WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Генеза естетичної думки у західноєвропейській культурі - Реферат

Генеза естетичної думки у західноєвропейській культурі - Реферат


Реферат на тему
Генеза естетичної думки у західноєвропейській культурі
Ґенеза та розвиток естетичної думки в Україні.
Витоки естетичної думки в Україні відносяться до періоду Київської Русі. У період раннього феодалізму естетична думка Давньої Русі, як це було й в інших країнах, ще не відмежувалася від інших галузей знання і від релігії. У Київській Русі естетичне мислення розвивається на підгрунті язичницького світогляду - давньослов'янської релігії і міфології. Основний елемент язичництва - наївний пантеїзм. Перші проблеми, що їх розглядає давньоруська філософія й естетика, - з'ясовування понять про душу, про взаємовідносини душі і тіла. З проникненням у Київську Русь християнства встановлюються зв'язки з культурою Візантії, південних слов'ян і інших народів Європи. Давньоруські мислителі знайомляться з естетичною думкою античності, працями Арістотеля, Демокріта, Платона. Значна роль у поширенні естетичних понять у Давній Русі належить перекладеним працям Іоанна Дамаскіна (675-753) ("Діалектика"), Іоанна Екзарха Болгарського ("Шестоднев"), Пилипа Пустинника ("Діоптра") та ін. Завдяки ж їм на Русі стають відомими античні вчення про чотири стихії як першоелементи світобудови, про різноманітні трактування взаємовідносин душі і тіла та ін.
Найважливіші оригінальні твори давньоруської філософсько-етичної і естетичної думки - "Слово про закон і благодать" митрополита Іларіона (XI ст.), "Послання" до Володимира Мономаха" Ничипора (XI-XII ст.), "Повість временних літ" Нестора (поч. XII ст.), "Послання" митрополита Климента Смо-лятича (XII ст.), "Послання" і "Слова" Кирила Туровського (1130-ті-1182) "Слово про Ігорів похід" (XII ст.), "Моління Даниїла Заточника" (XIII ст.) та ін. У цих творах вирішуються питання про зв'язок людини й історії, історії і природи, що шанується утвором Бога - джерела краси - і втіленням прекрасного, про джерела пізнання, про співвідношення почуттів, розуму і волі, душі і тіла. В епоху феодальної роздробленості в землях Давньої Русі домінує релігійна ідеологія, із якою у ХV-ХVI ст. дискутують численні єресі. В них, зокрема, обговорюються проблеми співвідношення образу і першообразу, актуальні для практики іконопису. Різноманітні точки зору з цього питання висловлювали стригольники, нестяжателі, іосифляни. На Україні до них у результаті впливу процесів реформації, що відбувалися в Польсько-Литовській державі, додалися прихильники кальвінізму і соцініанства (антитринітаризму). Погляди українських антитринітаріїв і російських єретиків характеризує заперечення триєдності бога, іконоборство, проповідь віротерпимості, критика духівництва і церковної ієрархії. Нестяжа-телі сприяли розвитку критичних і раціоналістичних тенденцій у середньовічному мисленні Русі. В єретичних вченнях Ф. Ку-рицина (?-1500), М. Башкіна (XVI ст.), Феодосія Косого (XVI ст.) проявилося заперечення есхатологічних уявлень, елементи вільнодумства і раціоналістичного тлумачення священних текстів.
Зі спростуванням єретиків виступив чернець Зіновій Отеньсь-кий (?-1568). Його полемічні твори "Істини показання запитавшим про нове вчення" і "Послання багатослівне чорноризця до запитавших про ізвєстіє благочестя на зломудріє Косого і іже з ним" являють собою енциклопедію релігійно-ідеалістичних поглядів російських книгарів XVI ст.
У ХVI-ХVII ст. на Україні з'являється плеяда письменників-полемістів, що присвятили свою творчість боротьбі проти католицизму і Унії православ'я з католицизмом під верховенством папи римського, що нав'язується папством. Естетичний бік богослужіння складає важливий елемент їхньої полеміки. Серед найбільш цікавих полемічних творів цієї епохи: "Каза-нье святого Кирила" Стефана Зизанія (1570-1621), "Апок-рисис" Христофора Філалета (XVI-XVII ст.), "Пересторога" анонімного автора, "Тренос" Мелетія Смотрицького (1572- 1633), "Полінодія" Захарія Копистенського (?-1672), "Писание до всех обще в Лядской земли живущих", "Писание к утекшим от православной вери єпіскопом", "Загадка філософом латинським", "Зачапка мудрого латынника з глупым русином" Івана Вишенського (1550-1620), "Протестація" Іова Борецького (?-1631), "Нова міра старої віри", "Знаків п'ять", "Мечь Духовний", "Лютня Аполлонова" Лазаря Барановича (1620-1693) і багато інших.
Найпомітніший внесок у розвиток естетичної думки в XVII ст. зробив Симеон Полоцький (1629-1680), що відстоював право людського розуму на пізнання і обговорював роль чуттєвості в пізнанні. С. Полоцький, який добре знав сучасну йому західноєвропейську філософію, розглядав її як науку наук, розвивав своєрідну концепцію виховання і досвідченого знання, заперечив вчення про уроджені ідеї.
Особливістю розвитку естетичних ідей у другій половині XVII ст. була гостра боротьба, що розгорнулася навколо реформи церкви, розпочатої патріархом Никоном. Серед мислителів XVII ст., що сприяли відокремленню філософії й естетики від богослов'я, були Ю. Крижанич (1618-1683), Епіфаній Славинецький, Мелетій Смотрицький (1572-1633), який написав коментар "Велика і предивная наука" до твору давньоримського автора Луллія "Велике мистецтво".
Значне піднесення української естетичної думки пов'язане із відкриттям у 1632 р. Києво-Могилянської академії. Серед найбільш відомих професорів філософії в академії були Йосип Кононович-Горбатський (?-1653), Інокентій Гізель (1600- 1683), Іоасаф Кроковський (?-1718), Лазар Баранович (1620- 1693), Феофан Прокопович (1681-1736), Стефан Яворський (1658-1722). У філософських курсах академії відбувалося алегоричне тлумачення Біблії, розглядалися проблеми деїзму і пантеїзму. Ф. Прокопович виступив пропагандистом ідей європейських мислителів Бекона і Декарта. § 2. Українська і російська естетика у XVIII ст.
Найбільш регулярний і послідовний розвиток естетичних ідей у Росії і Україні почався з XVIII ст., що його ознаменували перетворення Петра I, який масово звернув російську суспільну думку до досягнень європейської освіченості.
Спочатку розвиток естетичної думки в Росії XVIII ст. проходив під впливом естетики французького класицизму і Просвітництва (Батте, Дідро та ін.).
Естетика і мистецтво класицизму одержали поширення в Росії в діяльності Феофана Прокоповича (1681-1736), Анти-оха Кантемира (1708-1744), В.К. Тредіаковського (1703- 1768), О.П. Сумарокова (1717-1777).
Найвидатнішим його представником був М.В. Ломоносов (1711-1765). У творчості Ломоносова відбилося властиве йому поєднання абстрактного й образного мислення. Естетичне сприйняття Космосу виражене в його філософській поезії. Ломоносов відіграв важливу роль у реформі російської мови, що поклала кінець церковнослов'янській книжковій культурі. Значне розширення лексичного складу нової літературної мови, зближення його з розмовною мовою і водночас збереження всього багатства письмової традиції - такі основні принципи реформаторської діяльності Ломоносова в російській словесності. Поряд із В.К. Тредіаковським він розробив нову систему російського віршування. Для поглядів Ломоносова на літературухарактерні нормативність, логічність, раціональність. Проте в його творчості поряд із логікою розуму повним визнанням користується і стихія почуттів, натхнення, емоційного
Loading...

 
 

Цікаве