WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Естетика ХХ ст.: мистецька практика - Реферат

Естетика ХХ ст.: мистецька практика - Реферат


Реферат на тему:
Естетика ХХ ст.: мистецька практика
План
1. Абсолютизація формально-технічних пошуків
у мистецтві XX ст.
2. Абстракціонізм
3. Експресіонізм та сюрреалізм
Література:
1. Абсолютизація формально-технічних пошуків
у мистецтві XX ст.
Розгляд у попередніх розділах історичних закономірностей розвитку мистецтва XIX і попередніх століть переконливо свідчить про панівне становище реалізму в історії художньої культури. Що ж до XX ст., то тут картина дещо змінилася. Хоча реалізм і залишився провідним творчим методом, проте значні зусилля митців віддаються або формально-технічним пошукам, або дослідженню суб'єктивно-замкненого світу людини. Зазначені тенденції знайшли вияв у запереченні об'єктивних джерел художнього образу, у штучно ускладненій формі, в символіці слова, кольору, звука, позбавлених загальнолюдського змісту, врешті-решт - у руйнуванні традиційної гармонії мистецтва.
Серед нереалістичних художніх напрямів, які складалися на початку XX ст. і мали значний вплив на подальший розвиток мистецтва, слід назвати передусім фовізм, футуризм, кубізм, кубофутуризм. Ці напрями представлені у живописі, скульптурі, поезії, музиці більшості країн Європи, в Росії та в Україні.
У мистецькому житті Європи період кінця XIX - початку XX ст. позначений надзвичайною динамікою, стрімкою зміною поколінь митців, стилів, напрямів. З'являються численні групи й мистецькі об'єднання, кожне з яких проголошує свою творчу концепцію. Утвердження нових принципів у мистецтві набуває "маніфестного" характеру. Безперечно, що на формування авангардистського руху в мистецтві XX ст. вплинули як науково-технічна революція, яка закладала у свідомість інтелігенції поняття динаміки, руху, нових ритмів, так і філософські ідеї Ф. Ніцше, А. Бергсона, 3. Фрейда та інших всесвітньо відомих мислителів.
У складному, суперечливому перебігу художніх подій того часу все ж таки можна було знайти своєрідність розмежування між мистецтвом XIX і XX ст. "Осінній Салон" 1905 р. в Парижі, на якому виставив свої роботи Анрі Матісс. Картини А. Матісса - не лише виклик сталим традиціям французького живопису, а й заперечення імпресіонізму, намагання повернутися до яскравих фарб, малюнка, декоративності. З одного боку, А. Матісса починають називати фовістом, тобто диким митцем, з іншого ж - визнають як борця за нове мистецтво. А. Матісс, П. Пікассо, А. Дерен, О. Фрієз наповнюють свої картини різким "матеріально відчутним" світлом, починають вивчати мистецтво "варварів" - полінезійців, суданців, дагомейців, аналізують творчу спадщину Поля Гогена, який з таким захопленням ставився до мистецтва примітиву.
З 1906 р. активізувалися творчі зв'язки між митцями Франції і Росії, які дали змогу порівняти художні школи, творчі манери, розуміння новаторства у мистецтві. Цьому сприяла влаштована Дягилєвим восени 1906 р. масштабна виставка російського живопису, на якій виставлялись роботи 53 майстрів. Поруч з іконами XVIII - XIX ст., картинами Реріха, Врубеля і Сомова демонструвалося й авангардне мистецтво - "пластичні експерименти" М. Ларіонова і Н. Гончарової. На той час вже можна було говорити про специфічний шлях російського авангарду. Це підтверджують і виставки 1906-1914 рр. у Москві та Києві: виставка 1908 р. "Ланка" експонувала роботи О. Богомазова, Д. Бурлюка, М. Ларіонова, О. Екстер.
Фовізм А. Матісса був лише першим поштовхом щодо розвитку нереалістичного мистецтва XX ст. З 1909 р. можливості живописного простору почали активно досліджувати французькі митці Пабло Пікассо і Жорж Брак. Паралельно з ними в Італії розроблялася концепція футуризму (від лат. future - майбутнє).
П. Пікассо і Ж. Брак сміливо полемізують з А. Матіссом щодо ефективності колористичного "вибуху" фовістів і зосереджують увагу на пластичних композиціях, обмежуючи палітру двома - трьома кольорами, переважно чорним, сірим, коричневим. Згодом, у 1911 -1913 рр., вони підсумують свої пошуки, проголосивши основні принципи кубізму (від фр. cube- куб). До П. Пікассо і Ж. Брака приєдналися Ф. Леже, М. Дюшан, Ле Фокон'є та ін., тобто ті, хто вважав доцільним відображення дійсності за допомогою геометричних пропорцій, хто намагався переосмислити "пластичний світ", хто заперечував "фігуративність" живопису або натуралізм. В основі кубізму лежало бажання художників реалізувати ідею геометризованого зображення дійсності. На становлення цієї ідеї значний вплив мали наукові відкриття кінця XIX - початку XX ст.
2. Абстракціонізм
Абстракціонізм (від лат. abstractio - відокремлення) вперше заявив себе в образотворчому мистецтві. Пізніше він поширився майже на всі види мистецтва. Засновником абстракціонізму вважається російський художник Василь Кандинський (1866-1944). У 1913 р. всередині абстрактного мистецтва виникла самостійна течія - супрематизм (від лат. supremus - вищий, зверхній), пов'язаний з ім'ям вже згадуваного К. Малевича.
Активну участь у формуванні абстракціонізму як напряму брали М. Ларіонов, Р. Делоне, М. Сейфом та голландські художники групи "Стиль". Значний внесок у розвиток теорії і практики абстракціонізму вніс ідеолог групи "Стиль" П. Мондріан, мистецтво якого склалося під впливом ідеалізму і теософії. Більшість представників абстракціонізму тяжіла до крайнього суб'єктивізму, ба навіть релігійного містицизму. Тому абстракціонізм певним чином підтримувався релігійними колами.
Ідеологічні, політичні мотиви значною мірою впливали на оцінку мистецтвознавцями Заходу творчості "батька абстракціонізму" В. Кандинського. Факти біографії Кандинського - росіянина, колишнього студента-юриста Московського університету, стажиста у майстерні видатного пейзажиста А. Куїнджі, а після революції - ультралівого художника, який прагнув заснувати нове, революційне мистецтво на ідеалістично-релігійних засадах, але не знайшов підтримки і згодом емігрував, - активно обігрують в численних мистецтвознавчих працях, присвячених абстракціонізму.
Що ж до теоретичних положень абстракціонізму, то відчутного впливу він тут зазнав від вже розглянутої нами філософсько-естетичної теорії інтуїтивізму. І справді, переконливе розкриття його знаходимо в тезах А. Бергсона про художню творчість як самовиявлення митця, про художника як творця нічим не зумовленої реальності - мистецтва. Відвертий суб'єктивізм бергсонівських ідей був і залишився надзвичайно близьким формалістичним пошукам у мистецтві.
Відрив абстрактного мистецтва від національних традицій привів до заперечення пізнавальної і виховної функцій мистецтва, його соціальної спрямованості. У грудні 1911 р. в доповіді на Всеросійському з'їзді художників В. Кандинський не лише заперечував зв'язок мистецтва з життям, а й назвав соціальний зміст у мистецтві "отруєним хлібом". Замість "соціальності" він закликав зробити предметом мистецтва "психічну реальність". Цю тенденцію втілювала своєю діяльністю група "Абстракція - творчість", яка виникла у 1929-1930 рр. в Парижі під керівництвом М. Сейфора. На сторінкахжурналу "Коло і квадрат" - теоретичного органу французьких абстракціоністів - абстрактність, безпредметність мистецтва абсолютизувалася. Більш того, М. Сей-фор наполягав на створенні нового мистецтва - без функцій, без кордонів, без батьківщини. Твори абстракціоністів ніяк не пов'язувалися з дійсністю, являли собою нагромадження кольорових плям, геометричних фігур. К. Малевич, наприклад, взагалі намагався звести живопис до двох кольорів - чорного і білого, малюючи чорні квадрати на білому тлі; пізніше він експериментував з одним лише білим кольором - малюванням білого на білому художник відстоював думку про "чисте почуття". Чимало теоретизувань залишили засновники й адепти нереалістичного мистецтва, та їм так і не вдалося пояснити, чому глядач повинен у
Loading...

 
 

Цікаве