WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Особливості та загальні тенденції розвитку світової культури ХХ ст. - Реферат

Особливості та загальні тенденції розвитку світової культури ХХ ст. - Реферат

властива найхарактерніша для культури XX ст. риса - загострено-контрастне бачення світу. Експресіонізм і сьогодні має коло своїх шанувальників. Ще одним художнім напрямом, який мав довгочасні наслідки та спричинив значний вплив на розвиток модерністського мистецтва, був кубізм (від франц. cube - куб). Він виник у Парижі також на початку століття. На думку деяких тогочасних теоретиків мистецтва, кубізм зробив "революційний переворот", такий самий, що його зазнав живопис у добу Ренесансу. Так само, як і експресіоністи, кубісти прагнули виразити свій внутрішній світ, вважаючи його єдиним джерелом творчого натхнення. Вони відмовилися від традиційних художніх засобів - передача тривимірного простору, атмосфери, світла, почали розробляти нові форми багатовимірної перспективи, які б дали змогу показати об'єкт усебічно, у вигляді безлічі площин, які перетинаються між собою, утворюючи напівпрозорі чотирикутники, трикутники, півкола. Все це, на думку кубістів, повинно не лише допомогти глядачеві скласти панорамно об'ємне уявлення про об'єкт, але й показати вихідні форми речей. Конструктивна схожість усіх предметів, їхні взаємозв'язок та взаємодія - ось що в першу чергу цікавило та хвилювало кубістів.
З кубізмом у різні часи пов'язувалася творчість багатьох митців, проте найголовнішу роль у становленні нового напрямку відіграли іспанець Пабло Пікассо (1881 - 1973) та француз Жорж Брак (1881 - 1963). Саме в їхніх творах 1907- 1912 рр. експерименти кубізму набули найдосконаліших форм. Зародження кубізму теоретики пов'язують з картиною П. Пікассо "Авіньйонські дівчата". Зображуючи п'ять оголених фігур, художник пропонує глядачеві небачене досі трактування людського тіла. Фігури складаються з окремих площин, мають викривлені пропорції. Обличчя схожі на маски, носи є неправдоподібно тонкими, вуха - непропорційно великими. Автор провів суто формальний експеримент щодо з'ясування просторової конструкції жіночих тіл, показав, з яких геометричних площин складаються їхні голови, обличчя. Геометризація форм, що була накреслена в "Авіньйонських дівчатах", стала однією з характерних ознак образотворчої мови кубістів.
Навколо П. Пікассо та Ж. Брака гуртувалися не лише молоді художники Р. Делоне, А. Глез, Ж. Метценже, Ф. Пікабля, Ф. Леже, але й поети - Макс Жакоб, Андре Сальмон і, особливо, Гійом Аполлінер (1880 - 1918), які взяли участь у розробці теоретичних засад кубізму.
Під впливом кубізму проводив свої досліди Робер Делоне (1885 - 1941), якого багато хто з мистецтвознавців зараховує до фундаторів абстрактного мистецтва. З самого початку він відрізнявся від інших кубістів прагненням до безпредметності. У 1912 р. митець створив повністю без-предметну композицію "Диск", що являла собою геометричний візерунок, складений з напівпрозорих різнокольорових плям. Р. Делоне розпочинає експерименти над кольором заради самого кольору і розробляє колористичний аспект кубізму, що дістав назву "орфізм".
Найвідчутніше кубізм вплинув на радикальні кола модерністів, які вважали себе передовим загоном, авангардом нового мистецтва (звідси - "авангардизм"). Авангардисти прагнули повністю відмовитися від існуючих мистецьких традицій та норм і перетворити новизну виразових засобів на самоціль. Серед ранніх авангардистів, на яких вплинув кубізм, були італійські футуристи (від лат. futurum - майбутнє). Про утворення футуризму заявив у 1909 р. італійський письменник Філіппо Марінетті (1876 - 1944), наголошуючи на кончині мистецтва минулого та народженні футуризму як мистецтва майбутнього. Відкидаючи традиційну культуру та її цінності, футуристи протиставили їй культ техніки та індустріальних міст (урбанізм). Сучасну людину, - вважав Марінетті, - дія мотору хвилює більше, аніж посмішка жінки чи сльоза дитини. Однодумцями Ф. Марінетті були художники У. Боччокі, Н. Карра, Л. Руссоло, Дж. Балла, Дж. Соверені, їхні твори являли собою комбінацію площин та ліній, дисгармонію кольору та форми. Невипадково, що, на відміну від інших європейських авангардистів, футуристи не обмежилися чистою естетикою, а стали на шлях політики, консолідуючись з найрадикальнішими рухами, зокрема з італійськими фашистами.
У повоєнну добу виникають нові форми модернізму, які, на відміну від довоєнних, вже тяжіють до активного впливу на світ, до втручання в духовну, а іноді й в суспільну сферу людського буття. Зокрема, активну антиестетичність містив у собі дадаїзм, що народився ще в першу світову війну у нейтральній Швейцарії, де доля звела художників та поетів з ворогуючих країн Європи, їх об'єднувала ненависть до війни, до суспільства, яке паразитує на кривавій різні. Своїм ворогом вони вважали будь-який авторитет чи традицію і врешті-решт саме мистецтво. Дадаїсти не мали визначеної художньої програми і займалися творчістю для того, щоб довести, що творчість теж ніщо. Безглуздість навколишньої дійсності та будь-яких проявів людської творчості підкреслювалася навіть терміном "дадаїзм". "Дада" по-румунськи означає "так, так"; по-французьки - хоббі (коник). Для німців це ознака безглуздої наївності, - писав один з дадаїстів Г. Балл. Глузуючи над дійсністю, дадаїсти замість музичних концертів приголомшували публіку "брюїтизмом" (від франц. bruit - шум): били у сковородки та каструлі. Замість поезії у загальноприйнятому розумінні вони пропонували слухачам набори випадкових слів та безглузді звукосполучення або читали одночасно вірші різних поетів. Замість малярства або скульптури демонстрували на виставках праску з припаянимишипами (М. Рей) або нічний горщик та пісуар (М.Дюшан). Щодо цього, дадаїсти були попередниками деяких форм авангардизму другої половини XX ст. їхні карнавальні вистави передували так званому перформенс-арту, а використання предметів масового споживання як творів мистецтва було підхоплено поп-артом. Відраза до існуючого способу життя та пов'язаної з ним культури у дадаїстів набрала форми антикультури. Заперечуючи мистецтво як естетичну творчу діяльність, дадаїсти почали займатися колажем та фотомонтажем (Г.Гросс, Дж. Хартфілд, X. Хьок, К. Швіттерс - у Німеччині), спорудженням механізмів та предметно-антропоморфних комбінацій. Дадаїсти вважали, що мистецтво утворює нерівність поміж людьми, а слово "художник" звучить як образа. Дадаїзм розпався у першій половині 20-х років, проте своєю антихудожньою практикою, активним насадженням культу абсурду він сколихнув усю Європу та багато в чому визначив наперед подальшу еволюцію модернізму.
Настрої, які були спонукальним мотивом виникнення дадаїзму, сприяли появі сюрреалізму (від франц. surrealisme -надреалізм) - течії, що посідає одне з найпомітніших місць у складній культурній палітрі століття. Перше ядро сюрреалістів становили молоді паризькі поети та письменники - Андре Бретон (1896 - 1966), Луї Арагон (1897 - 1982), Поль Елюар (1895 - 1953), Жак Превер (1900 - 1977) та ін., які гуртувалися навколо журналу "Література", що почав виходити з 1919 р. Пізніше в угруповання влилися художники М. Ернст, А. Массон, X. Міро, М. Дю-шан, С. Далі, Р. Магрітт. Творча та теоретична платформа сюрреалізму вперше була визначена у 1924 р. Як випливало зі змісту першого та наступних маніфестів та декларацій нової течії, її представники вирішили замінити реальний, наочний світ містичним світом підсвідомого. Сновидіння, галюцинації та божевілля визнавалися єдиним джерелом натхнення.
Розквіт сюрреалізму припадає на 1924-1938 рр. Найяскравішим представником сюрреалізму по праву вважається відомий іспанський художник Сальвадор Далі (нар. 1904 р.). Його картини являють собою ірраціональні комбінації суто реальних предметів, які мають натуралістичний вигляд або парадоксальним способом деформовані. Це може бути людська фігура з картотечними шухлядами в животі ("Антро-поморфна шафа", 1936 р.), годинник-серветка, що
Loading...

 
 

Цікаве