WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Структура моралі - Реферат

Структура моралі - Реферат

глибше, ніж у наш час. Ідея ізоляції внутрішнього життя індивіда, прихованості від інших своїх душевних порухів і переживаних почуттів актуалізується з розсуспіль-ненням людей і породжує нові поведінкові стереотипи. Але по суті вона виражає байдужість, яка свідчить про відсутність здатності до співучасті, про зруйнування морального зв'язку людей.
Проникаючи в глибини цього явища, Л. М. Толстой і розкрив його стосовно моральної діяльності, вірніше, до її формалізованого, зведеного до поведінки вираження. Шлях очищення Нехлюдова по суті є шлях відмови від зовнішніх, поверхових відносин, регульованих приписами етикету, повернення до відношення, яке сприймає в іншому людину, до морального, опертого на розуміння внутрішнього життя конкретних людей, до співпереживання - глибинного зіткнення взаємодії світу людської індивідуальності з іншим, з іншими - морального спілкування як способу прилучення, єднання людей - такий шлях проходить Нехлюдов, котрий осягнув насамкінець закон людського існування, який доводить людині через саме її життя, що ставлення до іншого є ставлення до себе.
Узагальнюючи міркування про структуру моральної діяльності як про систему, в якій виражена внутрішня будова моралі в багатоманітності аспектів її вираження в моральній діяльності, можна зробити такі висновки.
Мораль є спосіб безпосереднього й адекватного присвоєння людиною своєї суспільної сутності. Моральне відношення є жива безпосередність буття моралі у взаємовідносинах конкретних індивідів, що визначає її внутрішню будову, джерело її "само-руху". З боку генезису, специфіки й джерела "само-руху" моралі її розуміння зумовлене знаннями про моральне відношення. Воно входить у мораль не як її частка чи як один з елементів системи, а як організм моралі, що включає всю систему внутрішньої будови моралі й позначається стосовно моралі як діяльності загальним характером, її дійсним утіленням у взаєминах живих, конкретних індивідів.
Моральне відношення є елементом системи, в якій охоплюється структура моральної діяльності, але таким елементом, у якому сутність моралі розкривається в існуванні й виражена у визначеності системи, котра становить внутрішню будову моральної діяльності. Здійснюване в діалектичному розвитку морального відношення становлення моралі є процес, у якому структура морального відношення розгортається за основу, що визначає специфіку моралі, спадкоємність у її розвитку, всеісторичний характер моралі.
Моральне відношення - це початок, з якого виростає мораль і по відношенню до якого в процесі його саморозвитку моральна діяльність визначається як момент завершеності в розвитку моральності, якісний ступінь, що виражає історичну суттєвість у розвитку моральності. Цей аспект у вираженні морального відношення в моралі ми й визначаємо як процес діалектичного відображення в моралі морально освоєної дійсності. Моральне відношення виступає таким чином як практика, в її загальному значенні, порівнянному з моральною діяльністю в цьому, строго визначеному смислі так само, як естетична діяльність порівнянна з художньою діяльністю.
Іншою, невіддільною від цієї, стороною зв'язку морального відношення і моралі є та, у вираженні якої мораль визначається як форма суспільної свідомості. В структурі морального відношення закладена внутрішня будова моралі, те, в чому за всіх історичних модифікацій моралі виражений її специфічний зміст і в чому проглядається основа для розуміння загальнолюдського смислу моральних цінностей, норм, принципів. Структура морального відношення виражає існування людської сутності, її предметне буття в специфічно людській формі - у ставленні людини до іншого як до людини.
Загальний змістовий характер специфічно людського відношення до світу, речі, інших як існуючих для мене й тим самим у їхньому відношенні до себе, тобто те, в чому, власне, й полягає визначеність суб'єкта діяльності,- в моральному відношенні квазі концентровано тим, що сутність людського відношення є предметом морального способу освоєння, а моральне відношення є адекватним їй існуванням. Тому суб'єкт морального відношення є моральний суб'єкт, "розуміюча людина", така, свідомість якої виражена в усвідомленні себе в контексті світу. При цьому здатність співвідноситися реалізується в ставленні до іншої людини й помножена на цю ж її суспільну сутність, виражену в індивідуальній неповторності, яка розкривається лише в цілісності її сприйняття.
В цьому чітко виокремленому смислі можна сказати, що суб'єкт-суб'єктне за своїм характером моральне спілкування є взаємовідношенням моральних суб'єктів. У ньому й визначається специфіка моральної сприйнятливості - продуктивної, сутністної сили. Ми виокремлюємо моральне спілкування як поняття, найбільш наближене до поняття "морального відношення". Присвоєння суспільної сутності в безпосередності її існування у взаєминах людських індивідів і є предметом, що реалізується безпосередньо у відносинах на рівні співучасті, співпереживання, присвоюється суб'єктами в почутті спільності, задовольняє природну для людини, суспільної істоти, потребу в співпричетності до інших, суспільства.
У визначеності структури морального відношення розкривається його специфіка - внутрішня детермінанта моральної діяльності. В процесі "само-руху" морального відношення до моралі ця специфіка виступає критерієм для визначення суто моралі в сурогатах її конкретно-історичного змісту.
У структурі морального відношення охоплюється виражений предмет, спосіб його освоєння й результат, котрі визначають специфіку моральної діяльності. Відображення в моралі морально освоєної дійсності є не одноразовим актом дзеркального відбиття, а діалектичним процесом, у якому моральне відношення у своєму саморозвитку до моральної діяльності здійснюється в ході розвитку вступаючих у відносини моральних суб'єктів, а виражена в переживаній ними спільності індивідуальна моральна свідомість узагальнюється, підноситься в процесі типізаціїконкретних контактів, актів спілкування до історично суттєвого, розкриває дійсність моралі - форми суспільної свідомості, регулюється совістю, співвіднесеною з суспільною думкою.
У процесі саморозвитку морального відношення в єдності здійснюваної в ньому творчості почуття спільності і його переживання, усвідомлення індивідами, здійснюється становлення, розвиток моральних цінностей, норм, принципів.
Моральне відношення за своїм предметом, способом його освоєння, продуктом є духовне, предметно-змістове відношення, специфіка якого дає підставу причислювати його до людської чуттєвої діяльності, такої, котра здійснюється через духовні, суспільні за своєю природою почуття. Останні в своєму саморозвитку "стають теоретиками". Такими почуттями, як їх узагальнена, об'єктивована в моральній свідомості форма, виступають моральні цінності, принципи та моральні норми. Будучи результатом узагальнення реальних почуттів, у яких виражена специфіка моральної індивідуальної свідомості, в моралі вони об'єктивуються в системі, виражаючи ідею суспільної сутності людини в істинній формі її буття, ідею людяності.
Використана література
1. Курс лекція з етики. - М., 2000.
2. Етика і естетика. Підручник. - М., 1999.
Loading...

 
 

Цікаве