WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Проблеми морального виховання й самовиховання в педагогічній спадщині відродження та просвітництва - Реферат

Проблеми морального виховання й самовиховання в педагогічній спадщині відродження та просвітництва - Реферат


Реферат на тему:
Проблеми морального виховання й самовиховання
в педагогічній спадщині відродження та просвітництва
Значний крок уперед у розвитку уявлень про суть, мету, принципи й методи морального виховання та самовиховання був зроблений рядом представників педагогічної думки. Визначне місце серед них посідає Я. А. Коменський (1592- 1670). Великий чеський педагог і мислитель належить до тієї історичної епохи, в межах якої відбувався докорінний перелом всіх соціальних і духовних установлень середньовіччя. У всі сфери життя суспільства активно проникав буржуазний устрій. Коменський перший із діячів Відродження спробував вичленити й звести в систему об'єктивні закономірності виховання та навчання. У світогляді вченого домінують ідеї прогресу й гуманізму, що знайшло своє відовраження в його педагогічних творах, де він ставив завдання дати дітям цілісну картину світу, визначити місце в ньому людини.
Я. А. Коменський першим із педагогів обгрунтував принцип природовідповідності у вихованні. Додержуючись традиції таких великих попередників Відродження, як Рабле і Монтень, він розглядав людину як автономну природну систему з властивими їй закономірностями. Врахування останніх необхідне в процесі формування моральної особистості. Вважаючи, що природа "мікрокосму" людської істоти наділена самодіяльною й саморушійною силою, фі-лософ-гуманіст сформував як закономірність виховання принцип самостійності вихованця в осмисленні та діяльному пізнанні світу.
Стара система виховання, яку Коменський кардинально реформував, виходила з положення про вирішальну роль у формуванні особистості зовнішніх обставин. Інакше кажучи, воля, активність, розумовий потенціал особистості підлягали законам зазначених обставин. За Коменський же, виховний процес неможливий без урахування волі й діяльності вихованця як складових даного процесу.
В дусі гуманістичних ідей Відродження Коменський проголошує природну рівність людей. Суспільство має бути зацікавленим у якомога повному розумовому й моральному розвитку своїх членів, що принесе йому незаперечну користь. Оскільки цей розвиток філософ розглядав як відповідний ідеалам добра й суспільної користі, особливу увагу він приділяв моральному вихованню. Главу XXIII ("Метод звичаїв") своєї основної праці "Велика дидактика" Я. А. Коменський починає такими словами: "Все попереднє не таке суттєве порівняно з головним - моральністю й благочестям" (гуманізмом.- Авт.) '. У названій главі педагог-реформатор формулює шістнадцять правил мистецтва розвивати моральність.
Ряд цих правил підсумовує ідеї, висловлені мислителями минулого. Насамперед це правила про прищеплення всіх без винятку чеснот юному поколінню: поміркованості, мужності, справедливості, щирості й витривалості в праці, чесності. Важливою умовою формування моральної особистості Коменський вважав виховання у неї звички до праці. Останнє може здійснюватися навіть у забавах. Окремо сформульовано правило, яке стосується значення особистого прикладу в моральному вихованні. "Нехай,- писав Ко-менський,- постійно сяють перед нами приклади порядного життя батьків, годувальниць, учителів, товаришів" '.
Всі ці ідеї не втратили свого значення й сьогодні. Деякі з них визначають розвиток системи принципів морального виховання вже протягом понад трьох століть. Думка про перетворювальну роль виховання, демократизм і гуманізм громадянської позиції Я. А. Йєменського продовжують викликати інтерес дослідників до його теоретичної спадщини.
Після перемоги буржуазної революції середини XVII ст. в Англії виникла необхідність виробити новий підхід до питань, пов'язаних із формуванням особистості. Мова йде передусім про фактори формування особистості, роль виховання, його цілі й завдання, чому й був присвячений трактат Джона Локка (1632-1704) "Думки про виховання".
Як і всі філософи-гуманісти минулого, Локк високо оцінював роль виховання в житті людей. Саме воно, на думку англійського філософа, й створює значні відмінності між людьми. Так, на першій же сторінці трактату висловлюється положення про те, що "дев'ять десятих тих людей, з якими ми зустрічаємося, є тим, що вони є,- добрими чи злими, корисними чи некорисними - завдяки своєму вихованню" 2.
Так само, як і Я. А. Коменський, але на основі власного досвіду багаторічної практичної педагогічної роботи Локк ставить питання про необхідність вироблення в процесі виховання дитини внутрішніх стимулів, що визначають зміст її поведінки, моральних почуттів і уявлень. У трактаті вказується на значення досвіду морального виховання дитини, що передбачає повторення (вправи), з метою перетворення її на звичку, дію, незалежну "від пам'яті або розмірковування". Вперше в історії етичної думки, формулюючи завдання виховання, Локк висловлює ідею доцільності створення вихователем виховуючих життєвих ситуацій. Згодом ця ідея була розроблена в романі Ж. Ж. Руссо "Еміль, або Про виховання" (1762).
У трактаті Локка знайшла своє обгрунтування й думка про важливість урахування вікових, а також індивідуальних особливостей дітей, що розглядалося як неодмінна умова виховання. Сам процес виховання бачився як взаємодія між вихователем і вихованцем, оскільки здібності, внутрішні сили дітей можуть проявитися тільки за умови їхньої самодіяльності, за створення вихователем атмосфери, в якій діти зможуть показати, "що вони вільні, що їхні добрі вчинки виходять від них самих, що вони самостійні й незалежні..." 1 Згідно з Локком, урахування вікових та індивідуальних якостей вихованців має обов'язково доповнюватися шанобливим до них ставленням; вимоги слід ставити посильні, відповідно до віку й рівня розуміння. "Найпростіший і найлегший і разом з тим
Loading...

 
 

Цікаве