WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Генеза естетичної думки у західноєвропейській культурі - Реферат

Генеза естетичної думки у західноєвропейській культурі - Реферат

у свою чергу, є лише копіями ідей. Виходить, зображення художника є не що інше, як копії з копій, імітації імітацій, тіні тіней тощо. Як повторний відбиток, як відбиток відбитого, мистецтво, за Платоном, позбавлене пізнавальної цінності. Більше того, воно брехливе і перешкоджає пізнанню істинно існуючого світу. У аналогічному плані Платон розглядає і творчий процес. Він різко протиставляє художнє натхнення пізнавальному акту. Натхнення художника ірраціональне, протирозумне. Характеризуючи творчий процес, Платон користується такими словами, як "натхнення" і "божественна сила". Поет творить "не від мистецтва і знання, а від божественного визначення й одержимості".
Платон, таким чином, розвиває містичну теорію поетичної творчості. Відповідно до цієї теорії, художник творить у стані натхнення і одержимості. Платон не обмежується загальним розбором категорій прекрасного, природи мистецтва і сутності художньої творчості. Його цікавить і соціальний бік естетичного. У діалозі "Держава" Платон вважає, що мистецтву взагалі немає місця в ідеальній державі. Проте він допускає витвір і виконання гімнів богами, оскільки вони збуджують мужні і громадянські почуття.
Одним із найвизначніших критиків платонізму був Арістотель (384-322 до н. е.). Він детально проаналізував платоні-вську теорію ідей і дійшов висновку про її неспроможність. Питання естетики обговорюються Арістотелем у таких творах, як "Риторика", "Політика" і особливо в "Мистецтві поезії". Цей твір, названий коротко "Поетикою", дійшов до нас у неповному і недостатньо обробленому вигляді. "Поетика" Арістотеля є узагальненням художньої практики свого часу і, так би мовити, склепінням правил для творчості, тобто носить певною мірою нормативний характер. На противагу Платонові, що переважно схиляється до умоглядного, абстрактного трактуванняестетичних категорій, Арістотель, навпаки, виходить завжди з практики мистецтва. Арістотель, як і його попередники, у центр своїх естетичних міркувань ставив проблему прекрасного. Основними видами прекрасного, за Арістотелем, є: злагодженість, домірність і певність. Арістотель бачить завдання мистецтва в імітації (з грец. - мимесис). У "Поетиці" філософ говорить про три різновиди імітації: у засобі, предметі і способі. Всі види мистецтва, відповідно до Арістотеля, різняться засобами імітації: звук - засіб для музики і співу; фарби і форми - для живопису і скульптури; ритмічні прямування - для танків; слова і метри - для поезії.
Названі види мистецтва Арістотель поділяє ще на мистецтва прямування (поезія, музика, танок) і мистецтва спочинку (живопис і скульптура). Особливо докладно філософ зупиняється на розподілі словесного мистецтва на роди і види, в основу якого кладеться особливість об'єктів і форма імітації. Він описує своєрідність епосу, лірики і драми. Драма поділяється на комедію і трагедію. Трагедія, за Арістотелем, впливає таким чином, що збуджує співчуття і страх, вона очищає ці пристрасті (з грец. - катарсис - очищення). Арістотель називає катарсис ціллю трагедії. Відповідно до орфічно-піфагорійських уявлень, катарсис відбувався за допомогою музики. Арістотель розділяв цю точку зору, класифікувавши тональності на етичні, практичні і нади-хаючі. Останнім він і приписував спроможність викликати розрядку почуттів і очищення душі.
Значний інтерес мають міркування Арістотеля з приводу творчого процесу. У Арістотеля він втрачає таємничий, містичний характер. Процес створення художніх творів, а також їхнє сприйняття є, за Арістотелем, інтелектуальними актами, філософ підкреслює зв'язок творчого процесу з пізнавальною діяльністю людини. Що стосується естетичного споглядання, то воно, на думку Арістотеля, базується на радощах упізнавання. Отже, з його точки зору, творчий процес є збагненним і таким, що піддається контролю. Велике місце в працях Арістотеля займає проблема виховної ролі мистецтва, вказівка на зв'язок мистецтва з моральністю людей. У творчості Арістотеля давньогрецька естетична думка досягла свого найвищого розвитку.
У післякласичний (елліністичний) період Космос як основний об'єкт античної думки трактується вже у світлі суб'єктивних людських переживань. Міра, ритм, гармонія та інші категорії естетики з відокремлених і абстрактно загальних схем космічного буття все більше перетворюються на засоби самовивчення і внутрішнього влаштування людини. Цим займалися різноманітні філософські школи пізньої античності - стоїки, епікурейці, скептики та ін.
Література
Алешина Л.О. О вежливости, о такте, о деликатности. - М., 1986.
Аронов В.Р. Дизайн и искусство. Сер. "Эстетика". - М., 1984. - № 2.
Асмус В.Ф. Вопросы теории и истории эстетики. - М., 1968.
Асмус В.Ф. Немецкая эстетика XVIII в. - М., 1962.
Байбурин А.К., Торопков А.Л. У истоков этикета: Этнографические очерки. - Л., 1990.
Бахтин М.М. Вопросы литературы и эстетики. Исследования разных лет. -М., 1975.
Бахтин М.М. К философии поступка // Философия и социология: наука и
техника. - М., 1986.
Бахтин М.М. Человек в мире слова. - М., 1995.
Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества. - М., 1986.
Бицилли П.М. Место Ренессанса в истории культуры. - СПб., 1996.
Безруких М.М. Я и другие. Я или правила поведения для всех. - М., 1991.
Белый А. Символизм как миропонимание. - М., 1994.
Борев Ю.Б. Критика современных буржуазных эстетических концепций.- М., 1977.
Борев Ю.Б. Эстетика: В 2-х т. - Смоленск, 1997.
Брунов Н.И. Барокко в России. - М., 1926.
Быстрицкий Е.К. и др. Бытие человека в культуре (опыт онтологического
подхода). - К., 1992.
Бычков В.В. Малая история византийской эстетики. - К., 1991. Ванслов В. В. Эстетика романтизма. - М., 1966.
Введенская Л.А., Павлова Л.Г. Деловая риторика: Учебное пособие для вузов. - Ростов-на-Дону, 2000.
Вейдле В.В. Умирание искусства. Размышления о судьбах литературы и
художественного творчества. - СПб., 1996.
Вермео А., Вермео О. Мэтры мирового сюрреализма. - СПб., 1996.
Виппер Б.Р. Статьи об искусстве. - М., 1970.
Loading...

 
 

Цікаве