WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Генеза естетичної думки у західноєвропейській культурі - Реферат

Генеза естетичної думки у західноєвропейській культурі - Реферат

одержала назву структуралізму. Ця теорія розглядає мистецтво як особливу мову або систему знаків, а окремий художній твір - як знак або послідовність знаків цієї системи. Найбільш ранні концепції структуралізму склалися в Росії на рубежі 1900-1920-х років у працях Московського лінгвістичного гуртка (Р.О. Якобсон (1896-1982), Г.Г. Шпет (1879-1937) та ін.) і Товариства поетичної мови (ОПОЯЗ). Один із варіантів структуралізму, сформульований Шпетом, - принцип послідовного опису художнього твору за рівнями, включаючи і рівень значень, урахування ролі соціального середовища і культурно-історичного фону у формуванні значень творів мистецтва. У 1920-х роках проблеми формалістичного вивчення творів мистецтва зазнають критики в працях Л.С. Виготського (1896-1934) і М.М. Бахтіна (1895-1975), які справили значний вплив на пізніші концепції структуралізму. Вони розроблялися головним чином у працях Празького лінгвістичного гуртка, у якому головну роль відігравали вихідці з Росії - Р.О. Якобсон, М.С. Трубецькой (1890-1938) та ін. Вони створили концепцію структуралізму, яка одержала міжнародне визнання й дотепер має вплив на світову естетичну думку. У центрі цієї концепції вчення про естетичну функцію і естетичну норму. Подальшу розробку це вчення одержало в працях Московсько-Тартуської семіотичної школи, що її очолював Ю.М. Лотман. Мистецтво розглядається нею як знакова система, а твір мистецтва - як художній текст, побудований за законами цієї системи. Естетичні дослідження Московсько-Тартуська школа здійснює в тісному зв'язку з культурологічними, що виразилося, зокрема, у вивченні генези символів у мистецтві. У складі структуралізму виділяється також французький напрямок, що сформувався під впливом К. Леві-Стросса (1908 р.н.), який, у свою чергу, сприйняв ідеї Г.Г. Шпета і М.М. Бахтіна.
Суцільне тлумачення змістовно-значеннєвих і формальних особливостей твору в їхній взаємозумовленості дає М.М. Бахтін. Він увів у художньо-естетичний аналіз ідею "діалогічної свідомості". Основне коло своїх студій сам Бахтін визначав як філософську антропологію, розглядаючи з цих позицій архітектоніку естетичного об'єкта. Естетична форма, за Бахтіним, - це не форма матеріалу твору мистецтва, як трактували її формалісти (що призводило до ототожнення форми з зовнішньою композицією твору), а форма змісту твору мистецтва, наявності в ньому ціннісно-визначеної значеннєвої позиції стосовно його дійово-змістовного ряду, особливий ракурс бачення світу. У межах художнього твору та або інша естетично значима, особистісно оформлена ціннісно-значеннєва позиція не поодинока, їй протистоять інші ціннісні позиції, з якими вона вступає в комунікативні - діалогічні відношення. При цьому фіксована ціннісна позиція властива не тільки автору твору як реальному індивіду, але і його образу в творі (ліричне "я", оповідач і т.ін.), і кожному герою-персонажу твору. Різноманітні ідеологічні відношення між усіма цими позиціями ("голосами") створюють переливну "багатоголосу" значеннєву тканину твору, що одержала назву "поліфонізму". Просторово-часові межі діалогу "голосів" у подвійному ряді художнього твору, що надають йому значеннєву певність, Бахтін визначає поняттям "хронотоп".
Діалектику художньої форми і її естетичних категорій розробляв О.Ф. Лосєв, який багато займався також проблемами символу і міфу.
Проблеми історії естетики як самостійної дисципліни і стосовно різних форм художньої творчості розроблені О.Ф. Лосєвим (1893-1988), С.С. Аверинцевим (1937 р.н.), Д.С. Лихачовим (1906-2001), В.Ф. Асмусом (1894-1975), А.В. Гулигою (1921 р.н.).
Поряд із теоретико-філософськими естетичними системами в культурі XX ст. сформувалися і естетичні вчення, пов'язані з творчою художньою практикою. Насамперед тут варто назвати роботи В.В. Кандинського (1866-1944) і К.С. Малевича (1878-1935), що заклали фундамент теорії абстрактного мистецтва - одного з плинів модернізму - і отримали в 1910- 1930-х роках визнання в усьому світі. На рубежі 1920-1930-х років на Україні укладається літературна школа "неокласиків" (М.К. Зеров (1890-1941), М.Т. Рильський (1895-1964) та ін.), розвивається театральна система Леся Курбаса (1887-1942), що вплинула на реформу світового театру в XX ст.
На сучасному етапі значне місце в її розвитку займають постмодернізм і постструктуралізм. Постмодернізм - широкий культурний плин, у чий обрій в 1970-1980-і роки потрапляють філософія, естетика, мистецтво, протиставлені практиці модернізму, що розвивався в європейській і світовій культурі XX ст. Для постмодернізму характерні рефлексія з приводу модерністської концепції світу, досвід ігрового освоєння дійсності, перетворення світу культури в середовище мешкання людини. Постструктуралізм - назва ряду філолофсько-методологіч-них підходів до осмислення культурної діяльності, які склалися в 1970-1990 роки на основі рефлексії і критики структуралізму. У центрі цієї критики стоїть обмеженість структуралістського підходу до людини, неможливість пояснити її поведінку, виходячи тільки зі структурного розуміння людської свідомості. Постструктуралізм і постмодернізм, які особливо інтенсивно розвиваються в західній філософії (Ж. Деррида, Ж. Делез та ін.), ще тільки знаходять своїх послідовників у вітчизняній філософсько-естетичній думці і свідчать про "кризову свідомість", що виникає в умовах вичерпаності онтологічної і гносеологічної культурної парадигми нового часу, результатом чого стали радикальні зміни в нашій країні на рубежі 1980-1990-х рр., що започаткували новий етап її історичного розвитку.
Література
Алешина Л.О. О вежливости, о такте, о деликатности. - М., 1986.
Аронов В.Р. Дизайн и искусство. Сер. "Эстетика". - М., 1984. - № 2.
Асмус В.Ф. Вопросы теории и истории эстетики. - М., 1968.
Асмус В.Ф. Немецкая эстетика XVIII в. - М., 1962.
Байбурин А.К., Торопков А.Л. У истоков этикета: Этнографические очерки. - Л., 1990.
Бахтин М.М. Вопросы литературы и эстетики. Исследования разных лет. -М., 1975.
Бахтин М.М. К философии поступка // Философия и социология: наука и
техника. - М., 1986.
Бахтин М.М. Человек в мире слова. - М., 1995.
Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества. - М., 1986.
Бицилли П.М. Место Ренессанса в истории культуры. - СПб., 1996.
Безруких М.М. Я и другие. Я или правила поведения для всех. - М., 1991.
Белый А. Символизм как миропонимание. - М., 1994.
Борев Ю.Б. Критика современных буржуазных эстетических концепций.- М., 1977.
БоревЮ.Б. Эстетика: В 2-х т. - Смоленск, 1997.
Брунов Н.И. Барокко в России. - М., 1926.
Быстрицкий Е.К. и др. Бытие человека в культуре (опыт онтологического
подхода). - К., 1992.
Бычков В.В. Малая история византийской эстетики. - К., 1991. Ванслов В. В. Эстетика романтизма. - М., 1966.
Введенская Л.А., Павлова Л.Г. Деловая риторика: Учебное пособие для вузов. - Ростов-на-Дону, 2000.
Вейдле В.В. Умирание искусства. Размышления о судьбах литературы и
художественного творчества. - СПб., 1996.
Вермео А., Вермео О. Мэтры мирового сюрреализма. - СПб., 1996.
Виппер Б.Р. Статьи об искусстве. - М., 1970.
Loading...

 
 

Цікаве