WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Структура моралі - Реферат

Структура моралі - Реферат

характеру морального відношення, розуміння поведінки як основоположного елемента в його вираженні обмежує можливості розкриття творчого характеру діяльності індивідів, котрі вступають у моральні стосунки, зводить моральну діяльність до поведінки, виносить її за дужки процесу, вираженого в дихотомії добра і зла. Моральність тлумачиться як результат освоєння моралі, виражений в поведінці.
Критичний аналіз даної позиції не означає заперечення самоочевидного, що моральна свідомість проявляється і в поведінці людей. Заперечення пов'язані з тим, що моральна діяльність не може бути зведена до поведінки, адже в цій діяльності у взаємовідношенні індивідів здійснюється творчий розвиток норм, моральних цінностей, принципів. Поведінка ж виступає лише однією з найпростіших форм їх вираження в життєдіяльності людей.
Важливо підкреслити й інше. В даному розділі розглядається специфіка моральної діяльності. Що ж до питання про вияв моральності в життєдіяльності людей, то вона, будучи сферою істинно суспільного буття людини, є основою її розвитку й тому має всепроникаючий у людське життя характер. У тій чи іншій мірі, формі, але вона присутня (навіть у разі відсутності) як внутрішній світ людини, визначає її діяння в їхньому значенні для людини.
Пропонована в даному підручнику точка зору належить до напряму, що розвивається в тенденціях розкриття джерела виникнення, "само-руху" даної форми діяльності, її специфіки. Підкреслимо, що виокремлення цього напряму в розвитку етичної думки здійснюється через розробку проблеми генезису специфічної форми людської діяльності, в установленні таким чином її загального для людського розвитку значення, у підтвердженні того, що в моральному відношенні, в яке вступає індивід, здійснюється творчість спільноти, людяності, яка й виражає специфіку моральної свідомості.
Осмислення моралі як способу безпосереднього існування суспільної сутності людини, способу її присвоєння безпосередньо у відношенні до іншого як до людини дає право розглядати цю діяльність як процес, у якому виробництво людяності здійснюється в розвитку індивідуальної моральної свідомості до моралі і є шляхом усуспільнення, перетворення людини.
Виражений у системі норм і цінностей продукт цього процесу й становить зміст моралі, який, з іншого боку, індивіди освоюють по каналах, розроблених ними в процесі моральної діяльності. Орієнтуючись на освоєнні цінності та норми моралі в їхній відповідності наявному рівневі морального розвитку індивідів, останні в подальшій моральній діяльності реалізують збагачену тепер моральну свідомість, підносяться у своєму розвитку до співпричетності з суспільством, людством. Знімаючи й реалізуючи в подальшій моральній діяльності виражену в нормах і цінностях сутність людяності, індивіди підносять своє, конкретне буття до суспільного, роблять колективний досвід своїм надбанням або ж розширюють межі індивідуального досвіду до колективного, людського, підносяться в своєму самовизначенні до вираження в індивідуальному суспільного досвіду.
В залежності від того, чи розглядаємо ми цю діяльність у її генезисі, чи підходимо до неї з боку її характеристик як загальної, іманентної людському розвитку діяльності, яка підтверджується через її всеісторичний характер або ж по відношенню до повноти і якості реалізованих можливостей, ми вдаємося до термінів "моральність" або "моральний спосіб освоєння людиною дійсності". Це розмежування дуже умовне, оскільки поняття "моральність" і "мораль" і в тому, й в іншому випадку передбачаються в єдності.
Розвиток моральної індивідуальної свідомості до рівня моралі - форми суспільної свідомості, виражає логіку руху даного способу освоєння. Поняття моральної діяльності, морального ставлення позначає діяльність індивідів, спрямовану (завдяки здійснюваному в ній їхньому суспільному розвитку, перетворенню) на усуспільнення, тобто до моралі, яка завершує моральну діяльність, є найпослідовнішим, логічно завершеним ступенем у розвитку останньої. В моралі сутність моральної свідомості дістає об'єктивоване в принципах, нормах, цінностях вираження.
Відповідно до понять "естетичне відношення" та "художня діяльність", які визначаються в своїй єдності та відмінності лише стосовно мистецтва, поняття "моральне відношення" (що дедалі прояснюється подібно до естетичного в своїй багатозначності) й "моральна діяльність" визначаються за відношенням до моралі. В їхній єдності охоплюється специфіка діяльності, здійснюване в її процесі усуспільнення людини. В діалектичному розвитку морального відношення до моральної діяльності відбувається розвиток людського індивіда, його суспільної, людської сутності, вираженої як у розвитку його потреби в співпричетності з іншим, так і в здатності до неї.
Моральний спосіб існування людської суспільної сутності, спосіб її безпосереднього вияву в існуванні розкривається в розвитку морального відношення до моралі як діалектичний процес усуспільнення людини, її ствердження.
Моральне відношення як предметне, змістове в своєму становленні зумовлене органічною для людини - суспільної істоти - потребою в співпричетності з іншим, суспільством, яка, як і здатність до співпричетності, визначається рівнем суспільного розвитку людини. Присвоєння суспільності й становить предмет морального способу освоєння, визначає духовний характер моральної діяльності та її практичне значення для людського розвитку. Предмет освоєння - суспільність- має не матеріально виражений, а духовний характер; не є певна властивість, яка видобувається суб'єктом, але є відношенням між людиною й іншим, у якому передумова їхнього людського існування реалізується безпосередньо й адекватно. Присвоєння також має духовний характер, виражений у своєрідності сутнісної сили й відповідності її предметові: моральна сприйнятливість і її вираження у співучасті з іншим як із людиною, у співпереживанні й становлять специфіку морального як відношення. Людина у ставленні до іншого як до людини присвоює в собі людину, суспільність у почутті спільності, в небайду-жості до іншого усвідомлює свою співпричетність.
У специфіці співучасті, співпереживання виражена своєрідність відповідності, зумовлена своєрідністю предмета і в свою чергу визначаюча своєрідність .моральної сприйнятливості. Таким чином, розглянута з боку предмета суб'єктивна сторона морального відношення відкрила розумінню ряд не вивчених, але очевидних із практики особливостей моральної діяльності. Піддаються поясненню закономірності, котрі підтверджують, що моральна свідомість (як це очевидно на рівні морального відношення) виражена у формі почуттів, які також духовні за своїм характером. Виражена в моральному відношенні внутрішня будова моральної діяльності може бути теоретично розкрита лише при визначенні суб'єкта морального відношення, при розробціморального відношення як людської чуттєвої діяльності, типізації як способу узагальнення індивідуальної моральної свідомості (продукту міжсуб'єктного спілкування в моральному відношенні) в його діалектичному розвитку до моралі.
При визначенні моральних відношень через їхній суб'-єкт-суб'єктний характер у сучасній етиці дістала вираження тільки одна сторона моральної діяльності - свобода вибору. Але ця суттєва
Loading...

 
 

Цікаве