WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Мораль і етнічна культура - Реферат

Мораль і етнічна культура - Реферат

що, руйнуючися під дією деструкції віджилих суспільно-економічних відносин, стара моральна система окремими своїми елементами (принципами, нормами, цінностями) може інтегруватися до складу культурно-історичної традиції й таким чином брати участь у процесі виникнення нової моральної системи на основі спадкоємності.
Спадкоємність у подібному випадку можлива на двох рівнях: на рівні звичаю (просте тиражування відомих норм) і на рівні діалектичного зняття попередніх форм моралі наступними. Перший вид спадкоємності має місце, як правило, між стадіями одного цілого, але явно недостатній при здійсненні зв'язку між різними цілісностями, переході до нової стадії розвитку. Вираженням другого виду спадкоємності буде вже не звичка (рівень поведінкових реакцій індивідів і мас із характерним для нього автоматизмом), не звичай (граничний прояв консервативно-зберігаючої сторони традицій), а традиція в її динамічній формі.
Вся сукупність різних елементів моральних систем минулого постає як моральний спадок, що є частиною культурного спадку. Моральний спадок може бути стихійно засвоєний масовою свідомістю або бути підданим цілеспрямованому відборові та сприйняттю.
До числа специфічних рис моральної спадкоємності належить і зміна змісту категорій моралі в ситуаціях їх передання від одного покоління до іншого за зовнішньо-формальної незмінності. Стандартний вибір категорій моральної свідомості - добро, зло, совість, обов'язок і т. д.- рідко коли поповнюється новими елементами або втрачає наявні, настільки універсальні й широкі рамки їхньої змістової зміни, котра, втім, не зачіпає саму усталену протягом тривалих історичних періодів форму.
Негативним вираженням спадкоємності є трансльовані традицією пережиткові моральні принципи, норми та цінності, що існують як моральне відображення решток минулих соціальних систем, котрі збереглися в суспільстві.
Моральна спадкоємність у межах тривалого існування етнічної культури виступає, по-перше, як міжформаційна, по-друге, як міжгенераційна. Міжформаційна трансляція морального забезпечує зв'язок між моральними системами різних суспільно-економічних формацій; міжгенераційна - зв'язок різних етапів розвитку однієї й тієї ж самої моральної системи. Спадкоємність у моралі нерозривно пов'язана з усією рештою видів соціально-історичної спадкоємності, що не виключає їхнього хронологічного та змістового незбігу через відносну самостійність моралі як форми духовно-практичного буття етносу.
Спадкоємність у моралі, як і взагалі історична спадкоємність, не може бути повною, абсолютною. Втрати в цьому процесі неминучі, оскільки всякий розвиток відбувається за рахунок відмирання окремих форм. У даному випадку відмирають саме ті елементи, котрі мають позитивну цінність тільки для однієї окремо взятої суспільної формації.
У цій ситуації яскраво проявляється внутрішня амбівалентність традиції, яка виконує не тільки позитивні функції (закріплення, збереження соціального досвіду), а й негативні (трансляцію пережиткових, атавістичних способів діяльності, мислення, поведінки). Традиція виступає в даному разі не лише як сприяючий, а й як перешкоджаючий моральному прогресові момент. Соціоморальний досвід, передаваний з допомогою культурно-історичної традиції, включає в себе не тільки позитивний із точки зору нової моральної системи, а й негативний зміст. Останнє може закріплюватися всупереч соціальним устремлінням актуально існуючої моральної системи. Іноді традиція може виступати і як своєрідне прокляття етносу, якого він позбувається з величезними труднощами.
Всяка наступна моральна система неминуче вступає в кореляцію з попередніми, певним чином співвідноситься з ними, щось при цьому сприймаючи, а щось відкидаючи. Подібна ситуація створює в межах культурно-історичної традиції об'єктивні можливості для творчості, можливої в ході здійснення морального успадкування. Традиційність же певним чином детермінує тип і межі творчості в моральній сфері.
З одного боку, збереження досягнень попередніх стадій морального зростання робило можливим рух до наступних, забезпечуючи безперервність такого розвитку, з іншого - необхідність відповіді на принципово нові запити сучасності ставила перед творчістю завдання нормального розвитку моралі.
Фактичний матеріал історії культури свідчить про вияв у реальному функціонуванні моралі трьох сторін культурно-історичної традиції: статичної (просте тиражування певних моральних форм), канонічної (тиражування з одночасним запереченням чужих форм), динамічної (гнучка адаптація до нових реалій зі зміною у відповідності з ними форми та змісту трансльованого морального досвіду). Подібна суперечливість дає підставу для висновку, що культурно-історична традиція є водночас і стимулом, і гальмом морального прогресу і що та або інша сторона її в залежності від конкретних соціально-історичних обставин виступає на передній план.
Моральний прогрес не заперечує культурно-історичну традицію як системозберігаючий, інерційний і в цьому розумінні необхідний елемент розвитку. Моральний зміст, передаваний культурно-історичною традицією, життєздатний і може інтегруватися в нову моральну систему лише в тому разі, якщо в ході його передання статичний і канонічний моменти трансляції поступаються головною роллю динамічному, за рахунок якого елементи моралі минулого приводяться у відповідність із ситуацією теперішнього.
Динамічний момент культурно-історичної традиції як-найбезгюсереднішим чином пов'язує її з творчістю. На рівні міжформаційної спадкоємності творчість у моралі ставиться на порядок денний тоді, коли зміна соціальних умов життя людей вимагає або остаточної руйнації існуючої моральної системи, або значних змін її форми та змісту.
Творчість у моралі має двоїстий характер: це деструкція - критика принципів, категорій і норм старої моральної системи з позицій зміненої дійсності, пошук і демонстрація її суперечностей, ігнорування і неприйняття імперативів цієї системи на практиці. І це - конструктивна сторона творчості: переосмислення структурних зв'язків, типу супідрядності елементів зживаної моральної системи, сповнення їх новим змістом, формування нових моральних принципів, норм і понять.
Історична зміна моральних систем у межах самої моральності й під могутньою дією соціальних новацій відбувається в основному за рахунок творчості, завдяки якій здійснюється вихід за межі наявно даного в моралі. Разом із тим творчість у моралі не може мати суспільної значущості, якщо її результати не закріплені, не вкорінені у свідомості та поведінці мас, не стають поступово традиційними. В свою чергу, зміст культурно-історичної традиції у сфері моралі має перспективи тривалого існування лише в тій мірі, в якій він здатний не перешкоджати інновації, вступати з новим у відносини взаємного впливу, змінюючи власні структуру і смисл.
За різних історичнихобставин ступінь і рівень кореляції традиції й творчої активності визначають специфіку й темпи морального прогресу на відповідній стадії розвитку суспільства. Слід зазначити, що навіть у разі явного превалювання традиційних
Loading...

 
 

Цікаве