справедливості вони переносять на рівень конкретних громад, тобто на об'єднання людей, котрі мають спільну історію, традиції, заняття, родинні зв'язки, і які живуть у певному фіксованому регіонові. "Справедливі ті принципи, які відповідають традиціям і цінностям даної громади і визнаються в якості таких її членами." (18; с.64). Ці принципи самостійно встановлюють члени громади і в ніякому разі не можуть бути нав'язані їм зверху державною бюрократією.
Так вирішення деяких біоетичних проблем комунітаристи пропонують перенести із центру в регіони, а саме на рівень конкретних локальних співтовариств. Кожна громада сама повинна встановити - які методи вирішення біоетичних проблем є справедливими, а які - ні.
Проте, як вірно зазначає П.Д.Тищенко, комунітариська теорія справедливості містить суттєвий недолік - неоднозначність звичаїв і традицій. Інтенсивна міграція населення спостерігається майже в усіх країнах, розмиває межі спільноти, перемішує людей, які відносяться до різних етнічних, соціальних, релігійних і інших груп. Тому виникає необхідність в критичній переоцінці звичаїв і традицій. Крім того, норми традицій і звичаїв, які функціонували в доіндустріальних співтовариствах, не можуть автоматично вписатися в економіці і політичні процеси індустріального чи постіндустріального суспільства (18; с.66).
Сьогодні у всесвітньо-історичному масштабі ми можемо спостерігати значну асиметрію у взаємозв'язках між так званим "Заходом" та країнами незахідними, "третього світу". Тому в своїй більшості і представники радикально ліберальної теорії справедливості і комунітаристи, як відзначає К.О.Апель, виходять із "європоцентриських самоочевидностей, які з позиції неєвропейських чи незахідних культур можуть сприйматися як ідіосинкразія" (24; с.362). Їхні погляди на справедливість, хоч багато в чому різняться один від одного, проте збігаються на запереченні кантівського універсалізму. Так американський філософ Річард Рорті твердить: "Ми повинні позбутися поняття універсаліських моральних зобов'язань" (20; с.144). Він бажав би визнавати лиш американську конституційну традицію як "контингентне підґрунтя консенсусу", в контексті якої тільки і мала б сенс дискусія про справедливість (24; с.357).
На думку Р.Рорті, такою "контингентною основою для згоди", що міститься в американській формі життя та її інституціях є феномен лояльності. "Кожний з нас може очікувати, що сім'я сховає його у випадку переслідування поліції. Більшість допоможе, навіть, якщо буде знати, що родич здійснив огидний злочин. При цьому деякі навіть погодяться неправдиво свідчити, щоби забезпечити йому алібі. Але, якщо невинна людина буде звинувачена в разі нашого неправдивого свідчення, то, я думаю, більшість опиниться у стані морального конфлікту між лояльністю і справедливістю. Але цей конфлікт буде переживатися тільки настільки, наскільки ми ототожнюємо себе з цією невинно постраждалою людиною. Якщо вона буде нашим сусідом, то переживання буде скоріше всього інтенсивнішим. Якщо нею буде хтось чужий, особливо, якщо він належить до іншої раси, класу чи нації, воно мабуть буде дуже послабленим. Вона повинна бути в деякому сенсі "однією із нас", щоб неправдиве свідчення викликало у нас питання - чи правильно ми поступаємо неправдиво свідчивши. (8; с.69) або (25; р.9).
Згідно Рорті, справедливість є почуттям лояльності, розширеної за свої природні межі. Родичі природно лояльні один до одного. Проте, коли збільшується коло людей, котрих ми визнаємо в якості "одного із нас" і , відповідно, на кого ми переносимо лояльність, тим слабкішим стає це почуття. Лояльність до людства слабкіша і абстрактніша за лояльність до співгромадян. У свою чергу лояльність до співгромадян слабкіша ніж до своєї етнічної чи релігійної групи, а до останніх - слабкіша ніж до сім'ї чи друзів. Досить очевидною ця ієрархія лояльностей стає у кризовій ситуації. біда звужує почуття лояльності, а благополуччя його розширює.
Градація почуття лояльності досить очевидною є у медицини. Велике значення може зіграти у клінічній трансплантології - кого назначити першим у списку реципієнтів. Досить сильно слабне почуття лояльності або взагалі опускається до нуля при наданні допомоги хворим на СНІД. Так в Україні, на початку епідемії багато лікарів взагалі відмовлялися надавати будь-яку допомогу ВІЧ-інфікованим, ізолювали їх інфекційних стаціонарах і старалися перекласти цю допомогу на "спеціалізовані заклади", які тоді ще функціонували. У деяких дослідженнях було виявлено, що медпрацівники загалом гірше відносяться до хворих СНІД гомосексуалістів і наркоманів, посередньо - до заражених при гетеросексуальних контактах і краще - до заражених при переливанні крові (26;с. 203).
Сучасна біоетика намагається віднайти справедливий принцип баланс
рівності і нерівності. узгодження особистих і суспільних інтересів, окремих і загальних цілей
Loading...

 
 

Цікаве