WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Біоетика: принцип справедливості - Реферат

Біоетика: принцип справедливості - Реферат

лікування. По-перше, лікар повинен відмовитися від своєї політичної, національної, релігійної і інших приналежностей (Самарянин допоміг хворому іудею, який зневажав його, бо побачив к ньому не чужака, не ворога. а передусім людину). По-друге, лікар завжди повинен при будь-яких умовахнадати медичну допомогу (Самарянин не тільки пожалів хворого. а відразу надав йому практичну допомогу: перев'язав йому рани). По-третє, лікар у відношенні до свого пацієнта повинен бути самовідданим, здатним відмовитися від вигоди і спокою заради хворого (Самарянин позбавив себе певної зручності: пішов пішки, оскільки усадив на свого осла хворого). По-четверте, лікар повинен боротися до самого кінця за життя людини (Самарянин не обмежився одномоментною допомогою, а піклувався до його повного виздоровлення). Ці особливості "в професійній медичній етиці перетворилися на моральну основу лікування - на принцип справедливості. Він об'єднує такі моральні основи, як самовідданість, незалежність, співчуття, милосердя, а тому максимально відповідає і сприяє реалізації початковій і кінцевій меті лікування - зціленню людини" (5; с. 304).
Егалітарна концепція справедливості. Найяскравішим представником цієї концепції є відомий дослідник проблеми справедливості Джон Роулс, котрий вважає, що справедливість - це перша доброчинність соціального інституту ( ; с. 427). Справедливість постає у його теорії у формі 3-х принципів:
1) Принцип найбільш рівної свободи: кожна особа має рівне з іншими право користуватися максимальною кількістю свобод, співставлених за об'ємом з аналогічною системою свобод для всіх.
2) Принцип рівності чесних можливостей: люди з однаковими здібностями і навичками повинні мати однакові можливості для реалізації себе в усіх сферах життя. Якщо в процесі реалізації перших двох принципів виникає нерівність між людьми, то вона визнається справедливою.
3) Принцип диференціації: соціальні інститути повинні максимально підвищити доступність благ для громадян, які опинилися в найгірших умовах.
Перераховані принципи, на думку Роулса, є нерівноцінними. Кожний
попередній принцип є умовою для реалізації наступного. Перші два принципи справедливості покликані забезпечити рівність свободи, прав і можливостей громадян. Третій допускає нерівність настільки, наскільки він є результатом реалізації перших двох, але нівелює його негативні наслідки, вводячи вимогу захисту інтересів людей, які опинилися в найважчих умовах.
Згідно Роулсу, принцип справедливості передусім повинен стосуватися базисних структур, адже від того, як вони працюють залежить справедливість розподілення благ і відповідальності людей і усіх інших сферах життя.
Виділені Роулсом принципи є результатом вільного колективного раціонального вибору, який постає у формі суспільного договору. Щоби принципи справедливості стали загальноприйнятими, Дж. Роулс висуває поняття "первинного стану", стану, в якому всі учасники постають рівноправними партнерами договору (незважаючи на їхній фактичний соціальний статус), в якому вони прийдуть до утвердження основоположної цінності рівності усіх свобод, визнання справедливості як результату чесної
конкуренції і до диференціації інтересів знедолених людей.
Крім ліберальної егалітариської концепції Роулса існують і більш радикальні підходи. Так, П.Д.Тищенко вважає, що в певному значенні комуністична ідеологія в Радянському Союзі носила сильно виразні егалітарні риси, адже ідеалом пропагувався принцип справедливості: з кожного по здібностях, кожному по потребі. Проте в реалізації цього принципу виникала основна проблема - хто встановлює легітимність і здібностей, і потреб (чи громадянин, чи держава, чи своєрідний соціальний контракт між громадянином і державою). і в залежності від того, як вирішувалася ця проблема в комуністичній ідеології, можна розрізнити анархіські, тоталітариські і соціал-демократичні мотиви (18; с.61).
Утилітаризм. Якщо егалітарні теорії справедливості на перше місце висувають раціональні принципи, то утилітаризм обґрунтовує емпіричні наслідки їхнього застосування. На думку представників утилітариської концепції, морально обґрунтованими є такі принципи, які приводять до максималізації блага і мінімалізації страждання. Тому, наприклад, нема справедливої чи несправедливої рівності чи нерівності як таких. Якщо певний вид рівності чи нерівності збільшує загальне благо, то воно справедливе, а якщо ні - несправедливе. Сама по собі теоретична формула справедливості не грає великої ролі. Оцінювати її ефективність ми можемо тільки на основі емпіричної оцінки її результатів, не дивлячись на якісь цінності чи ідеали. А це досить суттєво для українського суспільства, адже ми декілька століть перебували під впливом тих чи інших надцінних ідей. Любі ідеали, як вірно зазначає П.Д.Тищенко, тільки виграють, якщо ті, хто прагнуть реалізувати їх, "по-утилітариськи" задумаються - до яких реальних результатів приведуть його дії (18;с. 38).
Проте, вирішуючи біоетичні проблеми з утилітаристичної позиції, ми зіштовхуємося з суттєвими проблемами: по-перше, досить важко захищати права меншості супроти більшості, оскільки інтереси більшості з необхідністю максимізують загальне благо; по-друге, не відповідають меж
миттєвою і довготривалою користю певної політики чи дій окремої людини.
Своєрідне вирішенням першої проблеми дає радикально ліберальна теорія справедливості. Її центральною ідеєю є ідея, висвітлена ще Дж.Локком: всі люди від народження - вільні. Насилля і примус можливі тільки у випадку заподіяння фізичної шкоди, крадіжки чи для покарання винного, якщо він переступив закон.
Теоретик радикального ліберального напрямку Роберт Нозік вважає, що основою свободи є приватна власність, яка реалізується при наявності 2-х умов: справедливого початкового придбання власності і її справедливого "переміщення". Перша умова витікає з локківського твердження, що справедливість - це приватна річ, в яку власник вклав свою працю або зміцнив її за рахунок праці, тобто пристосував до людських потреб. Приватизація речі, яка немає власника, за Нозіком, справедлива, якщо вона не зазіхає на права інших громадян. Якщо ж вона зазіхнула, то справедливість має бути відновлена внаслідок адекватної компенсації потерпілим.
Справедливими формами "переміщення" власності є продаж, обмін, дар і спадкування. Нозік вважає, що будь-який перерозподіл власності справедливий тільки при умові, якщо джерело розподілу власності є справедливим.
Все, що зароблене чесною працею і чесним шляхом переміщення, не може бути відчуженим. Тому Нозік зазначає, що оподаткування чесно зароблених доходів громадян на користь соціальних невдах є різновидом крадіжок. Він виступає проти
Loading...

 
 

Цікаве