WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Сім'я і шлюб з точки зору етики - Реферат

Сім'я і шлюб з точки зору етики - Реферат

(економічним, соціальним, юридичним) стало можли- 9 вим досягнення в довготривалій перспективі бажаного типу дітородження. В сім'ї для відтворення чисельності батьків тепер досить мати дві-три дитини. У батьків виникає впевненість, що не одна дитина з чотирьох, як це було раніше, а принаймні дев'ятеро з десяти доживуть до весілля і сформують молоду сім'ю.
Ідея регулювання чисельності населення була сформульована в античності. Платон, наприклад, вважав, що ідеальна держава не повинна бути дуже численною. Надмір населення він пропонував відселяти на залежні терито-рії-колонії. Арістотель також негативно ставився до можливого перенаселення держави, яке з неминучістю мало призвести до збіднення та обезземелювання громадян. Наслідком цього він передбачав наростання смути .й злочинності в суспільстві. Для регулювання чисельності населення Арістотель пропонував прийняти закон про шлюб, згідно з яким чоловікам до 37 років, а жінкам - до 18 років заборонялося б мати дітей. Окрім, того, він вважав за необхідне умертвляти хворих дітей і "надлишок" новонароджених.
Практичну реалізацію ідея регулювання дітородження дістала за часів правління римського імператора Августа. Так, були розроблені й уведені в суспільне життязакони про обов'язковість шлюбів для тих, хто належав до станів вершників і сенаторів, про обмеження для холостяків і бездітних, про переваги римських громадян (включаючи жінок), котрі мають дітей1, про перелюбство та розпусту, про порядок шлюбу для всіх станів. Як зазначав Гай Све-тоній Транквілл у своїй книзі "Життя дванадцяти цезарів", цей останній закон Август "хотів зробити ще суворішим за інші, але бурхливий опір змусив його відмінити чи пом'якшити покарання... Та й після цього якось на всенародних іграх вершники почали наполегливо вимагати від нього відміни закону; тоді він, підкликавши синів Германіка (внука своєї сестри.- Авт.), на виду в усіх посадовив їх собі та батькові на коліна, знаками й поглядами переконував народ не ремствувати й брати приклад із молодого батька. А дізнавшися, що дехто обминає закон, заручаючись із неповнолітніми або часто перемінюючи жінок, він скоротив термін заручин і обмежив розлучення"2.
У цивілізованих країнах світу здійснюється демографічна політика, що включає науково обгрунтовані, апробовані життям програми. До них належать охорона материнства й дитинства, поліпшення матеріального становища малозабезпечених і багатодітних сімей, надання безкоштовної медичної допомоги, оплачуваних відпусток за вагітністю та після народження дитини, виплату допомоги в разі народження дитини, ряд пільг молодим сім'ям та ін.
Чергова функція сім'ї - виховна. Як слушно зазначав Д. Локк, від правильного виховання дітей залежить добробут усього народу. В сім'ї дитина пізнає й засвоює перші моральні норми та взірці поведінки, набуває певних морально-психологічних і фізичних якостей. Тим-то на час соціальної зрілості у дітей формуються досить стійкі життєво-ціннісні орієнтації.
Особливо слід підкреслити взаємозв'язок двох останніх функцій. Кількість дітей, як указувалося, впливає певним чином на характер реалізації сім'єю виховної функції. Якщо в сім'ї одна дитина, процес виховання значно ускладнюється. Так, А. С. Макаренко писав: "Можна, наприклад, рішуче стверджувати, що виховання єдиної дитини тяжча справа, ніж виховання кількох дітей. Навіть у тому випадку, якщо сім'я терпить деякі матеріальні утруднення, не можна обмежуватися однією дитиною" '.
Пояснюючи свою позицію, Макаренко звертав увагу батьків на ряд причин, що утруднюють виховний процес у сім'ях з однією дитиною. По-перше, єдина дитина вільно чи мимовільно стає недопустимим центром сімейного буття. Таку концентрацію батьківської любові на одній дитині Макаренко вважав страшною помилкою.
По-друге, піклування батька й матері здебільшого перевищує корисну норму, що викликає й певну нервозність батьківської любові. Ніяких жертв, радив Макаренко. Навпаки, нехай дитина поступається перед батьками.
По-третє, з єдиною дитиною пов'язані всі уявлення про батьківське щастя, втратити його означає втратити все, основу світобудови. В результаті дитина стає предметом сліпої любові, часто необгрунтованого занепокоєння, навіть страху. На думку Д. Дідро, батьки люблять своїх дітей тривожною й поблажливою любов'ю, яка псує останніх.
До того ж, "утопаючи" у вихованні однієї дитини, сім'я ризикує втратити якість колективу, ту дуже важливу якість, котра природно гальмує егоїстичні устремління. Підліткам, котрі виросли в сім'ях без братів і сестер, часто бувають властиві такі недоліки, як вередливість, уразливість, невміння цінувати особистісні достоїнства іншого, прагнення підкорити собі інших при небажанні підкорятися самому, відсутність ощадливості та ін. Вступивши в доросле життя з такими якостями, важко стати в ньому щасливою людиною. Причину формування такого типу "нещасливців" слушно підмітив Ж. Ж. Руссо: найпевніший спосіб зробити вашу дитину нещасливою - це привчити її не мати ні в чому відмови.
Коли ми говоримо про виховну функцію сім'ї, то розуміємо під цим не тільки виховання. Спілкування в сім'ї, всі сторони сімейного життя справляють виховну дію на кожного з членів сім'ї, причому ця дія триває протягом усього життя.
Нарешті, слід наголосити ще на одній стороні виховного процесу в сім'ї. Йдеться про вплив дітей на батьків, узагалі на старших у сім'ї, хай то будуть дідусь із бабусею чи старший брат, чи сестра. Такий "зворотний" вплив породжує потребу в самовихованні, те бажання "переселитися" в духовний світ дитини, про яке писав М. І. Пирогов.
Виховна дія сім'ї на дітей значною мірою залежить від їхнього віку, характеру проблем, що виникають у різні періоди життя дітей. Змінюються при цьому й функції старших (батьків) у сім'ї. Особливо значущим вплив сім'ї виявляється в перші роки життя дитини, велика при цьому роль матері. Емоційний контакт, що складається в цей час, потому переноситься на світ в цілому, на стосунки з іншими людьми. Ян Амос Коменський, якого по праву вважають батьком сучасної педагогіки, в своїй "Великій дидактиці" в 16 правил мистецтва розвивати моральність включив розвиток чеснот із самого малечку. На його думку, багато важить звичка, набута з юних літ, бо "довго зберігатиме посудина той запах, яким просякла з першого разу" '.
Емоційні уявлення й поняття про довколишній світ, що складаються у дітей під дією сімейного виховання, незрівнянно ширші й глибші, ніж ті, що їх спроможні формувати дошкільні заклади та школа. Водночас слід пам'ятати, що такі якості особистості, як працелюбство, чесність, доброта, готовність допомогти нужденним, уміння співчувати й співпереживати,
Loading...

 
 

Цікаве