WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Генеза естетичної думки у західноєвропейській культурі. Доба середньовіччя. Епоха Відродження - Реферат

Генеза естетичної думки у західноєвропейській культурі. Доба середньовіччя. Епоха Відродження - Реферат

ансамблях як в одному цілому; урочистість і пишномовність творів мистецтва; прагнення вразити глядача.
Головні об'єкти ансамблю: палац, церква. Новий тип художника: придворний віртуоз, який засобами свого мистецтва створює сліпуче видовище.Але теоретичне закріплення нормативна естетика XVII ст. знайшлав іншій системі - класицизмі, що зберіг свій вплив аж до кінця XVIII - початку XIX ст.
Класицизм - це напрямок, який оформився в художній культурі європейських країн на початку XVII ст. Эстетичні принципи класицизму протягом XVII - початку XIX ст. зазнали істотних змін. Характерною рисою цього напрямку є схиляння перед античністю. Мистецтво Древньої Греції і Древнього Риму розглядалося класицистами в якості ідеальної моделі художньої творчості. "Поетика" Арістотеля і "Мистецтво поезії" Горація справили величезний вплив на формування естетичних принципів класицизму.
Естетика класицизму орієнтувала поетів, художників, композиторів на створення образів мистецтва, що відзначаються ясністю, логічністю, суворою врівноваженістю і гармонією. Все це, на думку класицистів, знайшло своє повне вираження в античній художній культурі.
Раціоналістичний характер естетики класицизму проявився у відверненій типізації образів, суворій регламентації жанрів, інтерпретації античної художньої спадщини, у зверненні мистецтва до розуму, а не до почуттів, у прагненні підпорядкувати творчий процес непорушним правилам і канонам.
Інтенсивний розвиток точних наук у ХVII - ХVIII ст. сприяв перемозі раціоналізму у філософії. Не випадково володарем думок у цей час стає Рене Декарт (1596-1650), що виклав у "Міркуванні про метод" (1637) методологію раціоналізму, яка явилася в кінцевому рахунку і філософською основою естетики класицизму. Мистецтво, на його думку, повинно бути підпорядковане суворій регламентації з боку розуму. Вимоги ясності, чіткості аналізу поширюються філософом і на естетику. Мова твору повинна відрізнятися раціоналістичністю, композиція будується за суворо визначеними правилами. Головна мета художника - переконувати силою і логікою думок.
Найбільшу популярність як теоретик класицизму одержав Нікола Буало (1636-1711). Свою доктрину він виклав у віршованому трактаті "Поетичне мистецтво" (1674). Одним з основних положень естетики Буало є вимога в усьому наслідувати античність.
Французькі поети-класицисти П'єр Корнель (1606-1684) і Жан Расин (1639-1699), дійсно, дуже часто звертаються до античних сюжетів, але дають їм сучасне трактування.
Специфіка тлумачення античності французькими класицис-тами полягає в тому, що вони орієнтуються переважно на суворе римське мистецтво, а не на давньогрецьке. Зразками імітації для класицистів є "Енеїда" Вергілія, комедії Теренція, сатири Горація, трагедії Сенеки.
Буало використовує матеріал античності для протиставлення його як мистецтву й естетиці бароко, так і демократично-реалістичному мистецтву Мольєра, Лафонтена та ін.
Класицистами переосмислюєтся антична міра. Естетика Відродження трактувала її в дусі внутрішньої гармонії, нібито властивої людині за природою. Класицисти також шукають гармонію особистого і суспільного, але на шляхах підпорядкування індивіда абстрактному державному принципу. Тому міра виступає в них у вигляді зовнішнього обмежувального принципу.
У зв'язку з цим в ідеях прихильників класичного мистецтва виявляється певне протиріччя. З одного боку, вони культивували дисципліну в дусі підпорядкування людини абсолютистським порядкам, з іншого - ставили проблему соціалізації особистості, виховання людини, для якої властиве почуття суспільної дисципліни.
Як бачимо, у трактуванні античності прихильники доктрини класицизму займають іншу позицію, ніж гуманісти. В епоху Відродження "світлі образи" античності протиставляються "середньовічним привидам" з метою реабілітації права людини на земне щастя. Тому гуманісти висувають на перший план проблему краси, гармонії, пропорції, які, на їхню думку, складають щиру сутність світу і людини. Про красу, гармонію, пропорції говорять і класицисти, але інтерпретація цих понять у них інша. Ідеалізм, умоглядність, раціоналізм, нашарування геометричної сухості - такі характерні риси їхнього трактування основних естетичних категорій.
Природа для Буало - щось протиявлене духовному ідеалу. Останній упорядковує матеріальний світ, і художник утілює саме духовні сутності, що лежать в основі природи. Розум і є цей духовний ідеал.
Свій блиск і гідність твір мистецтва повинен черпати в розумі. Буало жадає від поета точності, ясності, простоти, осмисленості. Він рішуче заявляє, що немає краси поза істиною. Критерієм краси як істини є ясність і очевидність: усе незрозуміле - некрасиве. Характер, відповідно до ідей Буало, повинний зображуватися нерухомо, позбавленим розвитку і протиріччя. Типовий характер у класицистів позбавлений будь-яких індивідуальних рис.
Класицисти вважали за необхідне втілення в мистецтво високих ідей: патріотизму, громадянськості, угамування егоїстичних пристрастей, героїзму.
Багато норм, сформульованих класицистами, не втратили свого значення і згодом. Такі, наприклад, їхні вимоги чіткої характеристики типу, стрункості композиції твору, розмежування видів і жанрів мистецтва, ясності мови і послідовності викладу, правдоподібності і достовірності зображуваного.
Література
Алешина Л.О. О вежливости, о такте, о деликатности. - М., 1986.
Аронов В.Р. Дизайн и искусство. Сер. "Эстетика". - М., 1984. - № 2.
Асмус В.Ф. Вопросы теории и истории эстетики. - М., 1968.
Асмус В.Ф. Немецкая эстетика XVIII в. - М., 1962.
Байбурин А.К., Торопков А.Л. У истоков этикета: Этнографические очерки. - Л., 1990.
Бахтин М.М. Вопросы литературы и эстетики. Исследования разных лет. -М., 1975.
Бахтин М.М. К философии поступка // Философия и социология: наука и
техника. - М., 1986.
Бахтин М.М. Человек в мире слова. - М., 1995.
Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества. - М., 1986.
Бицилли П.М. Место Ренессанса в истории культуры. - СПб., 1996.
Безруких М.М. Я и другие. Я или правила поведения для всех. - М., 1991.
Белый А. Символизм как миропонимание. - М., 1994.
Борев Ю.Б. Критика современных буржуазных эстетических концепций.- М., 1977.
Борев Ю.Б. Эстетика: В 2-х т. - Смоленск, 1997.
Брунов Н.И. Барокко в России. - М., 1926.
Быстрицкий Е.К. и др. Бытие человека в культуре (опыт онтологического
подхода). - К., 1992.
Бычков В.В. Малая история византийской эстетики. - К., 1991. Ванслов В. В. Эстетика романтизма. - М., 1966.
Введенская Л.А., Павлова Л.Г. Деловая риторика: Учебное пособие для вузов. - Ростов-на-Дону, 2000.
Вейдле В.В. Умирание искусства. Размышления о судьбах литературы и
художественного творчества. - СПб., 1996.
Вермео А., Вермео О. Мэтры мирового сюрреализма. - СПб., 1996.
Виппер Б.Р. Статьи об искусстве. - М., 1970.
Loading...

 
 

Цікаве