WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Моральні конфлікти, їх попередження та подолання в діяльності працівників міліції - Реферат

Моральні конфлікти, їх попередження та подолання в діяльності працівників міліції - Реферат

морально-естетичних почуттів: грубість, зневажливе ставлення до справи, неуважність і неповагадо справи та громадян, нетактовність. рукодокладання, жорстокість, знущання - результат професійної безпорадності, бездушності та моральної розбещеності співробітників ОВС.
Розвиток конфлікту призводить до його подолання, тобто вибору певного варіанту вчинку чи поведінки. Важливо допомогти людині визначити правильну позицію, що лежить в основі рішення. Ця позиція буде настільки тривкою, настільки усвідомлені людиною моральні вимоги стануть її переконаннями. В органах внутрішніх справ це питання має практичне значення для роботи з негласними помічниками.
Проблема вирішення морального конфлікту полягає у тому, як досягти доброї мети, як звести до мінімуму зло. Цей принцип висуває на перший план питання про спосіб втручання в ситуацію, про засоби у досягненні благородної мети. Т.ч., проблема морального конфлікту переростає у питання про співвіднесеність мети та засобів. В історії етики ця проблема ставиться, як правило, у вигляді питання: чи виправдовує мета засоби. Науково обґрунтована відповідь на це питання принципово важлива як необхідна умова для розв'язання ситуації морального конфлікту.
Проблема співвідношення мети та засобів у професійній діяльності співробітників ОВС.
Рішення, прийняте у ситуації вибору, для своєї реалізації потребує певних засобів досягнення поставленої мети. З цієї точки зору засоби виступають проміжною ланкою між власне вибором та метою. Цей етап морального вибору постає у вигляді проблеми співвідношення мети та засобів її досягнення. Для діяльності правоохоронних органів розв'язання цієї проблеми представляє не тільки суто науковий , але і практичний інтерес, що обумовлено характером їхньої роботи і специфікою засобів, які ними використовуються.
Питання про те, як співвідносяться мета з засобами, які застосовуються для її досягнення, впродовж віків ставилося як значна уваги проблема, У класичній етиці воно звучало так: чи виправдовує мета засоби?
Історія етичної думки пропонувала дві альтернативні відповіді, найбільш яскраво втілені у концепціях макіавеллізму і так званого абстрактного гуманізму. Перша точка зору відома як принцип "мета виправдовує засоби". Вона ґрунтується на тому, що засоби обумовлені метою, підкорені їй, водночас, мета незалежна від засобів. Як основний критерій для вибору засобів пропонувалася їх ефективність у досягненні мети, моральний аспект при цьому не враховується.
Друга концепція висловлює прямо протилежну позицію, згідно з якою ні яка мета не виправдана засобами. Засоби абсолютно незалежні від мети і є самостійними та цінними самі по собі: або позитивні, або негативні. Так, якщо представники першої точки зору, єзуїти, вважали, що будь-яке насилля виправдано, якщо воно допомагає найшвидшому досягненню мети, то прихильники руху не-насильства визнають насилля абсолютним злом, яке неприпустиме ні у якому разі. На думку останніх, залежно від того, які засоби, така і мета: благородні засоби визначають благородну мету, неморальні засоби ведуть до неморальної мети. Іншими словами, підґрунтям цієї концепції є теза: не мета виправдовує засоби, а навпаки, засоби визначають мету.
Зрозуміло, що наведені позиції досить рідко зустрічаються у своїх крайніх виявленнях. Навіть сам Макіавеллі, з іменем якого пов'язують першу концепцію, не схвалював повного неврахування морального чинника засобів, що застосовуються для досягнення мети.
Правоохоронна діяльність, можливо, як ні жодна інша, потребує наукового вирішення проблеми співвідношення мети та засобів. Багато в чому це пов'язано з не завжди позитивною оцінкою у суспільній думці як засобів, що тут використовуються, так інколи і самої мети, коли вони спрямовані, наприклад, на захист політичних сил, реалізуючих не державний, а свій власний чи груповий інтерес. Але навіть наявність благородної мети захисту безпеки особистості, суспільства чи держави не позбавляє засоби, що використовуються ОВС і методи їх діяльності від неоднозначної оцінки з боку суспільної моралі. Ясна річ, співробітники правоохоронних органів не можуть взяти за орієнтир ні концепцію макіавеллізму, ні концепцію абстрактного гуманізму через те, що як перша, так і друга абсолютизують крайнощі під час вирішення питання про співвіднесеність мети та засобів. Найбільш правильною варто визнати позицію, згідно до якої мета і засоби об'єктивно взаємопов'язані, знаходяться у стані діалектичної взаємодії.
Засоби, що обираються людьми, обумовлені їхньою метою. Проте, водночас, не заперечується і зворотній вплив засобів на мету, визнається, що засоби можуть викривляти благородну мету. Засоби мають відповідати поставленій меті. У цьому співвіднесенні мета грає визначальну роль. Саме вона визначає склад засобів, обумовлює їх моральний зміст.
Співвіднесеність мети та засобів означає, що у своїй єдності вони дають вчинок або поведінку, які можуть бути оцінені як морально схвалені, не зважаючи на те, що мета чи засоби як самостійні явища можуть бути негативними. (Боротьба зі злочинністю сама по собі однозначно оцінюється як морально позитивне явище, а примус по відношенню до людини навряд чи отримає таку ж оцінку. Проте, коли ми розглядаємо боротьбу зі злочинністю і примус як мету і засоби, ця однозначність зникає). Критерієм для визначення позитивної чи негативної цінності вчинку або поведінки може бути такий: морально припустимим вважається вчинок, здійснення якого спричинило якнайменші матеріальні, фізичні, моральні втрати, аніж його нездійснення. Іншими словами, якщо результат, досягнутий за допомогою певних засобів, є за своїм значенням вище, ніж ущерб, нанесений застосуванням цих засобів. Власне, цей же критерій покладено в основу юридичної відповідальності у ситуації крайньої необхідності, що свідчить про єдність моральних та правових норм, діючих у схожих ситуаціях. Так, злочином не є діяння, хоч і належить до діянь, що передбачені карним кодексом, але скоєне у стані крайньої необхідності, тобто для подолання небезпеки, яка загрожує інтересам держави, суспільства, особистості, якщо ця небезпека у даних обставинах не могла бути досягнутою іншими засобами і якщо спричинений ущерб менш значущий, ніж передбачуваний.
У правоохоронній діяльності нерідко виникають ситуації, коли для досягнення благородної мети необхідно використати засоби, пов'язані з обмеженням прав і свобод особистості. Безумовному осуду підлягають дії, коли з усього фонду засобів для досягнення мети обираються однозначно негативні, хоча і найбільш ефективні. Складніше, коли обставини представляють лише такі засоби, які не можна однозначно визнати позитивними. Якщо моральний ущерб від засобів, що використовуються, перекривають моральну мету, треба відмовлятися від досягнення такої мети.
Моральний вибір визнається правильним якщо буде враховано всі або принаймні найбільш значущі
Loading...

 
 

Цікаве