WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Медична етика: принцип “чини добро”, принцип поваги автономії пацієнта - Реферат

Медична етика: принцип “чини добро”, принцип поваги автономії пацієнта - Реферат


Реферат на тему:
Медична етика: принцип "чини добро", принцип поваги автономії пацієнта
Принцип "чини добро".
Всім відоме положення деонтологічної етики Канта, яке витікає з його категоричного імперативу - якщо хочеш, щоби чинення добра іншими стало всезагальною нормою, і щоб інші робили тобі добро, чини і сам добро іншим. Моральний закон вимагає від нас не тільки не чинити зло, шкоду, а й спрямовувати свої сили на утвердження добра.
У біоетиці можна помітити іноді певне ототожнення принципів "не нашкодь" і "чини добро". Так В.Франкін вважає, що принцип "чини добро" включає в себе 4 елементи:
1) не слід чинити шкоду;
2) слід перешкоджати злу і шкоді;
3) слід усувати зло;
4) слід чинити добро і сприяти йому.
Ці елементи постають у певній послідовності, перший передує другому, другий - третьому і т.д. Перші три елементи характеризують саме принцип "не нашкодь".
До принципу "не нашкодь" можна віднести й вчення Толстого про не протистояння злу силою. Перше: перестань сам робити пряме насильство, а також готуватися до нього. Друге: не брати участі в якому б там не було насильстві. Третє: не схвалювати ніяке насильство ( ;с. 93). Тільки тоді, коли ці вимоги будуть виконані, можна перейти до утвердження добра.
Виходить, що принцип "чини добро" включає в себе принцип "не нашкодь", дещо розширює його. Тому правомірним може видатися їхнє ототожнення. Проте між ними є істотні відмінності, які і виправдовують їхній окремий розгляд.
Принцип "не нашкодь" відноситься не тільки до медицини. Він є необхідною умовою всіх моральних відносин між людьми. Присутність у ньому частки "не" свідчить про те, що він передусім є обмеженням, забороною. А у формі заборони. як ми знаємо, завжди виступають сильні моральні норми (згадаймо всім відомий Декалог).
Принцип "чини добро" - це вже не заборона, а така норма, яка вимагає
деяких позитивних дій. Більшість дослідників перекладають принцип Beneficence як "чинити добро" чи благодіяння (5), ( ), ( ). Правда, в латинській, німецькій, англійській мовах "благо" і "добро" позначаються єдиним терміном: від того, як ми розумітимемо саме поняття "благо", великою мірою залежить, який смисл ми будемо вкладати і в наші уявлення
про добро. Проте в українській мові значне місце посідає інше, духовно осмислене розуміння блага - як позитивного змісту буття взагалі, пов'язаного з розвитком його різнобічних потенцій, звільненням його продуктивних засад, реалізацією його призначення. Благо з такого погляду є, як вірно зазначає В.Малахов, світоглядною характеристикою, що визначає певну цілісну якість ставлення людини до дійсності ( ;с.89). Ідея блага постає як світоглядна передумова моральності загалом.
Проте передумова - це ще не сама моральність. Для того, щоб ідея блага набула морального значення, вона має бути осмисленою як чинник волевизначення людської особистості. Осмислена таким чином, ідея блага трансформується в ідею добра.
Тому в біоетиці доцільніше використовувати словосполучення "чини добро", яке вказує на джерело наших зобов'язань і можливість власного вибору. Принцип "чини добро" вимагає не тільки творити добро, а й активно сприяти добру, доброті і милосердю.
Цей принцип включає в себе і такі позитивні дії як благодійність, милосердя, філантропія. На жаль, і в минулому і теперішньому досить відчутною є традиція, яка під сумнів ставить ці поняття, проголошуючи, що такі дії є надуманими, необов'язковими і навіть лицемірними. Ця традиція виходить з того, що такі позитивні дії несуть в собі такі почуття і емоції як співчуття, жалість, які підкреслюють немічність людини. Довгий час вважали, що благодійність по відношенню до конкретної людини тільки відволікає від вирішення більш глобальних завдань - створення таких соціальних умов, коли всі будуть сильними і нікого не прийдеться жаліти. Проте, як довели психоаналітики, культологи, слабкість, біль, страждання - це не тимчасові, властиві певній історичній епосі стани, а вічні супутники людини в цілому світі.
Принцип "чини добро" вимагає не стільки уникнення шкоди, скільки активних дій щодо її уникнення. необхідно мати на увазі, що мова йде не про шкоду, яку свідомо чи несвідомо заподіяв лікар, а про будь-яку шкоду, якій лікар може запобігти чи виправити, чи це буде біль, страждання, інвалідність, чи навіть смерть пацієнта (1; с.10).
Якщо принцип "не нашкодь" є нормою обов'язковою до виконання, то цього не можна сказати про принцип "чини добро". Існує певна складність у його визначенні : Що це обов'язок, моральний ідеал чи чеснота?
Оскільки, як зазначають Бігамп і Чілдрес, у моральному житті чинення добра вимагає надзвичайної великодушності, то деякі моральні філософи доводять, що цей принцип - це не обов'язок, а чеснота. Вони тлумачать дії творення добра як споріднені з актами милосердя і сумління ( ;с.137). Але, якщо вважати принцип "чини добро" чеснотою, тоді її крайньою формою буде обов'язковим альтруїзм і самопожертва. І в такій складній біоетичній ситуації як трансплантація органів обов'язковою стане пожертва свого органу будь-якій, навіть незнайомій людині. Зрозуміло, що вимагати від людини такої самопожертви, було б досить нерозумно і навіть аморально. У цьому випадку правильним є висновок, зроблений Б.Юдіним: "іноді принцип "чини добро" можна розуміти як моральний ідеал, а не моральний обов'язок - хоч додержання його і заслуговує одобрення, однак разом з тим не можна вважати аморальним і осуджувати того, хто відмовляється робити добро іншому" ( ; с.10).
Виникає питання : "Тоді в яких випадках обов'язковим є чинення добра?" Шукаючи відповідь на це питання Бігамп і Чілдрес пробують розв'язати наступну дилему: чи можемо ми з одного боку, вимагати від поганого плавця, щоб він кинувся спасти людину, яка тоне в п'ятдесяти метрах від берега? А з іншого боку, якщо цьому поганому плавцю треба проплисти тільки 2-3 м, щоб кинути потопельнику рятівний круг; чи можна вважати, що він морально незобов'язаний робити це? Аналізуючи цей приклад, американські дослідники пропонують таку схему: дехто Х зобов'язаний чинити добро іншій людині, Y, тільки в тому випадку, якщо виконуються усі наступні умови, про які знає Х:
1) перед Y лежить велика небезпека;
2) для усунення цієї небезпеки необхідні дії Х;
3) є значна ймовірність того, що дії Х відвернуть цю небезпеку;
4) дії Х не тягнуть за собою суттєвого ризику, затрат чи втрат для нього;
5) очікуване добро для Y переважує ймовірний ризик, затрати чи втрати для Х.
З цієї схеми випливає, що наш поганий плавець буде зобов'язаний
здійснити певні дії і, щоб спасти потопельника, у другому випадку, і не буде зобов'язаний робити це у першому випадку на основі 4) і 5) умов (4;с. ).
Крім того, необхідно відмітити, що в різних етичних теоріях обов'язок чинити добро трактується по-різному. Так, прихильники евдемоністичної концепції його критерій вбачають у щасті. Щасливе життя передбачає розумнесамообмеження, свободу волі, духовне самовдосконалення, культивування таких вищих задатків людського духовного і душевного світу, як безкорислива дружба і допомога. Добро постає як максимальне щастя для щонайбільшої кількості людей. Звідси: я зобов'язаний чинити добро іншим, якщо воно принесе щастя максимальній кількості людей. Д.Юм обґрунтовував необхідність робити добро іншим природою
Loading...

 
 

Цікаве